• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Легітимація державної влади, її соціальна база

Легітима́ція (від лат. legitimus — законний) – процедура суспільного визнання, пояснення і виправдань якоїсь дії особи чи організації, якогось факту. Легітимація не означає юридично оформленої законності й цим відрізняється від легалізації.

В політиці часто означає визнання або підтвердження прав політичної влади на ухвалення політичних рішень і здійснення політичних вчинків і дій з опорою на насильство (апарат примушення).

Легітимація[44] – це складний соціальний процес, в результаті якого державна влада набуває своєї легітимності, тобто визнання народом того, що вона відповідає принципам справедливості, законності та доцільності. Легітимація перш за все пов’язана з народним волевиявленням і зокрема з такою формою його прояву, як вибори. Однак останні не можуть слугувати єдиним способом здійснення легітимації. Демократичні вибори лише забезпечують делегування народом своїх повноважень окремим органам держави у легітимний спосіб, проте вони не гарантують, що в процесі здійснення цих делегованих повноважень той чи інший орган держави чи влада в цілому будуть зберігати свою легітимність. Криза представницької демократії, яку можна було спостерігати неодноразово в розвинутих західноєвропейських країнах і яка особливо гостро відчувається сьогодні в державах, що з’явилися на території пострадянського простору (враховуючи і України), була і є зумовлена відсутністю достатнього контролю за публічною владою. Тому запорукою легітимності є контроль за владою як з боку громадянського суспільства, так і з боку спеціального органу держави, який стежить за дотриманням конституції, не допускаючи порушень суверенних права та особистих свобод громадян.

Читайте також:

1. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
2. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
3. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
4. Адміністративно-правове регулювання проходження державної служби
5. Адресна соціальна допомога
6. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
7. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно - господарського управління і контролю
8. Антиконкурентні дії органів влади, управління і контролю
9. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
10. Б. Громадсько-політичний рух 60-90 рр. ХІХ ст. інтелігенції Росії та України, в центрі уваги яких був народ, селянська община та соціальна революція.
11. Біологічна, соціальна та психологічна сутність здоров’я.
12. Бюджетні права органів державної влади і управління

Переглядів: 356