Акт застосування права – це індивідуальний правовий акт державного характеру, прийнятий компетентним органом у встановленій законодавством формі, з конкретної справи, стосовно конкретного субєкта і підтверджує, встанолює, змінює або припиняє його права чи обовязки.
Акт застосування є одним з видів правових актів, що характеризується визначеними специфічними рисами. По-перше, акт застосування виходить від компетентних органів, тому і сам носить державно-владний характер, охороняється їм і забезпечується державою в його реалізації. По-друге, він носить конкретно-індивідуальний характер, оскільки адресований конкретним суб'єктам, указує на те, хто при даній ситуації має суб'єктивні права і юридичні обов'язки і якими і т.д. По-третє, акт застосування права має визначену встановлену законом форму.
Кожен акт застосування права є актом – документом. У ньому є текст, що складається відповідно до вимог використання юридичної термінології, чітких юридичних конструкцій. Згодом виробляються й одержують закріплення в нормативних актах і в звичаях практики типізовані, стандартні формуляри актів – документів, що упорядковують юридичну роботу, вносять у неї необхідну визначеність, юридичну і документальну строгість. Особливості правозастосовчіх актів, вимоги до них вивчаються в спеціальних юридичних науках, раніше науках процесуального права – кримінального, цивільного, адміністративного.
Класифікація актів застосування норм права: за суб’єктом прийняття, юридичною формою
Акти застосування права поділяються за наступними категоріями:
Ø За субєктами прийняття: правозастосувальні акти органів державної влади та управління, правозастосувальні акти судових органів, правозастосувальні акти контрольно-наглядових органів тощо.
Ø За галуззю права: цивільно-правові, кримінально-правові та ін., акти застосування права.
Ø За формою зовнішнього виразу: письмові, усні, конклюдентні.
Ø За характером індивідуальних приписів: уповноважуючі, зобов"язуючі, забороняючі.
Ø За юридичними наслідками: правоконстатуючі, правовстановлючі, правозмінюючі.