Легендарний десант під командуванням ст. лейтенанта К. Ф. Ольшанського

Золотою сторінкою в історії Великої Вітчизняної війни був подвиг 68 десантників під командуванням ст. лейтенанта К. Ф. Ольшанського.
У разі відступу у березні 1944 року фашисти збиралися знищити промислові об'єкти, порт, причали та елеватори. Щоб зірвати злочинний задум окупантів, командування вирішило висадити десант у тилу ворога, вибір припав на морських піхотинців 384 батальйону.
Командиром загону призначено старшого лейтенанта Костянтина Федоровича Ольшанського. Всього у загоні було 67 осіб, з них 55 моряків 384-го ОБМП, 10 саперів, 2 зв'язківці. Відбір був суворий, брали найхоробріших, добре перевірених моряків, які пройшли вже тяжку школу війни. 68-м у загоні десантників став місцевий рибалка Андрій Андреєв, який добровільно погодився супроводжувати десант у тил ворога.
В задачу десанту входило раптовим ударом захопити і утримати порт до підходу основних сил, зав’язати бій у тилу німецько-фашистських військ, викликати паніку, відволікти частину сил противника і сприяти частинам Червоної Армії у визволенні міста.
У ніч на 26 березня 1944 року розпочалася бойова операція десанту. Морські піхотинці потай висадилися у торгівельному порту, зняли вартових, і, розташувавшись у кількох будинках, організували кругову оборону в районі елеватора. Далі поступово, година за годиною, розгортався бій. Противник вводив у бій артилерію, міномети, танки, використовував вогнемети та димові шашки. Десантники зазнавали тяжких втрат, але завдання було – відстрілюватися до останнього. Перестрілка тривала до ранку 28 березня. Із десанту на той час залишилося живими 12 осіб, усі поранені та обпалені.
Загін старшого лейтенанта Ольшанського за дві доби відбив 18 атак супротивника, вивів з ладу понад 700 гітлерівців. Дві доби безперервного бою вилилися в єдиний подвиг десантного загону. План знищення верфі, міста та вивезення миколаївців до Німеччини був зірваний.
Батьківщина високо оцінила подвиг ольшанців. Це єдина операція в роки війни, коли високого звання Героя Радянського Союзу удостоєні всі її учасники. Загиблих десантників поховали на головній площі міста. На честь їх безсмертного подвигу відкрито меморіальний комплекс.

2.Пам’ятники героям боротьби та жертвам війни

У Піонерському сквері 5 листопада 1959 було встановлено пам'ятник піонерам - героям Ш. Коберу , В. Хоменко. Він споруджений на кошти, отримані за зібраний школярами України металобрухт. На високому постаменті стоять дві бронзові фігури хлопчиків. На гранітній плиті викарбувані слова: « Піонерам - героям , юним розвідникам Шурі кодер і Віті Хоменко , загиблим в боротьбі з фашистськими загарбниками 5 грудня 1942 , від піонерів України ».

Автори пам'ятника - скульптори О. Князьок , Т.Судвіна , Ю.Тягно .

Шура Кобер і Вітя Хоменко входили до складу підпільної організації , створеної під керівництвом В.І. Андрєєва - Палагнюка . Вони були зв'язковими , виконували важливі доручення. Коли у підпільників вийшла з ладу рація , В. І , Андрєєв прийняв рішення послати через лінію фронту юних підпільників , щоб передати радянському командуванню секретні відомості .

Подолавши сотні кілометрів , хлопці в серпні 1942 року потрапили в розташування частин Червоної Армії. Звідси на літаку їх доставили в Москву. Відповідальне завдання з честю було виконано - донесення про діяльність миколаївських підпільників піонери - розвідники вручили штабу партизанського руху.

Після короткочасної підготовки в Москві зв'язкові Шура Кобер і Вітя Хоменко разом з радисткою Лідою Бриткіной (псевдонім « Дуня » ) 9 жовтня 1942 , вночі на парашутах , знову були висаджені у села Себине , на північний захід Миколаєва.

Тим часом становище в місті ускладнилося. Ще коли розвідники були в Москві , заарештували В. І. Андрєєва - Палагнюка . 24 листопада 1942 за доносом провокатора потрапили в гестапо Шура Кобер і Вітя Хоменко. 10 днів фашисти знущалися над юними патріотами , але вони але сказали ні слова. 5 грудня гітлерівські кати повісили 15 -річних розвідників на площі. Останніми словами Віті Хоменко були ; «Товариші! Не падайте духом! Скоро наші прийдуть ! »

Вранці наступного дня біля шибениці знайшли квіти і листівку « Зліва героям! Завжди пам'ятаємо про вас. Ви загинули , але справа ваша живе ... »

Юні герої посмертно нагороджені орденами Вітчизняної війни I ступеня. Їх іменами названі вулиці міста корабелів , дитяча бібліотека . На будівлі шкіл № 25 та № 12 , де навчалися патріоти , встановлені меморіальні дошки. Цим школам присвоєно імена піонерів -розвідників. Школа № 12 у м.Миколаєві.

Гр.ІІ

Наприкінці 1941 року в наше місто прибув розвідник Віктор Лягін з групою чекістів. Незважаючи на режим терору і гестапівського стеження, В. Лягіну вдалося створити підпільну організацію «Миколаївський центр». Під його керівництвом підпільники збирали і передавали на Велику землю важливі повідомлення, вели серед населення широку агітаційну роботу, здійснювали масштабні диверсії, зривали плани гітлерівців по відправленню молоді до Німеччини. У лютому 1943 року Віктора Лягіна було схоплено фашистами і в липні того же року замучено в застінках гестапо.

Віктору Лягіну посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Ім’я Лягіна носить одна з вулиць Миколаєва.

У березні 1969 року біля середньої школи №22 було встановлено пам’ятник

В. Лягіну. На високому постаменті прямокутної форми – бронзовий бюст. З лицевого боку у правій верхній частині зображена зірка Героя Радянського Союзу, а нижче по центру напис: «В. А. Лягин».

Автор пам’ятника – скульптор І. В. Макушина.

28 березня 1974 року до 30-річчя визволення Миколаєва від німецько – фашистських загарбників на розі вулиці Лягіна і проспекту Леніна встановлено бронзовий бюст героя на постаменті з червоного полірованого граніту. На чільному боці пам’ятника – бронзова Зірка Героя і напис: «Герой Советского Союза Лягин В. А.».

Автори пам’ятника: скульптори М. Ігнатьєв, Є.Максименко, архітектор Г.Портних.

Гр.ІІІ

Увічнена пам’ять легендарного десанту під командуванням ст. лейтенанта К. Ф. Ольшанського, який весною 1944 року висадився в тилу ворога на території Миколаївського морського порту і більше двох діб бився з ворогом, відбив 18 запеклих атак і відстояв зайняті позиції. Із 68 десантників живими залишилися лише 12 бійців. Це єдина операція в роки війни, коли високого звання Героя Радянського Союзу удостоєні всі її учасники. Загиблих десантників поховали на головній площі міста. На честь їх безсмертного подвигу в 1946 році на східному боці площі Леніна встановили пам’ятник.

Автори: скульптор О. Ізмалков, архітектори – О. Марочинський і І.Пейсахіс. До 30-річчя визволення Миколаєва від фашистських загарбників сквер Десантників був реконструйований і 27 березня 1974 року відкритий новий меморіал десантникам. Автори меморіального комплексу – архітектори Вадим і Ольга Попови. Меморіал розділений на дві частини – святкову і урочисто-жалобну. У святковій частині споруджено бронзовий пам’ятник 68 героям-десантникам. У скульптурній групі – 7 фігур : К.Ф.Ольшанський, який має портретну схожість із героєм, три матроси, два сапери і рибалка, що був провідником десантників. Композиція динамічна, передає момент бою десантників у порту.

Вся композиція героїв згрупована навколо бойового прапора. Скульптурна група встановлена на низькому постаменті, основою якої є стереобат. На тильному боці постаменту, на бронзовій дошці – текст

Пам’ятник виготовлений з граніту і бронзи.

Постамент: висота - 2,2 м, довжина – 5,5 м., ширина – 3м.

Скульптурна група: висота –7м, ширина – 2,7м, довжина – 5,2м.

Автори: скульптор Ю. Поммер і архітектори Вадим і Ольга Попови, О. Душкін – зберегли творчий задум автора першого пам’ятника ольшанцям О. Ізмалкова.

Центром жалобної частини є Вічний вогонь. За ним – гранітні сходи ведуть вниз, до місця поховання ольшанців. На гранітному камені напис бронзовими літерами: “Вечная слава Героям, павшим в боях за нашу Советскую Родину”, в лівому верхньому куті – бронзова зірка Героя Радянського Союзу. На надгробних плитах з чорного граніту висічено імена десантників.

ІY гр.

В 1967 році на розі проспекту Леніна і вулиці Декабристів, де в березні 1944 року велись запеклі бої за кожний квартал, відкрито меморіальний комплекс воїнам-визволителям. До 35-річчя визволення міста від фашистських загарбників монумент було реконструйовано. У першому варіанті він мав декоративний характер. На високому шпилі була зображена чаша з факелом вічного вогню. А поряд – стела, на якій викарбувані номери військових частин, що отримали почесне звання «Миколаївських». Біля підніжжя монумента – напис: «Воинам-освободителям».

Пам’ятник зроблено за проектом студентів Новосибірського інженерно-будівного інституту О. Пряхіна, М. Давидова і В. Ворсіна. В його створенні брали участь архітектор Л. Заполянська, скульптор А.Коптєв і художник В. Зізда.

Реконструкцію монумента було доручено художнику-проектувальнику

Ю. Т. Стешину та скульптору А. Коптєву. У центрі його споруджено високий тригранний шпиль із зображенням ордена Вітчизняної війни на вершині, який доповнює багатофігурну композицію. Барельєфи на бронзовій стелі, виконані скульптором А. Коптєвим, розповідають про мужність радянських воїнів. На стелі зображені зажурена мати з сином, солдати в атаці, прапороносець. Поряд на металі напис: “Почетное звание “Николаевские” присвоено…”, а далі йде перелік дивізій, батальйонів, загонів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визволення міста та К.Ольшанський	\|	V.УЗАГАЛЬНЕНН І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОВИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.