• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

І. Закон встановлює пріоритет життя та здоров’я працівників по відношенню

до результатів виробничої діяльності підприємства, тобто в першу чергу мають дотримуватись вимоги нормативних актів про охорону праці, щоб працівник під час операцій виробничого циклу не отримував травм, не зазнавав погіршення стану здоров’я, професійних захворювань або зменшення працездатності, і лише потім має звертатись увага на результати виробничої діяльності підприємства. На підтвердження цього положення у Законі передбачено попереднє ознайомлення з умовами праці на робочому місці громадянина при укладенні трудового договору, а також право працівника відмовитись від дорученої роботи або розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавства про охорону праці.

ІІ. Власник несе повну відповідальність за створення та підтримування безпечних та нешкідливих умов праці на кожному робочому місці і в кожному структурному підрозділі підприємства. Для виконання цих функцій власник організовує на підприємстві функціонування систем управління охороною праці: створює службу охорони праці, організовує проведення атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці, реалізує заходи щодо покращення умов та охорони праці тощо.

ІІІ. Задачі з охорони праці на державному рівні та на рівні міністерств і галузевих виробничих об’єднань мають вирішуватися комплексно. При їх вирішенні повинні враховуватись напрями економічної та соціальної політики держави, а також найновіші досягнення науки і техніки. Якщо проблеми охорони праці та проблеми охорони навколишнього середовища переплітаються (наприклад, захист від шуму, від шкідливих викідів, від електромагнітних полів та випромінювань та ін.), то вони мають вирішуватись комплексно.

ІV. Для комплексного розв’язання насущних завдань охорони праці на державному рівні Кабінетом Міністрів України розробляється та затверджується Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища та п’ятиріччя та на кожний поточний рік.

Головною метою Національної програми є створення державної системи управління охороною праці, яка сприяє вирішенню питань правового, організаційного, матеріально-технічного, наукового та економічного забезпечення робіт у галузі охорони праці. Національна програма передбачає нормативно-правове забезпечення охорони праці, навчання і поширення досвіду з питань охорони праці, інформаційне забезпечення та міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, визначає пріоритетні напрямки наукових досліджень і розробок та організаційні заходи охорони праці, а також вміщує інші рпоблеми в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

V. Законом передбачено соціальний захист працівників, який полягає в тому, що:

1) громадяни при укладенні трудового договру мають бути проінформовані власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на їх майбутніх робочих місцях небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, а також про права на пільги та компенсації за роботу у важких та шкідливих умовах праці;

2) працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилась виробнича ситуація, небезпечна для життя або здоров’я його самого, оточуючих людей або природного середовища; за період простою з цієї причини за ним зберігається середній заробіток;

3) працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує вимог законодавства про охорону праці; працівникові у цьому випадку виплачується вихідна допомога;

4) власник повинен переводити на легшу роботу працівників за станом здоров’я (відповідно до медичного висновку);

5) за працівником зберігається місце роботи на час зупинення органом державного нагляду чи службою охорони праці експлуатації підприємства, його підрозділу чи окремого обладнання;

6) всі працівники підлягають обов’язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків та професійних захворювань;

7) за працівником, що втратив працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи та середня заробітна плата на весь період відновлення працездатності або визнання його інвалідом;

8) власник повністю відшкодовує збитки громадянам, які не працюють на його підприємстві, у зв’язку з заподіянням шкоди при порушенні вимог щодо охорони праці;

9) у колективному договорі має передбачатися забезпечення соціальних гарантій працівникам.

VI. Законом передбачені єдині нормативи з охорони праці для всіх підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності та видів діяльності. Таким чином, усі громадяни, працюючі, або залучені до праці на підприємстві (в тому числі іноземці або особи без громадянства, що працюють на підприємствах, розташованих на території України) маютьоднакові права на охорону праці.

VII. Під нормативами з охорони праці слід розуміти:

а) норми площі та об’єму виробничого приміщення на одного працівника;

б) нормативи на умови праці на робочих місцях;

в) нормативи по безпеці технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання, пристроїв та інших засобів виробництва;

г) умови комплектування робочих місць і працівників засобами індивідуального захисту та ін.

VIII. Законом передбачені економічні методи управління охороною праці, які передбачають:

- створення фондів охорони праці на підприємствах, у галузях та на державному рівні, які можуть використовуватись тільки на виконання заходів з охорони праці;

- збереження середнього заробітку працюючому за період простою через відмову його від роботи, в результаті якої створюються умови, що не відповідають вимогам нормативних актів про охорону праці;

- виплату вихідної допомоги працівнику, що розірвав трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконував положень законодавства або умов колективного договору щодо охорони праці;

- обов’язкове соціальне страхування власником всіх працівників від нещасних випадків та професійних захворювань;

- безплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням, оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги й компенсації для працівників за важкі та шкідливі умови праці;

- безплатне забезпечення працівників спеціальним одягом та спеціальним взуттям, необхідними засобами індивідуального захисту (наприклад, респіраторами чи протигазами для захисту органів дихання, протишумними навушниками та ін. для захисту від шуму, екрануючим одягом для захисту від електромагнітних полів та випромінювань, електрозахисними засобами для виконання робіт в електроустановках та ін.), а також змиваючими та знешкоджуючими засобами на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці та на роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах;

- відшкодування власником працівникові шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, у повному розмірі втраченого заробітку, а також сплати потерпілому або членам його сім’ї одноразової допомоги;

- відшкодування власником шкоди іншим підприємствам, громадянам та державі у зв’язку з заподіянням шкоди при порушенні вимог щодо охорони праці на його підприємстві;

- притягнення підприємств, організацій та установ органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу за порушення нормативних актів про охорону праці та невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці;

- сплати штрафу підприємством за кожний нещасний випадок та випадок професійного захворювання.

IX. Держава встановлює пільгове оподаткування коштів, спрямованих на заходи з охорони праці, а також повне виключення оподаткування сум відшкодування шкоди і одноразової допомоги, що сплачується потерпілому або членам його сім’ї, коштів фондів охорони праці, створюваних на підприємствах, в галузях органами місцевого і регіонального самоврядування та на державному рівні.

X. Держава фінансує заходи з охорони праці. Це, в першу чергу, кошти на підготовку фахівців у навчальних закладах Міністерства освіти України (у загальноосвітніх школах, професійно-технічних училищах, у вищих та середніх спеціальних закладах), це і фінансування важливих наукових опрацювань з охорони праці, передбачених галузевими та Національною програмами з охорони праці, це й утримання Національного науково-дослідного інституту охорони праці, утримання мережі органів державного нагляду за охороною праці.

XI. Законом передбачено вивчення основ охорони праці в усіх навчальних закладах, професійна підготовка з охорони праці у вигляді інструктажів при прийомі на роботу та періодично в процесі роботи, попереднє спеціальне навчання та щорічна перевірка знань з охорони праці працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою, а також на таких роботах, де є необхідність у професійному доборі працівників.

XII. Заборонено допуск до роботи осіб, що не пройшли відповідні інструктажі, навчання та перевірку знань з охорони праці.

XIII. Міністерством освіти України та іншими відомствами організуються курси й факультети для підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням умов праці та особливостей обладнання, технологічного процесу, виробництва для різних галузей народного господарства. Програми такого навчання погоджуються з Державним комітетом України по нагляду за охроною праці.

XIV. Державний комітет України по нагляду за охроною праці, здійснюючи комплексне управління охороною праці, координує діяльність державних органів, окремих організацій та об’єднань підприємств, а також асоціацій і добровільних об’єднань спеціалістів і окремих громадян, що розв’язують як проблемні, так і окремі специфічні питання щодо покращення умов і охорони праці, з безпеки праці, виробничої санітарії і т.п.

XV. Передбачається забезпечення ділового співробітництва та проведення консультацій між власником і працівником або їх представниками з питань організації безпечних та нешкідливих умов праці, а також співробітництва між всіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях (наприклад, по організації охорони праці на виробництві, по державному нагляду за охороною праці, громадському контролю за виконанням законодавства про охорону праці, по охороні праці окремих категорій працівників, по навчанню, по змінах і доповненнях окремих нормативних актів про охорону праці та ін.)

XVI. Закон передбачає можливість міжнародного співробітництва в галузі охрони праці. Це міжнародне співробітництво може полягати у вивченні, узагальнення та впровадженні світового досвіду з організації охорони праці, покращення умов та безпеуи праці; у виконанні міжнародних договорів і угод з охорони праці; у проведенні та участі в наукових чи науково-практичних конференціях та семінарах з охорони праці; у можливості придбання та впровадження на підприємтсвах засобів індивідуального захисту (якщо вони відповідають вимогам вітчизняних нормативних актів з охорони праці) та інших видах міжнародного співробітництва.

2.4. Інструкції та інші нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства, основні вимоги до них і порядок їх розроблення

Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці ввд 21 грудня 1993 р. № 132 затверджено “Порядок опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємствах” .

Вказаний порядок поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності.

Нормативні акти про охорону праці, що затверджуються власником, спрямовані на побудову чіткої системи управління охороною праці та забезпечення в кожному структурному підрозділі і на робочому місці безпечних і нешкідливих умов праці, встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці.

Такі нормативні акти про охорону праці, що підлягають затвердженню трудовим колективом (Положення про комісію з питань охорони праці підприємства, Положення про уповноважених трудових колективів з питань охорони праці тощо) опрацьовуються власником разом з відповідними громадськими організаціями.

Ці нормативні акти підприємства повинні відповідати чинному законодавству України, вимогам державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці.

Порядок фінансування робіт щодо опрацювання та тиражування нормативних актів підприємства про охорону праці визначає власник.

Якщо є потреба в опрацюванні єдиного за змістом і формою нормативного акта про охорону праці для потреб групи підприємств, установ, організацій, власники приймають рішення про об’єднання на пайових засадах необхідних на це коштів. Затвердження такого нормативного акта здійснюється кожним власником окремо.

Опрацювання нормативних актів про охорону праці здійснюється відповідно до наказу власника підприємства, яким визначаються конкретні строки, виконавці та керівник розробки.

Для підготовки найбільш важливих та складних проектів може створюватися комісія чи робоча група.

До опрацювання проекту нормативного акту залучаються фахівці підрозділів підприємства, до компетенції яких відноситься питання, кваліфіковані спеціалісти у галузі охорони праці та з правових питань, представники профспілки та інших громадських об’єднань, уповноважені трудового колективу та члени комісії з питань охо рони праці підприємства.

У разі необхідності власник може на договірній основі залучити до опрацювання проекту нормативного акта спеціалістів сторонніх організацій.

Посадова особа, яка призначена керівником розробки проекту нормативного акта, готує за участю відповідних спеціалістів пропозиції щодо організації та етапів роботи над проектом, складає план опрацювання нормативного акта. План затверджується власником.

Опрацюванню проекту нормативного акта передує підготовча робота (збір необхідних матеріалів, вивчення державних нормативних актів про охорону праці, типових документів та раніше виданих нормативних актів підприємства з даного питання, узагальнення зауважень та пропозицій, що надійшли в ході підготовки тощо).

Структура, побудова, оформлення і викладання змісту нормативного акту повинні відповідати вимогам стандарту про оформлення документів, інших нормативних актів з цих питань та забезпечити правильне розуміння та застосування акта.

Власник зобов’язаний врахувати при опрацюванні і затвердженні нормативного акта підприємства вимоги типових нормативних актів з відповідних питань.

Якщо при опрацюванні проекту нормативного акта виникає необхідність перегляду, зміни або скасування чинних взаємозв’язаних з ним нормативних документів підприємства, то керівник розробки одночасно з опрацюванням проекту забезпечує підготовку обгрунтованої пропозиції щодо перегляду, зміни або скасування чинних нормативних актів про охорону праці.

Проект нормативного акту підприємства про охорону праці підлягає узгодженню зі службою охорони праці цього підприємства і юрисконсультом. У разі необхідності він узгоджується з іншими зацікавленими службами, підрозділами і посадовими особами підприємства, перелік яких визначає служба охорони праці.

На підприємствах виробничої сфери з кількістю працюючих до 50 чоловік та в організаціях, де службу охорони праці не створено, проект узгоджується з посадовою особою, на яку згідно з наказом власника покладено виконання функцій цієї служби.

Затвердження і скасування нормативних актів підприємства про охорону праці здійснюється наказом власника (за винятком актів, які відносяться до компетенції трудового колективу і підлягають затвердженню на його загальних зборах або конференції).

Власник зобов’язаний встановити систематичний контроль за відповідністю нормативних актів підприємства вимогам чинного законодавства та забезпечити їх періодичний перегляд, своєчасне внесення змін або опрацювання і затвердження нового нормативного акту у зв’язку із змінами в організації виробництва, впровадження нової техніки і технології, переглядом державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці тощо.

Термін перегляду нормативного акту підприємства, що встановлюється власником, не може перевищувати термінів перегляду державного нормативного акту про охорону праці або типового документу, на підставі яких опрацьовувався нормативний акт підприємства.

Нормативний акт підприємства підлягає достроковому перегляду (або скасуванню), якщо органами державного нагляду за охороною праці виявлено його невідповідність вимогам законодавства, державних міжгалузевих, галузевих нормативних актів або типових документів.

Реєстрація та облік нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підприємства, здійснюються в порядку, який встановлюється власником, якщо інше не передбачено законодавством.

Організуючи виконання “Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві”, власник не може залишити поза увагою такі основні питання:

- організація управління охороною праці на підприємстві, проведення систематичного контролю за виконанням управлінських рішень, за станом безпеки і умов праці;

- визначення обов’язків, прав та відповідальності структурних підрозділів, служб і посадових осіб за виконання покладених функцій у галузі охорони праці;

- забезпечення перспективного і поточного планування роботи щодо поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, усунення причин травматизму, професійних та виробничообумовлених захворювань;

- організація лабораторних досліджень умов праці, атестація робочих місць на відповідність чинним нормативам з охорони праці;

- визначення порядку внесення вимог нормативних актів про охорону актів до технологічної конструкторської документації на встановлення порядку проведення нормоконтролю (експертиза) цієї документації на повноту викладення зазначених вимог;

- встановлення правил безпеки виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях;

- організація правильної експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки (кранів, посудин, що працюють під тиском тощо), призначення осіб, відповідальних за технічний стан і безпечну експлуатацію цих об’єктів;

- організація інструктажу, навчання та перевірки знань працюючих з питань охорони праці, впровадження чіткої системи допуску до робіт з підвищеною небезпекою, визначення переліку таких робіт та правил їх безпечного виконання;

- визначення заходів щодо ліквідації наслідків аварії та встановлення порядку виконання рятувальних робіт, створення (залучення) професійних аварійно-рятувальних формувань, надання першої допомгги потерпілим у разі виникнення надзвичайних ситуацій та нещасних випадків;

- опрацювання, погодження в установленому порядку і затвердження заходів щодо забезпечення безпеки працівників на певних роботах у разі відсутності в державних нормативних актах про охорону праці конкретних вимог;

- визначення заходів пожежної безпеки (загальнооб’єктових та по окремих цехах та інших підрозділах);

- організація забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту; визначення порядку зберігання, ремонту, прання, хімічного чищення їх засобів, їх своєчасної заміни у разі дострокового зносу тощо;

- організація забезпечення працівників змиваючими та знешкоджуючими засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком, газованою солоною водою тощо;

- організація проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників певних категорій;

- опрацювання та впровадження додаткових заходів безпеки інвалідів, які відповідали б специфічним особливостям праці цієї категорії працівників (у разі залучення інвалідів до праці на підприємстві);

- встановлення порядку ознайомлення працівника, з яким укладається трудовий договір про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Вищезазначений перелік не сілд вважати абсолютно повним і кінцево завершеним. Власник може затверджувати нормативні акти, що регламентують й інші питання охорони праці, які випливають із специфіки виробництва та вимог чинного законодавства.

Читайте також:

1. I. До первісного життя
2. II. Закон кийка та ікла
3. II. Злочини проти життя та здоров'я особи
4. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
5. III закон Ньютона
6. IV Етап: Вибір стратегії керування виявленими ризиками й виділення пріоритетних напрямків роботи
7. IV. АНАМНЕЗ ЖИТТЯ
8. IV. ДІЯ ЦЬОГО ЗАКОНУ І ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ
9. IV. Закони ідеальних газів.
10. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
11. IV. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ЗАКОНОДАВСТВА.
12. TEMA 13. МОТИВАЦІЯ РОБОТИ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІЗАЦІЇ

Переглядів: 1079