• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види співучасників

1. Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.

2. Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом.

3. Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

4. Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

5. Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

6. Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 198 та 396 цього Кодексу.

7. Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого злочину.

У разі добровільної відмови від вчинення злочину виконавець (співвиконавець) не підлягає кримінальній відповідальності за наявності умов, передбачених статтею 17 цього Кодексу. У цьому випадку інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за готування до того злочину або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.

Не підлягають кримінальній відповідальності при добровільній відмові організатор, підбурювач чи пособник, якщо вони відвернули вчинення злочину або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється. Добровільною відмовою пособника є також ненадання ним засобів чи знарядь вчинення злочину або неусунення перешкод вчиненню злочину.

У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає кримінальній відповідальності за готування до злочину або за замах на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено.

У кримінальному праві розрізняють просту і складну співучасть:

Проста співучасть – має місце там, де всі учасники злочину є виконавцями злочину, тобто всі вони приймають безпосередню участь у вчиненні злочину.

Складна співучасть – співучасники виконують різнорідні ролі, тобто при вчиненні злочину ролі між злочинцями розподілено.

5. Кримінальна відповідальність – це передбачене Кримінальним кодексом обмеження прав і свобод особи, яка вчинила злочин, що індивідуалізуються в обвинувальному вироку суду і здійснюються спеціальними органами виконавчої влади держави.

У науці кримінального права немає єдиного розуміння кримінальної відповідальності: одні автори ототожнюють її з кримінальним покаранням; інші – з певного роду обов’язком особи, що вчинила злочин; треті розглядають її як конкретні кримінально-правову відносини; четверті як реалізацію санкції кримінально-правової норми; п’яті вважають кримінальну відповідальність осудом винного обвинувальним вироком суду.

Кримінальна відповідальність настає з 16 років, але в особливих випадках з 14 років. В різних країнах віковий ценз є різним – Ізраїль – 9 років, Швеція – 18, Іран – 7. Суб’єктами кримінальної відповідальності є фізична особа, у США, Франції – фізична та юридична.

Застосування закону про кримінальні відповідальність за аналогією заборонено. Всяка відповідальність настає в наслідок порушення певних соціальних норм – моральних, громадських організацій, юридичних. Звідси виникають відповідальності: моральна, громадська, юридична. Кожен вид відповідальності носить примусовий характер.

У філософії відповідальність розглядають у двох аспектах:

перспективно – усвідомлення обв’язку перед суспільством та розумінні своєї поведінки.

ретроспективна – як відповідальність за минулу поведінку за порушене правило поведінки.

Кримінальна відповідальність настає лише на підставі складу злочину і виникає з моменту набуття законної сили обвинувальним вироком суду і закінчується, загальним правилом, у момент погашення та зняття судимості.

6. Відповідно до ч. 1 ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Проблема мети покарання інтересувала багатьох філософів, проте серед їх множини можна виділити дві основні групи: а) абсолютні теорії покарання( теорії відплати)- Кант, Гегель; б) відносні теорії покарання(теорії досягнення корисних цілей) – залякування(Бентам), психологічне примушування(А.Феєрбах), загальне та спеціальне запобігання злочинам(М.Шаргородський). Сучасний кодекс – захист суспільства від злочинності, виправлення засудженого, запобігання новим злочинам.

Принципи кримінального покарання:

- nullum crimeu sine lege – немає злочину без вказівки про це в законі;

- особистий характер відповідальності полягає в тому, що тільки особа, яка вчинила злочин, може нести за нього відповідальність;

- індивідуалізація покарання вимагає, щоб кримінальні покарання були максимально конкретизовані, індивідуалізовані, виходячи з конкретних обставин справи та особистості злочинця;

- особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду ( принцип презумпції не винуватості, вперше був застосований Демосфеном у справі проти Аристократа в 352 р. до н. е.). Ніхто не зобов’язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину.

Під системою покарань розуміють встановлений кримінальним законом і обов’язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості.

Основні покарання:

- громадські роботи (до 240 годин на рік. Не більше 4 години на день після роботи, не призначаються вагітним, інвалідам, стройовикам);

- виправні роботи(до двох років, за місцем роботи, можуть бути замінені штрафом – три неоподатковані мінімуми доходів громадян = місяцю покарання);

- службові обмеження для військових;

- арешт(до шести місяців, не призначаються неповнолітнім, вагітним, жінкам які мають дітей до 7 років);

- обмеження волі(тримання особи в установах відкритого типу, тобто без ізоляції від суспільства, але з обов’язковим залученням до праці, до 5 років, не застосовується до інвалідів, жінок які мають дітей до 14 років, стройовиків, осіб пенсійного віку);

- тримання в військовому дисциплінарному батальйоні(до двох років);

- позбавлення волі на певний строк(до 15 років);

- довічне позбавлення волі(не застосовується до осіб молодше 18 років та старших 65 років).

Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, чину, рангу та конфіскація майна.

Покарання, які можуть застосовуватись як основні, так і додаткові:

- штраф( до 1000 неоподаткованих мінімумів, може бути заміненим на громадські роботи: 10 годин громадських робіт = один неоподаткований мінімум; один місяць виправних робіт = чотири неоподаткованих мінімуми, але на строк не більше двох років);

- позбавлення права обіймати певні посади або займатися певними видами діяльності(як основне – до 5 років, як додаткове – до 3 років).

Неповнолітні:

- штраф ( 500 неоподаткованих мінімумів);

- громадські роботи(особам 16-18 років, до 120 годин на рік, не більше 2 годин в день після навчання);

- виправні роботи(16-18 років за місцем роботи – до одного року);

- арешт(від 16 років – до 45 діб);

- позбавлення волі(до 15 років). Довічне позбавлення волі не застосовується.

Приклад навести для студентів в кінці лекції для опрацювання ними певних питань до семінарських занять. Кримінально-правова характеристика злочинів проти основ національної безпеки України.

Ст. 109 КК „Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади”. Дана стаття передбачає кримінальну відповідальність за насильницьку зміну конституційного ладу в державі у вигляді до 10 років позбавлення волі, публічні заклики та розповсюдження матеріалів – 3 роки. Об’єктом злочину виступає конституційний лад держави; об’єктивною стороною – насильницькі дії. Тут необережності не може бути і є тільки прямий умисел, що утворює суб’єктивну сторону злочину. Мотивами можуть бути кар’єризм, помста, корисливість тощо).

7.Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності:

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

2. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.

3. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

4. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

5. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу.

.8 Обставини, що виключають злочинність:

Читайте також:

1. Видами співучасників злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.
2. Види співучасників
3. Види співучасників.
4. Підстави і межі відповідальності співучасників.
5. Поняття і форми співучасті. Види співучасників
6. Співучасть у злочині. Види співучасників . Види злочинних груп. Особливість кримінальної відповідальності при співучасті
7. Сутність тактичної операції, спрямованої на виявлення всіх співучасників наркобізнесу

Переглядів: 874