• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види співучасників.

При розгляді цього питання, студенти повинні ознайомитись з ст. 27 КК.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 КК співучасниками злочину можуть бути:

- виконавець (співвиконавець),

- організатор,

- підбурювач

- пособник.

Виконавцем (співвиконавцем) (ч. 2 ст. 27 КК) є особа, яка у співучасті з іншими суб’єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК.

Підвиконавцем (співвиконавцем) розуміється повне або часткове виконання співучасником об’єктивної сторони злочину. Наприклад, при вимаганні виконавцем є не тільки той, хто пред’явив вимогу про передачу майна, а і той, хто додав до неї відповідну погрозу.

Особа визнається виконавцем злочину тоді, коли вона вчиняє злочин безпосередньо, тобто особисто виконує об’єктивну сторону злочину, або шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не є суб’єктами (так зване посереднє вчинення злочину). В даному випадку, особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності: а) взагалі – через неосудність особи (ч. 2 ст. 19 КК) чи недосягнення нею віку, з якого може настати кримінальна відповідальність (ст. 22 КК). Наприклад, суб’єкт злочину залучає до вчинення крадіжки особу, яка не досягла віку кримінальної відповідальності. Оскільки особи, які фактично вчинили злочин, не підлягають відповідно до закону кримінальній відповідальності за скоєне, а вчинене ними діяння є злочинним, то виконавцем злочину визнається суб’єкт злочину, який спрямовував дії зазначених осіб і усвідомлював обставини, що виключають визнання їх суб’єктами злочину. Особи, які не є суб’єктами злочину, виступають, як своєрідне знаряддя чи засобу вчинення злочину.

Організатор(ч. 3 ст. 27 КК) – це особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням.

Організатором злочину відповідно до ч. 3 ст. 27 КК є особа, яка вчинила хоча б одну з таких дій:

1) організувала вчинення злочину (злочинів);

2) керувала підготовкою злочину (злочинів) або його (їх) вчиненням;

3) утворила організовану групу чи злочинну організацію;

4) керувала організованою групою чи злочинною організацією;

5) забезпечувала фінансування організованої групи чи злочинної організації;

6) організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Організація вчинення злочину (злочинів) полягає у діях, які направляють, об’єднують інших співучасників на вчинення одного чи декількох злочинів чи координують їх поведінку. Основне завдання, на виконання якого зосереджена діяльність організатора при організації вчинення злочину, – спрямувати, об’єднати і скоординувати зусилля інших осіб на вчинення злочину. Дії по організації злочину полягають, у:

1. залученні до вчинення злочину виконавців, пособників, підбурювачів чи інших організаторів;

2. розподілі обов’язків між ними;

3. визначенні об’єкта (предмету) посягання;

4. розробці плану вчинення злочину.

Керування підготовкою злочину (злочинів) передбачає спрямування дій на:

- підшукування або пристосування засобів чи знарядь;

- підшукування співучасників;

- замовлення вчинення злочину;

- усунення перешкод;

- інше умисне створення умов для вчинення злочину;

- проведення інструктажу співучасників щодо виконання ними відповідних злочинних дій (бездіяльності);

- вироблення заходів щодо нейтралізації діяльності правоохоронних органів.

Підбурювачем(ч. 4 ст. 27 КК) є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Умовляння означає систематичне або одноразове настійливе прохання (переконання) особи у необхідності вчинення злочину.

Підкуп – це надання або обіцянка надати особі матеріальної або іншої вигоди у разі вчинення нею злочину.

Погроза – залякування особи заподіянням фізичної, майнової, моральної або іншої шкоди у разі не вчинення нею злочину.

Примус передбачає домагання від іншої особи вчинити злочин шляхом заподіяння тілесних ушкоджень або застосування до неї іншого насильства, пошкодження належного їй чи її близьким майна, розповсюдження певної інформації про таку особу, яку вона бажала зберегти в таємниці, тощо.

Схилянням іншим чином слід розуміти вчинення будь-яких інших, крім зазначених вище, дій, за допомогою яких особа схилила співучасника до вчинення злочину (порада, заклик).

Підбурювання вважаються як злочинні лише тоді, коли відповідно до КК містять ознаки самостійного складу злочину:

- публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади (ч. 2 ст. 109 КК);

- заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст. 295 КК);

- примушення чи втягнення у заняття проституцією (ч. 2 ст. 303 КК);

- втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК).

Відмінністьдій організатора і підмовника полягає в тому, що: в тому, що: організатор може діяти відносно багатьох осіб і не одного злочину; може бути організація і одного злочину, яка полягає у вчиненні багатьох дій – пошуки виконавця, розробка плану, вивчення обстановки, забезпечення знаряддями, керівництво вчиненням цього злочину тощо, а підмовник діє відносно певної особи і певного злочину, його дії обмежені однією метою – викликати у особи намір вчинити злочин.

Пособником(ч. 5 ст. 27 КК) є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобутті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

За характером змісту вчинених пособником дій розрізняють їх три види:

1) інтелектуальне пособництво – поради, вказівки тощо;

2) фізичне пособництво – надання засобів, знарядь, усунення перешкод;

3) пособництво-переховування – заздалегідь дана обіцянка сховати злочинця, знаряддя, сліди злочину або предмети, здобуті злочином.

Пособництво є там, де воно сприймається виконавцем злочину, тобто там і тоді, де і коли виконавець знає про сприяння йому і він погоджується з цим сприянням. Таким чином, пособництво, про яке виконавець не знав, а також не прийняте сприяння, кваліфікується як готування до злочину чи замах на злочин. Таким же чином кваліфікується і невдале пособництво, коли виконавець відмовився від завершення чи вчинення злочину.

Відмінність пособника від співвиконавця полягає в тому, що співвиконавець діє на місці і під час вчинення злочину, а пособник діє не на місці і не під час вчинення злочину.

Читайте також:

1. Види співучасників.
2. Кримінальна відповідальність співучасників.
3. Підстави і межі відповідальності співучасників.

Переглядів: 437