• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Форми співучасті.

Форма співучасті – це об’єднання співучасників, які розрізняються між собою за характером ролей, що ними виконуються за стійкістю об’єктивних зв’язків між собою.

Залежно від ступеня узгодженості дій співучасників можна виділити такі форми співучасті:

- співучасть без попередньої змови;

- співучасть за попередньою змовою.

Залежно від способу взаємодії співучасників між собою співучасть ділиться на:

- співвиконавство (ч. 2 ст. 27);

- співучасть з розподілом ролей.

За характером участі окремих співучасників у вчиненні злочину, співучасть поділяють також на:

- просту;

- складну.

Проста співучасть (співвиконавство) передбачає таке об’єднання, де всі співучасники є виконавцями злочину і виконують однорідну роль.

Наслідки при простій співучасті настають у результаті сукупної діяльності співвиконавців і є спільними для них. Різновидами такої форми співучасті є група осіб без попередньої змови і група осіб з попередньою змовою. Наприклад, при умисному вбивстві, особи котрі не здійснювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілого, але, будучи об’єднаними з іншими співвиконавцями єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, здійснили частину того обсягу дій, який група вважала за необхідне виконати з метою реалізації цього умислу (один тримав жертву, другий погрожував, третій наносив удари в життєво важливі органи).

Складна співучасть передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності. Для такої форми співучасті характерним є розподіл ролей між співучасниками, які виступають як виконавець, організатор, підбурювач, пособник. Складна співучасть охоплює також такі форми спільної злочинної діяльності як організована група і злочинна організація.

За стійкістю суб’єктивних зв’язків, стійкістю умислу, розрізняють (ст. 28 КК) :

- групу без попередньої змови;

- групу з попередньою змовою;

- організовану групу;

- злочинну організацію.

Група осіб без попередньої змови – це два або більше виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це (ч. 1 ст. 28 КК).

Відсутність попередньої змови означає, що виконавці злочину до початку виконання об’єктивної сторони складу злочину не домовлялися про його вчинення, про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо. Для цієї групи характерне спонтанне, ситуативне об’єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення. Учасники такої групи можуть бути не знайомими між собою. Діючи як співвиконавці, вони можуть разом розпочинати виконання об’єктивної сторони злочину або долучатися до злочину, вчинення якого іншим співвиконавцем уже розпочалося, але ще не закінчилося. Дії таких осіб мають бути погодженими стосовно об’єкта та об’єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати, що діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату. При цьому члени такої групи можуть застосовувати різні засоби й знаряддя злочину, діяти стосовно кількох потерпілих одночасно.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб’єктами злочину,які заздалегідь, тобто до початку злочину домовились про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК).

Домовленість повинна бути до початку вчинення злочину (на стадії готування злочину, а також в процесі замаху на злочин).

Організована група – це стійке об’єднання декількох осіб (трьох і більше суб’єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів.

Ознаками організованої групи є:

- наявність декількох осіб (трьох або більше);

- попередня їх зорганізованість у спільне об’єднання для готування або вчинення двох чи більше злочинів;

- стійкість такого об’єднання;

- об’єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану;

- обізнаність всіх учасників такої групи з цим планом.

Різниця між організованою групою та групою з попередньою змовою:

- стійкістю (для групи з попередньою змовою ця ознака не є обов’язковою);

- спрямованістю на вчинення двох або більше злочинів (група з попередньою змовою може бути створена для вчинення і одного злочину);

- кількістю учасників – організована група складається з трьох і більше учасників, тоді як група з попередньою змовою – з двох і більше.

Групу слід вважати стійкою за умови, якщо вона є стабільною і згуртованою, а особи, які до неї входять, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів.

Згуртованість групи виражається у її одностайності та наявності: постійних сильних внутрішніх зв’язків між учасниками групи, загальних правил поведінки, організатора (керівника), чіткого визначення ролі кожного учасника, високого рівня узгодженості дій учасників, єдиного плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи і який доведений до їх відома.

Стабільність групи виражається у її міцності та постійності, які проявляються у: тривалості, системності та детальній організації функціонування групи, здатності до заміни вибулих учасників, вербуванні нових, прикритті своєї діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб (у т. ч. шляхом підкупу службових осіб), наявності необхідних для функціонування групи фінансових та інших матеріальних засобів, зброї, приміщень тощо.

Злочинна організація (ч. 4 ст. 28 КК) – це стійке, ієрархічне об’єднання декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Злочинна організація відрізняється від організованої групи:

- ієрархічністю, що свідчить про більш високий рівень зорганізованості такого об’єднання;

- спрямованістю на вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів;

- можливістю визнання нею об’єднання, зорганізованого не лише для безпосереднього вчинення його учасниками зазначених злочинів, а й керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп;

- створення злочинної організації та участь в ній утворюють закінчений злочин.

Ієрархічність злочинної організації передбачає наявність загального керівництва (лідерів), чітко визначену підпорядкованість рядових членів об’єднання його керівнику, зв’язки між вищими та нижніми структурами об’єднання, загальновизнані правила поведінки і обов’язковість їх дотримання учасниками злочинної організації.

В КК передбачається кримінальна відповідальність за створення злочинної організації (ст. 255 КК). Спеціальними видами злочинної організації є створення банди (ст. 257 КК), створення терористичної групи чи організації (ст. 258 КК), створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ст. 260).

В групі осіб, що вчиняють злочин без попередньої змови, можуть бути тільки співвиконавці, вчинення злочинів за попередньою змовою або вчинення організованою групою може мати форму простої та складної співучасті, вчинення злочину злочинною організацією – тільки з розподілом ролей.

Читайте також:

1. III. ФОРМИРОВАНИЕ ЕДИНОГО РОССИЙСКОГО ГОСУДАРСТВА
2. III. ФОРМИРОВАНИЕ ОТРАСЛЕЙ ПИЩЕВОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ ПРИ КАПИТАЛИЗМЕ (ХIХ – начало ХХ вв.)
3. IV. Особенности государственной службы российского трансформирующегося общества.
4. VII. ФОРМИ КОЛЕКТИВНОГО ОБГОВОРЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПРОБЛЕМ
5. А) Відносини власності і форми господарювання в сільському господарстві
6. А) Заробітна плата її форми та системи.
7. А) Заробітна плата, її форми та системи.
8. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
9. Автоматизовані форми та системи обліку.
10. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
11. Акредитив та його форми
12. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС

Переглядів: 934