• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Затримання особи, що вчинила злочин.

Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставляння її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи (ч. 1 ст. 38 КК).

Правомірне затримання злочинця потерпілими або іншими особами – це насильницькі дії, спрямовані на короткострокове позбавлення волі особи, яка вчинила злочин, з метою доставлення її органам влади, якщо ці дії викликані необхідністю затримання і відповідають небезпечності вчиненого посягання і обстановці затримання злочинця.

Затримання особи, що вчинила злочин (злочинця) є суспільне корисним діянням, оскільки воно запобігає вчиненню ним нових злочинів.

Обставини правомірності затримання особи:

1.Особа, яка підлягає затриманню. Особа, яка затримується, повинна вчинити злочин, а не яке-небудь інше правопорушення.

2. Характер та тяжкість вчиненого злочину. Не може бути правомірним затримання особи, що вчинила злочин, за який законом не передбачається покарання такі, як арешт, обмеження чи позбавлення волі (наприклад, ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК). Затримання особи за відсутності такої підстави може свідчити про незаконність дій і тягнути за собою відповідальність за ст. 146 КК як за незаконне позбавлення волі.

3. Своєчасність затримання. Затримання можливе лише в момент або безпосередньо після вчинення злочинного посягання. Початковим моментом виникнення права на затримання злочинця є початок злочинного посягання, коли об’єкт посягання піддався безпосередній загрозі негайного заподіяння шкоди. Право на затримання зберігається і під час посягання, що продовжується, а також безпосередньо, тобто відразу ж після завершення злочину.

Злочинець може бути затриманий і через деякий час після вчинення злочину. Але таке затримання може бути проведене тільки уповноваженою особою (наприклад, працівником міліції).

Затримання, зроблене через деякий час, особою, яка не має для цього підстав, тобто не безпосередньо після вчинення злочинного посягання, є неправомірним.

4. Відношення до вчинюваного злочину особи, що затримує. Може здійснюватись як потерпілим, або його родичами, так і іншими особами (свідками), а також представниками правоохоронних органів.

5.Характер дій при затриманні. Затримання злочинця полягає в діях потерпілих або інших осіб, пов’язаних із позбавленням злочинця особистої волі, а також заподіянням йому (у разі потреби) шкоди. Такі дії збігаються з фактичними ознаками об’єктивної сторони деяких злочинів, наприклад, незаконного позбавлення волі, вбивства, заподіяння тілесних ушкоджень та інших насильницьких дій, знищення або пошкодження майна. Затримання, може визнаватися правомірною дією, якщо воно було здійснено на короткий проміжок часу. Але, затриманий злочинець при першій же реальній можливості повинен бути переданий органам влади.

6. Затримання повинно здійснюватися без перевищення заходів, необхідних для цього.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 15 Закону «Про міліцію», працівник міліції як крайній захід має право застосувати вогнепальну зброю для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти. З цього приводу Пленум Верховного суду України пояснив, що працівники міліції, інші представники влади, природоохоронних органів, воєнізованої охорони, які у зв’язку з виконанням службових обов’язків заподіяли шкоду нападаючому чи затриманому, не несуть за це кримінальної відповідальності, якщо діяли з дотриманням закону.

Дії громадян, які при виконанні громадського обов’язку щодо підтримання правопорядку заподіяли шкоду особі в зв’язку з вжиттям заходів щодо припинення її суспільне небезпечного посягання, затримання з метою передачі чи доставки у відповідні органи, повинні розглядатися як вчинені в стані необхідної оборони, якщо ними не було допущено явної невідповідності засобів затримання характерові і ступеню суспільної небезпечності вчиненого та обставинами затримання.

Перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, тягне відповідальність за ст.ст. 118 і 124 КК (ч. 2 ст. 38 КК).

Нанесення злочинцю фізичної шкоди після його затримання є розправою, яка кваліфікується як умисний злочин на загальних підставах.

Читайте також:

1. Біженці, вимушені переселенці та переміщені особи, трудові мігранти
2. Будь-які особи, що провадять господарську діяльність і реєструються за своїм добровільним рішенням як платник податку.
3. Види замаху на злочин.
4. Впізнання поза візуальним спостереженням особи, яку впізнають
5. Дебітори –це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій, заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів та інших активів.
6. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
7. ЗАВДАННЯ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ. ОРГАНИ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ. ФІЗИЧНІ ОСОБИ, НАД ЯКИМИ ВСТАНОВЛЮЄТЬСЯ ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ.
8. Закінчений та незакінчений злочин.
9. Заповіт – це розпорядження особи, зроблене у визначеній законом формі, про долю належних їй цінностей на випадок смерті.
10. Затримання і зняття упряжки.
11. Затримання особи, яка вчинила злочин

Переглядів: 623