• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Дебітори –це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій, заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів та інших активів.

Визнання та класифікація дебіторської заборгованості

Лекція 3. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ДЕБІТОРАМИ

1. Визнання та класифікація дебіторської заборгованості.

2. Облік розрахунків з покупцями і замовниками (рахунок 36).

3. Резерв сумнівних боргів (рахунок 38).

4. Склад та облік іншої дебіторської заборгованості (рахунок 37).

Методологію обліку та порядок розкриття інформації по дебіторську заборгованість визначає П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Дебіторська заборгованість– сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо :

- існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод;

- може бути достовірно визначена її сума.

Класифікація дебіторської заборгованості:

1) за строками погашення:

- довгострокова (сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу);

- поточна (це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу);

2) за строками платежу:

- строкова або дійсна (строк оплати якої не настав );

- сумнівна (заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником);

- безнадійна (заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності);

3) за способом групування в балансі:

- дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги;

- векселі отримані;

- дебіторську заборгованість за розрахунками;

- іншу поточну дебіторську заборгованість.

2. Облік розрахунків з покупцями і замовниками (рахунок 36)

Покупці– це фізичні або юридичні особи, які купують товари (роботи, послуги).

Замовники– це учасники договору, на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються роботи іншими учасниками договору.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги виникає, коли підприємство реалізує товари в кредит, тобто з відстроченням платежу.

Дебіторська заборгованість, пов’язана з реалізацією товарів, робіт, послуг оцінюється:

а) в момент визнання – за первісною вартістю:

Первісна Сума Торгівельні Вартість

вартість = одерж. - знижки - повернутих

доходу товарів

б) на дату складання балансу – за чистою реалізаційною вартістю:

Чиста Сума поточної Резерв

реалізаційна = дебіторської - сумнівних

вартість заборгованості боргів

Форми та порядок розрахунків між підприємствами визначається в господарських договорах.

Договір купівлі-продажу є основним документом, який визначає права і обов’язки постачальників та покупців. В договорі наводяться: найменування та кількість товарів, їх ціна, строки та умови поставки, порядок розрахунків та інше.

На підставі договорів підприємство-продавець складає рахунок або рахунок-фактуру, який підлягає оплаті покупцем. Після здійснення оплати матеріальні цінності відпускаються підприємству-покупцю за накладною, товарно-транспортною накладною, актом прийнятих робіт, послуг.

Для обліку дебіторської заборгованості покупців і замовників призначено рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Рахунок 36 – активний, балансовий, призначений для обліку розрахунків з покупцями і замовниками. До рахунку 36 відкривають такі субрахунки:

361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

362 «Розрахунки з іноземними покупцями»;

363 «Розрахунки з учасниками ПФГ»

ПФГ - промислово-фінансові групи, багатофункціональні структури, створені на основі об'єднання капіталів підприємств, кредитно-фінансових установ та інших організацій з метою максимізації прибутку, підвищення ефективності виробничих і фінансових операцій, посилення конкурентноздатності на внутрішньому і зовнішньому ринках, зростання економічного потенціалу всієї групи у цілому і кожного із її учасників окремо.

По дебету рахунка 36 відображається продажна вартість реалізованої продукції, яка включає ПДВ, АЗ та інші податки, що підлягають перерахуванню до бюджету та включені до вартості реалізації, по кредиту – сума платежів, які надійшли на рахунок підприємства в банківських установах чи в касу та інші види розрахунків.

Сальдо рахунку дебетове означає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію.

Синтетичний облік розрахунків з покупцями і замовниками ведуть в Журналі №3. Аналітичний облік ведеться за кожним покупцем та замовником, за кожним пред’явленим до сплати рахунком.

3. Резерв сумнівних боргів (рахунок 38)

Сумнівний борг– це дебіторська заборгованість, щодо якої існує ймовірність її неповернення боржником.

З метою можливих втрат внаслідок безнадійної заборгованості підприємство в кінці звітного періоду на підставі середнього рівня попередніх витрат з поправкою на майбутнє створює резерв сумнівних боргів.

Резерв сумнівних боргів створюється тільки для дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги і не стосується інших видів дебіторської заборгованості.

Щоб визнати дебіторську заборгованість безнадійною, не потрібно документального підтвердження, досить, щоб була виконана одна з умов:

1) закінчився строк позивної давності (3 роки);

2) існує впевненість в тому, що боржник не погасить свою заборгованість.

Безнадійна дебіторська заборгованість списується в момент її визнання за рахунок резерву сумнівних боргів, якщо не вистачило сум резерву, то різниця списується на витрати періоду.

Облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення, ведеться на рахунку 38 „Резерв сумнівних боргів”.

Рахунок 38 – контрактивний, балансовий, застосовується для уточнення оцінки дебіторської заборгованості покупців і замовників, яка обліковується на рахунках 36, 37.

По кредиту рахунка відображається створення резерву, по дебету – списання сумнівної дебіторської заборгованості та зменшення нарахованих резервів. Рахунок не закривається в кінці звітного періоду, його сальдо – сума потенційної безнадійної заборгованості.

1) Створено резерв сумнівних боргів:

Дт 944 Кт 38

2) Списано частину безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву:

Дт 38 Кт 36, 37

3) Списана інша частина безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок витрат періоду:

Дт 949 Кт 36, 37.

4. Склад та облік іншої дебіторської заборгованості (рахунок 37)

До складу іншої дебіторської заборгованості відносяться:

- розрахунки за виданими авансами (371);

- розрахунки з підзвітними особами (372);

- розрахунки за нарахованими доходами (373);

- розрахунки за претензіями (374);

- розрахунки за відшкодуванням завданих збитків (375);

- розрахунки за позиками членам кредитних спілок (376);

- розрахунки з іншими дебіторами (377).

Облік поточної дебіторської заборгованості за розрахунками з іншими дебіторами ведеться на рахунку 37 „Розрахунки з різними дебіторами”.

По дебету рахунка 37 відображається виникнення дебіторської заборгованості, по кредиту – її погашення чи списання.

Синтетичний облік розрахунків з різними дебіторами ведуть в Журналі №3. Аналітичний облік ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення.

Аванс – грошова сума або інша майнова цінність, яка передається в рахунок виконання договірного зобов’язання (наприклад – в рахунок наступних поставок). Здійснюючи авансовий платіж, покупець фінансує продаж за деякий час до надходження товару.

Підзвітні особи —це працівники підприємства, яким видані грошові кошти під звіт. Список осіб, які мають право отримувати в касі готівку під звіт, затверджується керівником підприємства.

Під звіт видається готівка на операційні, господарські та витрати, пов'язані з від­рядженням, на визначений термін і мету.

- Видача грошових коштів під звіт оформляється видатковим касовим ор­дером на підставі наказу керівника, акта, заяви, при умові, що за працівником немає заборгованості по раніше одержаних авансах. Підзвітна особа зобов'язана надати звіт про витрачання цих коштів за призначенням і пред'явити підтверджувальні документи, а також внести до каси невикористану суму.

Службовим відрядженнямвважається поїздка працівника за розпоряджен­ням керівника підприємства на певний термін до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Скерування працівника у відрядження оформляється наказом (розпоряджен­ням) керівника по підприємству з випискою посвідчення про відрядження, яке має бути оформлене належним чином. Підприємство, яке скеровує працівника у від­рядження, повинне зареєструвати факт видачі посвідчення про відрядження тако­му працівникові у спеціальному журналі.

Термін відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України — 30 календарних днів, за кордон — 60 календарних днів. Фак­тичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи.

Після документального оформлення відрядження відрядженому працівникові перед від'їздом необхідно видати грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання житла і добові.

Граничні норми добових витрат визначено абз. 4 пп. 140.1.7 ПКУ.

Наведені норми встановлено для працівників підприємств усіх форм власності, крім державних службовців та осіб, які направляються у відрядження підприємствами, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, для яких постановою КМУ від 02.02.2011 р. N 98 встановлено окремі норми.

Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на активно-пасивному субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами». Сальдо субрахунка 372 може бути як дебетовим, так і кредитовим. Воно відображається розгорнуто і в балансі: дебетове сальдо показується в складі оборотних активів, а кредитове — у зобов’язаннях.

При використанні журнальної форми обліку для обліку розрахунків з підзві­тними особами призначений Журнал № 3, в якому поєднується синтетичний і ана­літичний облік по субрахунку 372. Журнал № 3 ведеться в аналітичному розрізі, тобто по кожній підзвітній особі. У кожному окремому рядку відображаються сума виданого авансу, сума витрат на підставі затвердженого авансового звіту, повернена сума невикористаних грошових коштів, відшкодовувана сума перевитрат, сума підзвітних коштів, щодо яких не подано авансовий звіт і які не повернуто до каси підприємства.

Претензія– вимога кредитора до боржника про добровільну сплату боргу, відшкодування збитків, сплату штрафу, усунення недоліків поставленої продукції або виконаної роботи.

При здійсненні господарських операцій між суб'єктами господа­рювання інколи можуть виникати різноманітні непорозуміння. Це трап­ляється тоді, коли одна зі сторін не дотримується умов укладених дого­ворів.

Це, як правило, змушує потерпілу сторону пред'явити претензію постачальнику.

Якщо під час приймання цінностей виявлено пошкодження тари або нестача самих цінностей, отримувач зобов'язаний зупинити приймання, скласти акт із вка­занням виявлених дефектів. Для завершення приймання рекомендується запроси­ти представника постачальника; у випадку, коли він не з'явиться, перевірка якості товарів проводиться експертом. Після приймання продукції учасники цього про­цесу підписують (з додаванням своїх зауважень) акт, в якому значиться фактична якість і комплектність продукції.

Слід зазначити, що термін приймання цінностей та оформлення документів від іногороднього постачальника — 20 днів, місцевого — 10 днів після надхо­дження. Продукція, яка швидко псується, має бути прийнята протягом доби від часу її надходження на склад.

Коли в процесі приймання цінностей виявлена їх невідповідність записам, які зазначені у супроводжувальних документах, то складається комерційний акт. Продукція, щодо якої виставляються претензії, має зберігатися на складі підприємства окремо.

Майнові суперечки між підприємствами можуть вирішуватися у такий спосіб:

1) підприємства-порушники поновляють майнові права партнерів, не чека­ючи претензії;

2) підприємства-порушники задовольняють письмову претензією;

3) остаточне рішення приймається судом.

Претензія, яка складається у письмовій формі, повинна містити:

- повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, якому пред'являється претензія, дата пред'явлення і номер претензії;

- обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтвер­джують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;

- вимоги заявника;

- суму претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;

- платіжні реквізити заявника претензії;

- перелік документів, що додаються до претензії.

Пре­тензія підписується керівником підприємства чи його заступником та надси­лається адресатові рекомендованим (цінним) листом чи вручається під розписку. Вона підлягає розгляду в місячний термін, який обчислюється з дня одержання претензії. Про результати розгляду претензії заявнику повідомля­ється у письмовій формі. Коли претензія визнана, то вона погашається шля­хом поставки товару або зарахуванням на рахунок підприємства грошових коштів.

Якщо постачальник не визнає претензії, підприємство-заявник може зверну­тися до суду за захистом своїх майнових прав. Це воно може зробити протягом терміну дії позовної давності.

Читайте також:

1. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
2. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
3. Аверсивную терапію використовують, як правило, при лікуванні алкоголізму, нікотиновій залежності і деяких інших захворювань.
4. Амортизація інших необоротних матеріальних активів
5. Аналіз грошових активів підприємства
6. Аналіз грошових активів підприємства.
7. Аналіз грошових коштів
8. Аналіз грошових коштів підприємства
9. Аналіз руху грошових коштів та дебіторської заборгованості
10. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
11. Аналіз руху та ефективності формування грошових потоків
12. Аудит грошових документів та грошових коштів у дорозі.

Переглядів: 3352