• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Мета покарання.

Мета покарання передбачена ч. 2 ст. 50 КК, а саме:

1) кара щодо засудженого;

Кара полягає в позбавленні або обмеженні прав і свобод особи, що вчинила злочин. Особа, що була засуджена судом, може бути позбавлена волі (на певний строк або довічно), права власності, військового, спеціального звання, рангу, чину, або кваліфікаційного класу, права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; піддана обмеженням волі, права на працю, права на заробітну плату, права щодо підвищення по службі (щодо військовослужбовців).

Кара при застосуванні покарання застосовується завжди. Інші види мети не завжди досягають бажаного результату. Слід зауважити, що покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність особи, що вчинила злочин (ч. 3 ст. 50 КК). Ця кримінально-правова норма відображає конституційні права людей. Стаття 26 Конституції України закріплює положення, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорсткому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

2) виправлення засудженого.

Виправлення полягає в тому, щоб після застосування покарання було досягнуто такий результат, при якому особа не вчинювала нового злочину, сформувати у особи позитивні соціальні погляди, повагу до людського співжиття. Але, часто буває навпаки, ця бажана мета в період відбуття покарання в місцях позбавлення волі, призводить до деформації соціальних поглядів особи, до її десоціалізації.

3) запобігання вчиненню нового злочину засудженим.

Ця мета полягає у впливі на особу таким чином, щоб в подальшому він не скоїв нового злочину (так звана приватна превенція). Приватна привенція звернута на позбавлення певних благ і прав особи, що вчинила злочин, ізоляції її від суспільства, розривом злочинних зв’язків з особами, які негативно впливали на злочинця.

4) запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Так звана загальна привенція, яка полягає в тому, щоб стримати інщих осіб від вчинення суспільно небезпечних діянь. Злочин не залишається поза увагою суспільства, особа, що його вчинила повинна понести кару. Сама можливість караності суспільно небезпечних діянь виступає засобом стримування для інших осіб від вчинення злочину.

План семінарського заняття.

1. Поняття, ознаки та принципи покарання.

2. Відмінність кримінального покарання від інших заходів державного примусу.

3. Мета покарання.

Читайте також:

1. Додаткові покарання.
2. Завдання 3. Заповніть таблицю. Примусові заходи виховного характеру та кримінальні покарання.
3. Завдання 5. Заповніть таблицю. Вплив стадії злочину на призначення покарання.
4. Загальні засади призначення покарання.
5. Загальні засади призначення покарання.
6. Кримінальне покарання.
7. Кримінальне покарання. Поняття і ознаки. Система кримінальних покарань
8. Обставини, що виключають злочинність діяння. Звільнення від кримінальної відповідальності. Поняття покарання. Види покарань. Призначення покарання.
9. Обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
10. Основні покарання.
11. Питання 3. Гарантії та способи забезпечення законності в діяльності кримінально-виконавчих установ в процесі забезпечення режиму виконання і відбування покарання.

Переглядів: 435