Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Загальні засади призначення покарання.

Студентам слід пам’ятати, що обов’язковою умовою призначення покарання є вчинення особою злочину, прямо передбаченого в особливій частині КК України. Покарання – це заходи державного примусу, які застосовуються за вироком суду від імені держави щодо осіб винних у вчинені суспільно небезпечного діяння з метою виправлення таких осіб і попередження вчення нових злочинів. Загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення індивідуалізації та справедливості покарання.

Особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком (ч. 1 ст. 62 Конституції).

Стаття 65 КК визначає загальні засади призначення покарання.

Загальні засади призначення покарання – це встановлені законом положення, якими має керуватись суд при призначені покарання .

Суд призначаючи покарання керується такими засадами:

1) суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;

Ця вимога означає, що суд може призначити покарання тільки у межах, передбачених санкцією статті Особливої частини КК. При альтернативній санкції, в якій вказано два або більше основних видів покарання, суд вправі призначати тільки одне з них. При відсутності в санкції кримінально-правової норми Особливої частини КК вказівки на нижчу межу покарання, вона визначається тією статтею Загальної частини КК, яка передбачає даний вид покарання.

2. Суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК.

Це положення означає, що суд при винесені вироку повинен керуватись положеннями, які передбачені в Загальній частині КК. Для цього суд повинен:

- виконувати завдання, що покладається на КК (ст. 1);

- встановити, чи є вчинене діяння суспільно небезпечним, чи винна особа в його вчинені (ст. 2);

- встановити, чи є чинним кримінальний закон щодо конкретної особи та конкретного діяння (ст. 3‑8);

- визначити, яке діяння вчинила особа в залежності від ступеня тяжкості (ст. 12);

- встановити, чи є злочин закінченим (ст. ст. 13-16);

- з’ясувати чи може дана особа нести кримінальну відповідальність, чи є вона суб’єктом даного злочину (ст. 18-22);

- перевірити, чи вчинений злочин у групі (ст. 26-31);

- встановити обставини, що виключають злочинність діяння (ст. 36-43);

- керуватись системою покарань (ст. 50-87).

3. Врахування ступеня тяжкості вчиненого злочину.

Це питання вирішується на підставі положень ст. 12 КК, відповідно до яких злочини залежно від ступеня тяжкості поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Це е типова характеристика ступеня тяжкості вчиненого злочину, яка знаходить свій прояв через санкцію, встановлену законодавцем за злочин даного виду. На ступінь тяжкості вчиненого злочину можуть впливати певним чином різноманітні обставини, які характеризують різні ознаки складу злочину.

4. Врахування особи винного.

Суди при розгляді кримінальної справи, повинні досліджувати дані про особу винного. До цих ознак входять соціально-демографічні, кримінально-правові, морально-психологічні, вольові.

При призначенні покарання мають враховуватися стан здоров'я, інвалідність, вагітність, сімейний стан, наявність утриманців, а також аналогічні відомості щодо близьких і рідних винного. У зв'язку із сукупністю усіх даних про особу винного суд розглядає останнього не лише як суб'єкта злочину, але й одночасно як конкретну людину з її індивідуальними особливостями.

Окремі дані про особу винного за певних умов можуть бути віднесені до обставин, що пом'якшують покарання, незалежно від того, чи передбачені вони як пом'якшуючі обставини ст. 66 КК. Дані про особу винного можуть бути віднесені і до обтяжуючих покарання обставин, якщо вони передбачені ст. 67 КК.

 


Читайте також:

  1. I. Загальні збори АТ
  2. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  3. I. Загальні положення
  4. I. Загальні положення
  5. I. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА.
  6. II. Загальні вимоги до розробки екскурсії
  7. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
  8. II. Фактори, що впливають на зарплату при зарубіжних призначеннях
  9. ISO 15504. Призначення і структура стандарту
  10. IV. Загальні висновки
  11. IV. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО ПЕРШУ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ ПОТЕРПІЛИМ.
  12. IV. Загальні рекомендації щодо безаварійної та безпечної експлуатації сільськогосподарської техніки вітчизняного та зарубіжного виробництва




Переглядів: 359

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Тема 19. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ. | Обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.01 сек.