МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||
Міжнародно-правова відповідальність
У той час як притягнення до індивідуальної відповідальності за грубі порушення прав людини, як свідчить практика держав та практика міжнародних судів, не стало ефективним засобом покарання, то притягнення до колективної відповідальності, тобто заборона злочинних організацій, видається значно ефективнішим засобом, оскільки, з одного боку, має символічне значення, а з іншого - унеможливлює будь-які спроби відродити такі організації в майбутньому. Згідно з нормами міжнародного права юридичний та політичний контроль може бути здійснений не тільки над індивідами, а й на організаціями. Міжнародно-правові акти кс дифікують не тільки злочини приватних осіб а й злочинних організацій. Починаючи з Нюр* берга деякі міжнародні та національні акти ма на меті попередити масові злочини криміна них урядів щодо своїх народів. Однак відповідальність злочинних організацій майже не розглядалась у правовій науці. Після Другої світової війни злочини націонал-соціалістів та їх прибічників потягли за собою кримінальну відповідальність не тільки осіб, а й організації в цілому. Так, у Німеччині був прийнятий Закон про звільнення від націонал-соціалізму та мілітаризму. За статтею 9 Нюрнберзького статуту, «під час судового процесу над будь-яким членом групи чи організації Трибунал може оголосити (у зв'язку з будь-якою дією, в якій його звинувачують), що група чи організація, членом якої була ця особа, є злочинною організацією». Отже, Трибунал був уповноважений проголошувати організацію злочинною. З іншого боку, у Справі основних військових злочинців Трибунал зазначав, що проголошення злочинності організації має гарантувати, що невинні особи не будуть покарані. Злочинна організація, як і зло-чинназмова,- це об'єднання, що має злочинну мету. Однак визначення злочинності членів такої організації повинно виключати осіб, які не знали про злочинні цілі чи дії організації. За статтею 10 Статуту, «коли група чи організація проголошені Трибуналом злочинними, компетентні національні ор- І гани будь-якої із сторін, що підписали Статут, матимуть право притягти до суду за членство в цій організації». У результаті Трибунал проголосив злочинними, зокрема, такі організації: керівний корпус нацистської партії, гестапо, СД на основі їхньої участі у воєнних злочинах та злочинах проти людства, пов'язаних з війною. Одночасно Кабінет Рейху, котрий також був названий прокурором злочинною організацією, не був оголошений Трибуналом злочинною організа- иого цією, оскільки був настільки малочисельним, що кожен з членів міг бути притягнений до суду зокрема. Проголошення злочинності організації було справді ефектив-ним, що можна проілюструвати Законом № 10 Контрольної ради Німеччини, який передбачає, що членство у злочинній групі чи організації, проголошеній такою Міжнародним військовим трибуналом, розглядається як злочин. Колективна відповідальність за грубі порушення прав людини здійснюється також через люстрацію та заборону злочинної організації, що, на відміну від криміналізації організації, не веде до кримінальної відповідальності її членів. Так, колективна відповідальність за злочини проти людства була застосована в деяких європейських державах після Другої світової війни. Бельгійський уряд вирішив позбавити всі проні-мецькі організації колективно їхніх політичних та громадянських прав. У Нідерландах всі члени пронімецьких військових рухів автоматично втратили голландське громадянство, і число їх нараховувало кілька десятків тисяч. Під час другої хвилі політичних змін у Південній Європі до суду були притягнуті грецька та португальська хунти. Третя хвиля політичних змін ознаменувалася національними судовими процесами в Латинській Америці, Східній Європі та Африці. Щодо посткомуністичних європейських держав, то були зусилля оголосити комуністичне правління нелегітимним. У 1993 р. Парламент Чеської Республіки прийняв Закон «Про нелегальність комуністичного режиму та опір йому», який проголосив Комуністичну партію Че-хословаччини «злочинною організацією», відповідальною «за систему управління в цій державі у 1948-1989 рр., і зокрема, за систематичне нищення традиційних цінностей європейської цивілізації, за свідоме порушення прав та свобод людини, за моральне та економічне падіння, поєднане із судовими злочинами та терором проти захисників протилежних поглядів, за заміну ринкової економіки командно-адміністративним управлінням, знищення традиційних принципів власності, орієнтацію навчання, освіти, науки та культури на політичні та ідеологічні цілі, знищення довкілля» тощо '. У відповідь на звернення щодо визнання Закону про нелегі-тимність Комуністичної партії таким, що не відповідає Конституції, Конституційний Суд Чеської Республіки відхилив твердження про те, що політичний режим періоду 1948-1989 рр. у Чехословач-чині був законним, аргументуючи це тим, що легітимність політичного режиму базується не тільки на формальному правовому компоненті, оскільки цінності та принципи, на яких побудований режим, мають не лише правову, але перш за все політичну природу». Діяльність Комуністичної партії Російської Федерації була спершу призупинена Декретом Президента Б. Єльцина ще в серпні ЧСпіг N. ^. ей.- Ор. сі*.- Р. 366.
РОЗДІЛ 6 міжнародно-правова відповідальність 87_ 1991 року, а згодом діяльність КПРС та КПР була заборонена декретом від 6 листопада 1991 р. Ці організації визнано відповідальними за диктатуру, узурпацію державної влади, за те безвихідне становище, в яке потрапили народи Радянського Союзу, за порушення основних прав та свобод людини та громадянина, визнаних міжнародним співтовариством, та інші антигуманні та антиконституційні дії. В Албанії згідно із Законом «Про політичні партії» 1992 р. було заборонено утворення партій чи організацій антинаціонального, шовіністичного, расистського, тоталітарного, фашистського, сталінського, комуністичного чи марксистсько-ленінського характеру. Закони про нелегітимність комуністичних партій колишніх комуністичних держав можуть слугувати правовою підставою для їх ліквідації і в майбутньому, аналогічно тому, як законодавство, що поставило поза законом Націонал-соціаліс-тичну німецьку робітничу партію і пропаганду нацистської ідеології в Німеччині згодом неодноразово використовувалось як підстава для їх заборони. Така колективна відповідальність правлячих партій за грубі порушення прав людини, в тому числі злочини проти людства, у формі заборони цих організацій як злочинних є набагато ефективнішою, ніж індивідуальна відповідальність, яка, як свідчить практика, частіше завершується безкарністю: амністіями, умовними покараннями тощо. Для розв'язання проблем перехідної юстиції, очевидно, необхідним є об'єднання національних та міжнародних засобів захисту прав людини. Безкарність за злочини, вчинені під керівництвом Комуністичної партії України/Радянського Союзу, все ще існує в Україні. Серед таких злочинів можна, зокрема, згадати великий голодомор 1932-1933 рр., систематичні та масові переслідування за політичні, національні, релігійні переконання, насильницьке виселення сотень тисяч українців у Сибір та на Далекий Схід, Чорнобильську катастрофу та її наслідки. Оскільки Україна ратифікувала Конвенцію ООН про незастосування термінів давності до військових злочинів та злочинів проти людства 1968 р., а зазначені вище злочини КПУ/КПРС належать до злочинів проти людства, жодні терміни давності не можуть бути до них застосовані. Має бути створена державна комісія з розслідування грубих порушень прав людини попереднім режимом. Очевидно, що для України, як молодої демократичної держави, яка намагається встановити справедливу правову систему, необхідна підтримка міжнародного співтовариства, об'єднані зусилля національних та міжнародних засобів захисту прав людини.
Держави можуть покарати винних у між-арОдно-протиправних діяннях, здійснюючи свок> юрисдикцію, тобто правовий та політичний контроль над особами та організаціями, на основі таких підстав юрисдикції держави над особою, як територія, громадянство, пасивна правосуб'єктність (раззіуе регзопаШу ргіпсіріе), держави захисний принцип (ргоі;есі;іуе ргіпсіріе), універсальність та екстратериторіальна юрисдикція. Дві підстави юрисдикції, а саме територія та громадянство, були історично визнані як такі, що мають більшу легітимність. Територіальна юрисдикція передбачає встановлення того, де був вчинений злочин, тобто територіальна юрисдикція застосовується, коли злочин вчинено на території держави, яка виступає обвинувачем. Суб'єктивний територіальний принцип базується на тепв геа (вині), в той час як об'єктивний територіальний принцип - на асіиз геиз (винній дії). Принцип громадянства застосовується, коли злочинець є громадянином держави, що порушує судову справу. Є випадки, коли суди, визначаючи громадянство, застосовували тест Ноттебома, тобто реальний та ефективний зв'язок між державою та злочинцем, як, наприклад, у справі Ліб-мана ' (Канадський Верховний Суд). Принцип «пасивної правосуб'єктності» застосовується, коли жертва є громадянином держави-обвинувача. Зокрема, цей принцип застосовують СІЛА, коли терористичні напади торкаються американських громадян. Принцип захисної юрисдикції визнає право держави розслідувати справу, яка загрожує її національній безпеці чи основним державним функціям, незалежно від того, де було вчинено злочин 2. Принцип універсальної юрисдикції застосовується до зло ЧлЬтап V. ТЬе <3иееп {1985} 2 8.С.К. 178. 2 Вгоитііе І.- Ор. сН.- Р. 300-305.
.88 РОЗДІЛ 6 Читайте також:
|
||||||||||
|