• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Надання першої допомоги при утопленні

Людину, що тоне, необхідно передусім витягнути з води на берег чи палубу судна. Рекомендується підпливати до утопаючого ззаду, захопивши його за голову, за плечі або під руки і буксирувати до берега. Головне – не дати змоги потопаючому схопити рятівника та паралізувати його дії. Доцільно витягувати потерпілого за його одяг чи за волосся.

У випадках, коли потерпілий своїми діями створює загрозу життя рятівника, хапаючись за нього, потрібно негайно звільнитися від «обіймів» потопаючого.

Залежно від того, чи наповнились легені потерпілого водою чи ні, розрізняють два види утоплення – мокре і сухе. При справжньому (мокрому) утопленні рідина обов’язково потрапляє в легені (75-95% усіх утоплень). При рефлекторному звуженні голосової щілини вода не потрапляє в легені і людина гине від механічної асфіксії (5-20% усіх утоплень). Трапляються утоплення від первинної зупинки серця і дихання внаслідок травми, температурного шоку тощо.

Ознаки. У випадку мокрого утоплення, коли потерпілого рятують одразу після занурення під воду, у початковий період після його підняття на поверхню спостерігається загальмований або збуджений стан, шкірні покриви і губи бліді, дихання супроводжується кашлем, пульс прискорений, морозить. Верхній відділ живота здутий.

Якщо тривалість остаточного занурення потерпілого під воду становила не більше кількох хвилин, після витягнення з води людина непритомна, шкірні покриви синюваті, з рота і з носа витікає пінна рідина рожевого забарвлення, зіниці слабо реагують на світло, щелепи міцно стиснуті, дихання уривчасте або відсутнє, пульс слабкий, неритмічний, стан організму характеризується як агональний.

У випадках, коли після остаточного занурення потерпілого під воду минуло 2-3 хвилини, самостійне дихання і серцева діяльність, як правило, відсутні, зіниці розширені і не реагують на світло, шкірні покриви синюшні. Ці ознаки свідчать про настання клінічної смерті.

При сухому утопленні посиніння шкіри виражене менше, ніж при мокрому, в агональному періоді відсутнє витікання пінистої рідини з рота. Клінічна смерть триває 4-6 хвилин.

Допомога. Якнайшвидше очистити порожнину рота і гортані утопленого від слизу, мулу та піску. Якщо в дихальних шляхах потерпілого є вода, її необхідно швидко видалити, для чого потерпілого перевертають на живіт, перегинають через коліно, щоб голова звисала вниз, і кілька разів натискають на спину (рис.3.7). Після цього потерпілого перевертають обличчям догори і починають робити оживлення.

Коли утопленик врятований у початковому періоді утоплення, треба насамперед вжити заходів до усунення емоційного стресу: зняти мокрий одяг, досуха обтерти тіло, заспокоїти. Якщо потерпілий непритомний при досить спонтанному диханні, його кладуть горизонтально, піднімають на 40-50 º ноги, дають подихати нашатирним спиртом. Одночасно зігрівають потерпілого, проводять масаж грудної клітки, розтирають руки і ноги.

Рис. 3.7. Видалення води з дихальних шляхів та шлунка у витягнутого з води.

8. Контрольні запитання і завдання.

1. Що таке перша долікарська допомога?

2. Опишіть послідовність надання першої долікарської допомоги привраженні діяльності мозку, зупинці дихання

та серцевої діяльності..

3. Яка перша допомога надається при кровотечах.?

4. Вкажіть ознаки вивихів, розтягнень і розривів зв'язок, переломів кісток та опишіть надання першої долікарської допомоги при них.

5. Наведіть приклади надання долікарської допомоги при термічних та хімічних опіках.

6. Які особливості надання допомоги при різних видах отруєнь?

7. Опишіть види враження людини електричним струмом та надання першої допомоги в таких випадках.

8. Яка перша допомога надається потерпілому при утопленні?

Практична робота №5 „Ризик як оцінка небезпеки”

Наслідком прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються смертельними випадками, скороченням тривалості життя, шкодою природному чи техногенному середовищу. Будь-які наслідки небезпеки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад: кількість загиблих, поранених чи хворих, площа зараженої території, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнованих споруд.

Ознайомившись з поняттям небезпека, можна прийти до висновку, що вона схоластична, випадкова та залежить від багатьох чинників. Оцінюючи той чи інший вид діяльності ми виділяємо небезпеку як велику або малу. Постає питання чи можна її кількісно оцінити. Так, для вводиться поняття – ризик. Під ризиком розуміють частоту реалізації небезпеки.

Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди – це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті. Другою мірою можливої небезпеки є частота з якою вона може проявлятись, або ризик.

Загроза

Тип

збитків

Очікуєме значення

Ймовірність перевищення межі

Оцінка ймовірності

Оцінка ймовірності

Оціночний

параметр

Рис. 5.1 Схема можливого прояву ризику

Ризик в широкому змісті слова – це ймовірність економічного або фінансового програшу, фізичного ушкодження або завдання шкоди в будь-якій формі із-за невизначеності, пов’язаної з бажанням здійснити певний вид дій.

Виділяють наступні методи визначення ризику:

· Інженерний, який спирається на статистику, розрахунки частоти прояву небезпек, ймовірнісний аналіз безпеки;

· Модельний, який базується на побудові моделей вплуву небезпек на окрему людину, соціальні, професійні групи, тощо;

· Експертний, за яким ймовірність різних подій визначається шдяхом опитування досвідчених спеціалістів-експертів;

· Соціологічний (соціометрична оцінка), базується на опитуванні населення та працівників.

Перелічені методи доцільно використовувати комплексно.

Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

R= n/N

Дана формула дозволяє розрахувати величину загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику – максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. В групу можуть входити люди, що належать однієї професії, віку, статі. Групу можуть складати також транспортні засоби одного типу, один клас об’єктів господарської діяльності.

Категорії серйозності небезпеки встановлюють кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов.

Використання категорії серйозності небезпеки дуже корисно для визначення відносної важливості використання профілактичних заходів для забезпечення безпеки життєдіяльності.

Таблиця 5.1

Читайте також:

1. IV. КЕРІВНИЦТВО, КОНТРОЛЬ І НАДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРАКТИКАНТАМ.
2. XIV. Надання рекомендацій для зарахування
3. АЛГОРИТМ ДОПОМОГИ
4. Алгоритм надання провізором належної інформації про безрецептурний ЛП під час здійснення фармацевтичної опіки при симптоматичному лікуванні уражень шкіри
5. Алгоритм фармацевтичної допомоги (фармацевтичної опіки) при опіках
6. Антивоєнні рухи напередодні Першої світової війни
7. Апеляційне оскарження і перевірка ухвал суду першої інстанції
8. Аптечка швидкої допомоги
9. Аспекти надання невідкладної допомоги
10. Аудит витрат на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг
11. Аудиторський висновок, у якому робиться відмова від надання висновку аудитора
12. Аудиторський висновок, у якому робиться відмова від надання висновку аудитора

Переглядів: 1926