Переходячи до вивчення цієї теми, необхідно звернути увагу на те, що в юридичній літературі розрізняють “правову поведінку” та “правомірну поведінку”. І, зокрема, остання розглядається як основний різновид правової поведінки.
Правопорушення – це соціальний і юридичний антипод правомірної поведінки. У соціальному розумінні це поведінка, що суперечить інтересам суспільства. Із приводу цього доцільно визначити всю сукупність ознак, що зумовлюють суспільну небезпеку правопорушень, оскільки відсутність хоча б однієї з них унеможливлює розгляд діяння як правопорушення.
Важливим є засвоєння правової категорії “склад правопорушення”, що має загальнотеоретичне значення та застосовується з урахуванням специфіки в різних галузях права. Необхідно звернути увагу, що поняття “правопорушення” та “склад правопорушення” нетотожні, оскільки, маючи справу з різними суспільно шкідливими, протиправними та винними діяннями, люди почали фіксувати спочатку на рівні правосвідомості, а потім і на нормативному рівні їх безпосередні емпіричні ознаки. Отже, поступово окреслились елементи, що заклали основу загальнотеоретичної категорії “склад правопорушення”.
Ще одним украй важливим питанням семінарського заняття є засвоєння матеріалу щодо видів правопорушень. Усі правопорушення, що вчиняються в суспільстві, можна поділити на певні види залежно від того чи іншого критерію, найбільш прийнятним з яких є поділ правопорушень за ступенем суспільної небезпеки на злочини та проступки. Розглядаючи питання цієї теми, слід також окремо зупинитися на причинах правопорушень та шляхах і засобах запобігання та усунення їх.