• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Наукові уявлення про психіку особистість і суб'єкт — основа організації ефективної освіти

Теоретичні основи педагогічної психології

З'ясування специфічних проблем педагогічної психоло­гії ґрунтується на теоретичних уявленнях про психіку як відкриту та нелінійну систему, про суть, психологіч­ну структуру особистості та закономірності її стано­влення і розвитку, а також про суть і систему детермі­нації процесів навчання, виховання і розвитку як невід­дільних складових освіти.

Наукові уявлення про психіку особистість і суб'єкт — основа організації ефективної освіти

Науково організоване навчання, виховання і розвиток ґрунтуються на знанні педагогом внутрішнього світу, індивідуальних особливостей дитини, розумінні психоло­гічних закономірностей функціонування, становлення розвитку і саморозвитку особистості, адекватної реалізації цього знання у професійній діяльності.

Психіка є складним системним утворенням, якому властиві нестійкість, відкритість і нелінійність.

Психіка (грец. psychikos — душевний) — функція мозку, сутність якої полягає у відображенні дійсності через відчуття, сприймання, уяву, мислення, почуття тощо.

Ситуативна нестійкість психіки є умовою її розвитку, відкритість означає наявність внутрішніх джерел психічної енергії, обмін цією енергією з оточенням (у особистісній взаємодії). Властивість нелінійності психіки як систе­ми проявляється у порозі чутливості до впливів (само-впливів).

Поріг чутливості — величина подразника, який викликає або змі­нює яскравість сприйняття, силу відчуття.

Нижче порогу чутливості все зменшується, стирається, забувається, не залишається ніяких слідів, вище нього — все багатократно збільшується. Погляд на психіку як нелі­нійну систему означає для педагогічної психології, що нерідко досить відчутні впливи на дитину не дають ефекту. Це підтверджується практикою виховання. Трапляються ситуації, періоди, коли навіть незначний вплив на дитину має великий ефект. Критичні моменти виникають ситуа­тивно, коли може радикально змінитися ставлення до іншої людини (наприклад, у конфлікті з учителем, який пішов назустріч учневі, зрозумів його). За таких умов нега­тивне ставлення до педагога змінюється на позитивне. Ана­логічно може змінюватися ставлення до навчального пред­мета, світу і себе. Іноді учень одержує підтвердження свого Я завдяки досягнутому успіху, випадковій удачі, прочита­ній книжці, розмові з людиною, що змінює його самооцін­ку і рівень домагань. Він може бути байдужим до перекон­ливих повчань одного вчителя і сильно переживати через зауваження іншого.

Цей методологічний висновок дає вчителеві бачення своєї ролі у сприянні самокерованому розвитку учня. В ефективному управлінні головне не вплив, а його правиль­на спрямованість, структура. Слабкі, але правильно орга­нізовані (резонансні) впливи на психіку дитини є надзви­чайно ефективними. Таке управління розвитком особисто­сті не є сліпим втручанням у цей процес, оскільки воно ґрунтується на знанні меж можливого за певних умов, узгоджується із внутрішніми тенденціями психіки дити­ни, її внутрішньою позицією.

Переглядів: 1508