МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Освіта як об'єкт педагогічної психологіїСучасна освіта розрахована на самостійний перехід її суб'єктів від стратегії споглядання до стратегії самоперетворення (самонавчання, самовиховання, саморозвитку), перебудови суб'єктивного досвіду. У руслі нової філософії освіти завданням педагогічної психології є переорієнтація педагогічної практики на моральний і духовно-ціннісний аспект особистості як основи розвитку фізичного, психофізіологічного, психологічного, соціального і духовного потенціалів особистості, яка навчається, виховується і розвивається. Загальна характеристика освіти Освіта поєднує навчання і самонавчання, виховання і самовиховання, розвиток як саморозвиток, інтерналізацію визнаних громадянами соціокультурних, моральних і духовних цінностей суспільства (норми, правила, традиції, заповіді, морально-етичний кодекс: любов, віра, надія, благодать, добро). За своєю суттю освіта є керованою ззовні самоосвітою, яку можна розглядати як освітню систему, освітній процес і як індивідуальний чи колективний (сукупний) результат цього процесу. Системотвірною складовою освітньої системи є мета освіти. Вона полягає у розвитку і саморозвитку людини як особистості у процесі навчання і виховання. Освіта як процес не припиняється до кінця свідомого життя людини. Вона безупинно видозмінюється за цілями, змістом, формами. Освіту можна розглядати як образ результату, що має отримати людина у конкретній освітній системі, зафіксованого у формі освітнього стандарту, і як саму людину, яка завершила навчання у певній освітній системі. Результатом освіти в цьому сенсі є загальна і професійно-змістовна освіченість. Наприклад, школа формує загальну освіченість дитини. У різних суспільствах очікується різний результат. Наприклад, східний тип культури визначає своєрідну стратегію виховання, що ґрунтується на приматі суспільних цінностей над індивідуальними, дотриманні традицій і канонів, обмеженні незалежності мислення та індивідуальної зовнішньої свободи. Педагогічна традиція Сходу розглядає людину як єдність розуму, емоцій і волі, підпорядкованих суспільним і релігійним нормам. Водночас у східній традиції культивуються внутрішня свобода, гармонія, духовність особистості. Західний тип культури породив педагогічні традиції, зорієнтовані на розвиток людської свободи та розуму, утвердження індивідуального і творчого начала в людині, гармонізацію відносин особистості і суспільства. Однак у західному суспільстві культивуються внутрішня несвобода, соціальна моральність, бездуховність особистості. Традиції української освіти перебувають під впливом західної культури, ввібрали вони і деякі ознаки східної традиції. Обґрунтування ідеалу національної освіти належить видатним українським педагогам, психологам К. Ушинсь-кому та Г. Ващенку, які провідну роль в її реалізації відводили національній системі виховання. Виховання, яке піклується тільки про освіту розуму, робить велику помилку, оскільки людина виявляє себе більше в тому, як вона переживає, ніж у тому, як розмірковує.
|
||||||||
|