• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Освіта як об'єкт педагогічної психології

Сучасна освіта розрахована на самостійний перехід її суб'єктів від стратегії споглядання до стратегії самоперетворення (самонавчання, самовиховання, саморозвитку), перебудови суб'єктивного досвіду. У руслі нової філософії освіти завданням педагогічної психології є переорієнтація педагогічної практики на моральний і духовно-ціннісний аспект особистості як основи розвитку фізичного, психофі­зіологічного, психологічного, соціального і духовного потенціалів особистості, яка навчається, виховується і розвивається.

Загальна характеристика освіти

Освіта поєднує навчання і самонавчання, виховання і самовиховання, розвиток як саморозвиток, інтерналізацію визнаних громадянами соціокультурних, моральних і духовних цінностей суспільства (норми, правила, тради­ції, заповіді, морально-етичний кодекс: любов, віра, надія, благодать, добро). За своєю суттю освіта є керованою ззов­ні самоосвітою, яку можна розглядати як освітню систему, освітній процес і як індивідуальний чи колективний (сукупний) результат цього процесу.

Системотвірною складовою освітньої системи є мета освіти. Вона полягає у розвитку і саморозвитку людини як особистості у процесі навчання і виховання. Освіта як процес не припиняється до кінця свідомого життя люди­ни. Вона безупинно видозмінюється за цілями, змістом, формами.

Освіту можна розглядати як образ результату, що має отримати людина у конкретній освітній системі, зафіксо­ваного у формі освітнього стандарту, і як саму людину, яка завершила навчання у певній освітній системі. Результа­том освіти в цьому сенсі є загальна і професійно-змістовна освіченість. Наприклад, школа формує загальну освіче­ність дитини.

У різних суспільствах очікується різний результат. Наприклад, східний тип культури визначає своєрідну стратегію виховання, що ґрунтується на приматі суспіль­них цінностей над індивідуальними, дотриманні традицій і канонів, обмеженні незалежності мислення та індивіду­альної зовнішньої свободи. Педагогічна традиція Сходу розглядає людину як єдність розуму, емоцій і волі, підпо­рядкованих суспільним і релігійним нормам. Водночас у східній традиції культивуються внутрішня свобода, гар­монія, духовність особистості.

Західний тип культури породив педагогічні традиції, зорієнтовані на розвиток людської свободи та розуму, утвердження індивідуального і творчого начала в людині, гармонізацію відносин особистості і суспільства. Однак у західному суспільстві культивуються внутрішня несвобо­да, соціальна моральність, бездуховність особистості.

Традиції української освіти перебувають під впливом західної культури, ввібрали вони і деякі ознаки східної тра­диції. Обґрунтування ідеалу національної освіти належить видатним українським педагогам, психологам К. Ушинсь-кому та Г. Ващенку, які провідну роль в її реалізації відво­дили національній системі виховання. Виховання, яке піклується тільки про освіту розуму, робить велику помилку, оскільки людина виявляє себе більше в тому, як вона переживає, ніж у тому, як розмірковує.

Переглядів: 2334