• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розвиток здатності до саморегулювання

Поведінка людини здебільшого розгортається без зов­нішнього заохочення, наслідки її дій віддалені у часі, що зумовлює необхідність постійного контролювання своєї поведінки. У цьому процесі взаємодіють:

а) самоспостереження. Завдяки йому людина збирає інформацію, необхідну для оцінювання змін у своїй поведін­ ці. Важливо, щоб самоспостереження враховувало якість, кількість, швидкість, доречність і наслідки поведінки.

Для підвищення його ефективності можуть бути вико­ристані різні методи. Наприклад, письмове фіксування результатів дає змогу порівнювати себе в будь-який промі­жок часу, визначати повторюваність моделей поведінки у певному часовому діапазоні (наприклад, скільки протягом уроку учень думає не про навчальний матеріал, а про інші справи). Для з'ясування частоти повторюваності події необхідно вести підрахунок усіх подій протягом певного часу (наприклад, як часто учень переживає невдачу протя­гом шкільного дня);

б) самосудження. Виникає воно на основі самоспостереження і ґрунтується на особистісному стандарті оцінювання власної поведінки. Стандарти формуються завдяки отриманню учнями порівняльної інформації про виконання завдання подібними моделями (іншими однокласниками), а також особистому досвіду успіхів і невдач. Порівняльна інформація корисна для з'ясування того, наскільки добре виконується одне завдання порівняно з іншими.

Для оволодіння реалістичними самосудженнями потрібен час, протягом якого діти вчаться поєднувати зовнішній зворотний зв'язок і власні відчуття. Цьому сприяє тре­нування у використанні зворотного зв'язку щодо власного успіху чи невдачі, особливо для дітей, що менш успішні у виконанні спеціальних завдань;

в) саморегулювання. Воно є реагуванням на власні дії. Дослідники розрізняють біхевіористське (відмова йти із друзями на прогулянку, доки не буде виконано завдання з математики), особистісне (рішення переглянути розв'язок задачі, виконане завдання), а також реагування, пов'язане із зовнішніми умовами (звертання за допомогою до ровес­ника, вчителя).

Учні, які самостійно регулюють свою роботу, є активни­ми суб'єктами власного навчання, спрямовують свої зусил­ля на оволодіння знаннями й уміннями, а не споглядають за іншими. Для регулювання власної поведінки необхідне сильне почуття особистої ефективності, яке дає індивідові змогу здійснювати дії, які ведуть до досягнення мети.

Загалом теорія соціального научіння підтверджує, що, крім навчання, через класичне формування умовних чи вироблення інструментальних рефлексів людина навча­ється, спостерігаючи за поведінкою інших.

Читайте також:

1. II. Найважливіші проблеми, що визначають розвиток місцевого самоврядування і є спільними для будь-яких урядових систем.
2. II. Розвиток математичних знань учнів.
3. II. Розвиток математичних знань.
4. II. Розвиток математичних знань.
5. II. Розвиток математичних знань.
6. II. Розвиток математичних знань.
7. II. Розвиток математичних знань.
8. II. Розвиток математичних знань.
9. II. Розвиток математичних знань.
10. II. Розвиток математичних знань.
11. II. Розвиток математичних знань.
12. II. Розвиток математичних знань.

Переглядів: 656