Формування почуття самоефективності у навчанні

Почуття самоефективності є важливим внутрішнім чинником досягнення учнем успіхів у навчанні. Ґрунтується воно на усвідомленні своєї компетентності (здатності, вміння) розв'язувати проблеми, виконувати завдання, Долати труднощі тощо.

Заохочення вербалізації під час виконання завдання. ефективність виконання завдання може бути підвищена з допомогою зовнішньої вербалізації — проговорювання учнями своїх думок і переживань щодо можливих помилок. Внутрішня вербалізація сприяє становленню самоаналізу та саморегуляції. Вираження думки про завдання словами полегшує научіння учня, оскільки його увага спрямовується на важливі особливості завдання, що поліпшує їх осмислення та засвоєння. Вербалізація створює відчуття того, що учень може контролювати власну діяльність. Завдяки цьому долаються переживання щодо можливого неуспіху у виконанні нових чи складніших завдань.

Учню необхідно повідомити про досягнення ним успіху, оскільки це підтримає у нього почуття ефективності. Цінним є зворотний зв'язок, який не тільки свідчить про успішність дій, а й про те, що частково правильні відповіді можуть бути вдосконалені. Завдяки цьому учень бачить, як окремі успішні дії забезпечують загальний позитивний результат. Для учня з низькою самооцінкою важливо підкреслити правильність його відповіді (ніж зосереджувати увагу на помилках), оскільки це мотивує учня до виконання завдання і вселяє впевненість у досягненні успіху.

Позитивні очікування спонукають учня до виконання завдань, які є кроками до реальних досягнень. За твердженням А. Бандури, завдання мають такі властивості:

—специфічність. Ця властивість полягає у тому, що чим специфічнішим є завдання, тим краще. Ті із завдань, що передбачають дотримання точних стандартів виконання, зумовлюють підвищення самооцінки учня, якісне їх виконання. Тому кожне завдання, яке ставить учитель, повинне передбачати чіткі дії, способи і критерії оцінювання їх результатів;

—рівень труднощів. Завдання, що нереально виконати, спричинюють невдачі, занижують самооцінку учнів, які мають незначні досягнення. Учні, які ставлять перед собою надто високі цілі, діють на основі помилкової впевненості у своїх здібностях або неточного спостереження за моделлю. Надто легкі завдання вони можуть обирати на основі очікувань низької ефективності або помилкової інформації про рівень труднощів цих завдань через неточне спостереження за моделлю. Допомога учням у визначенні складності завдання, оцінюванні виконання його іншими сприяє визначенню реалістичних особистих цілей;

—близькість мети. Вибір близьких (досяжних) цілей сприяє успіху діяльності та особистісному прогресу. Якщо для досягнення мети потрібно дуже багато часу, діти не матимуть змоги отримувати інформацію про свої успіхи, що знизить їх самооцінку.

Учителі з високою особистісною і фаховою самооцінкою допомагають і учням сформувати впевненість у собі, що забезпечить необхідні позитивні результати.

Учителі рідко працюють ізольовано, їх дії є елементами інтерактивної шкільної системи. Певні настанови шкільних колективів підбадьорюють або пригнічують віру учнів у свою ефективність. Тому керівники шкіл, педагоги повинні дбати, щоб педагогічний колектив усвідомлював своє призначення допомогти учням у навчанні і особистісному розвитку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Навчання шляхом спостереження	\|	Розвиток здатності до саморегулювання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.