Навчання шляхом спостереження

Додатковим джерелом навчання є здатність індивіда накопичувати інформацію про поведінку інших людей шляхом спостережень, на основі якої він вирішує, що варто використовувати у власній поведінці в аналогічних ситуаціях. Спостереження суттєво відрізняється від імітації — негайного відтворення поведінки. Замість наслідування моделі поведінки іншої людини спостереження передбачає аналіз побаченого, коригування своєї поведінки, поєднання різних поведінкових моделей.

Навчання шляхом спостереження неможливе без знання взятої за взірець поведінки іншої людини. Унаслідок спостереження за поведінкою інших людей (моделей) в учнів виникає вербальне або візуальне (символічне) уявлення про поведінку, яку можна чи не можна виявляти пізніше. Научіння через спостереження за моделлю опосередковане дією пізнавальних процесів (уваги, пам'яті, мислення тощо) і залежить від характеристик моделі.

Вибір прикладу для наслідування (моделі) є дуже важливим компонентом научіння на основі спостереження, адже не всі моделі привертають увагу і викликають повагу. Тому не кожна модель може бути однаково корисною.

Ефективно впливають на поведінку спостерігачів такі характеристики моделі (зразка) (характеристики ефективних моделей-ровесників відрізняють від характеристик ефективних моделей-дорослих, оскільки ефективність залежить від сприйняття спостерігача):

а) поінформованість (обізнаність). Моделі, які демон струють ефективні зразки поведінки, взаємодії з оточен ням, привертають до себе більше уваги, ніж ті, що не воло діють такою здатністю. Учні виявляють увагу до поведін ки вчителів, оскільки розуміють, що їм доведеться опанувати їх навички з метою ефективної діяльності за Різних обставин;

б) престиж, статус. Моделі, які мають високий статус, льщ привабливі. Вплив батьків і вчителів поширюється на поведінку багатьох дітей, для яких дорослі, що, на їх думку, мають певний статус, володіють знаннями і в інших сферах. Типи привабливих моделей поведінки найімовірніше наслідуватимуть навіть у тих сферах, де модель не компетентна. Наприклад, дитина схильна думати, що безпечніше діяти так, як учинила б людина (модель), наділена високим статусом, оскільки вона зазвичай досягає успіху;

в) контроль і заохочення. Ефективні моделі не тільки одержують заохочення своєї поведінки, а й самі можуть заохочувати інших (спостерігачів). Обізнана модель (наприклад, керівник установи) часто моделює різні ситуації. Навіть тоді, коли керівника сприймають як некомпетентну людину, його контроль над розподілом заохочення підвищить значущість поведінки, яку він демонструє. Заохочення певної поведінки є одним зі способів набуття дорослими статусу в очах дітей, які спостерігають за ними.

Соціальне навчання здійснюється також з допомогою спостереження за ровесниками. Ефективними для наслідування є такі моделі ровесників, що мають спільні характеристики зі спостерігачем. Індивіди, які вважають, що вони в чомусь схожі з моделлю, використовують її поведінку як основу для з'ясування, чи відповідає їхня поведінка ситуації. Якщо спостерігач переконується, що поведінка взятого за модель ровесника корисна для нього, він намагатиметься її наслідувати.

На наслідування поведінки людей впливає і стать: дівчата здебільшого наслідують моделі представниць жіночої статі, хлопці — чоловічої.

Ефективність научіння з допомогою спостереження підвищують моделі ровесників, які сприймаються як обізнані. Діти приділяють більше уваги діям моделей, що домагаються успіху. Спільність походження також впливає на вибір дитиною моделі для наслідування, особливо за неможливості отримати необхідну інформацію про належну поведінку.

Статус, престиж моделі-ровесника важливий для учнів, які орієнтуються на неї. Якщо вчителю вдається переконати учня припинити неприйнятну поведінку, то це поліпшить поведінку решти учнів, хоч він впливав тільки на одного. У цьому полягає суть ефекту кругової хвилі. Його дія особливо результативна, якщо учень, чию поведінку необхідно було скоригувати, мав високий статус серед ровесників.

З віком розвивається здатність учня до научіння. Ефективне научіння завдяки спостереженню за моделями поведінки не з'являється спонтанно. Для цього у дитини повинні розвинутися пізнавальні здібності. Наприклад, увага проявляється у зосередженні спостерігача на діях моделі, без чого научіння неможливе.

Здатність до соціального научіння передбачає здатність до запам'ятовування і збереження інформації. Уявлення про поведінку формується на основі сприйнятих образів або словесних описів. Образи найкраще зберігають інформацію про складну діяльність, яку важко описати словами.

Відтворення. На етапі відтворення учень перетворює на дію візуальні образи і словесні схеми модельованої поведінки, порівнює вироблені ним реакції з тим, що він запам'ятав із поведінки моделі. Якщо учень неправильно закодував дії моделі, відтворення може не дати очікуваного результату.

Мотивація і самозаохочення. Процес мотивації залежить від заохочення, що з'являється під час спостереження. Воно може бути прямим (учень поводиться відповідно до поведінки, яку побачив, і одержує за це заохочення), прихованим (за певну поведінку заохочується модель) і мимовільним (використання внутрішнього стандарту в оцінюванні поведінки людини). Учня не завжди потрібно безпосередньо заохочувати, достатньо йому бачити, що інша людина одержує заохочення за певні дії. Учні можуть отримувати заохочення із задоволення від своєї роботи, без урахування наслідків реакції на них інших людей (дорослих). Найважливіші зміни відбуваються за умов, коли вони вчаться очікувати заохочення, які можливі тільки у майбутньому.

Для ефективного соціального научіння учень повинен уміти порівнювати поведінку різних людей. Порівняння ним виконання різними людьми одного і того самого завдання необхідне для самооцінки і подальшого розвитку внутрішніх стандартів.

Із розвитком мовлення, здатності усвідомлено читати учні менше покладаються на «живі» моделі, а приділяють більше уваги представленим у засобах масової інформації. Ефективно впливають на процес соціального научіння символічні моделі (літературні герої, персонажі телефільмів).

Рефлексивність. Вона стосується не тільки очікувань результатів, які співвідносяться з прогнозами щодо наслідків поведінки, а й пов'язана з упевненістю в можливості досягнення бажаного результату. Прикладом цього може бути впевненість учня в тому, що добре написані на уроці перекази будуть прочитані для всього класу, тобто одержать схвалення.

На відчуття рефлексивності впливає рівень розвитку здібностей. Індивіди з високою самооцінкою обирають складні завдання, з низькою, — застерігаючи себе від можливої невдачі, уникають завдань, що вимагають активної дії. Чим сильніше почуття рефлексивності, тим більша ймовірність того, що індивід затрачатиме зусилля задля досягнення успіху, наполегливо домагатиметься виконання складного завдання.

Здатність використати порівняльну інформацію, одержану зі спостережень за іншими людьми, набувається з досвідом. Незалежно від того, рефлексують діти на основі власного досвіду чи аналізують інформацію про поведінку інших, необхідно використовувати педагогічні вправи, які розвивають точність суджень. Школа повинна забезпечувати можливість відчувати успіх і розвивати більш високе почуття ефективності у процесі навчання. Педагогічні методи, які надають інформацію про досягнення дітей, сприяють виробленню судження про себе.

Особливо корисні для учнів моделі ровесників, які в минулому мали труднощі в опануванні навчального матеріалу, але подолали стрес через сумніви в ефективності виконання певних завдань. В експерименті американських психологів (Шанк і Хансон) учні початкової школи, які мали невдачі в попередніх спробах навчитися віднімати, були розділені на три групи: перша спостерігала, як ровесник навчався віднімати; друга — як дорослий демонстрував ці дії; третя — не мала ніякої моделі, за якою можна було спостерігати. Учні, які спостерігали за ровесником, вважали свою ефективність вищою і виконували завдання краще, ніж ті, що спостерігали за дорослими або взагалі не мали ніякої моделі за зразок. Пояснюючи результати, автори стверджували, що вік є важливим чинником у засвоєнні виконання завдань, у яких ровесники, як правило, менш компетентні, ніж дорослі. Спостерігаючи за моделлю дорослого, діти з низькою оцінкою ефективності починають сумніватися у своїй здатності стати такими компетентними, як і модель. Тому для підвищення самооцінки дітей з невисокими досягненнями краще демонструвати моделі ровесників.

Для організації навчання з допомогою ровесників одному з учнів, який добре засвоїв уроки вчителя, довіряють допомогти іншому або навчити групу. За такого підходу учні не тільки значно ефективніше засвоюють матеріал, а й поліпшують своє ставлення до предмета навчання. Необхідність подати матеріал так, щоб ще хтось засвоїв його, допомагає моделі краще його зрозуміти. Кожен, хто навчав іншого, знає, що це сприяє новому розумінню і глибшому пізнанню матеріалу.

Використання учнів як помічників для ровесників у навчанні сприяє підвищенню навчальної успішності, формуванню адекватної самооцінки спостерігачів. При цьому не завжди доцільно брати за моделі учнів. Демонстрування своїх нових умінь учням, які раніше мали труднощі в опануванні їх, сприяє підвищенню самооцінки тих, хто ще не може похвалитися такими успіхами. Порівняльна інформація вчителя тоді, коли модель демонструє уміння («Зверніть увагу, він не витрачає даремно час, а перевіряє свою роботу»), може сприяти підвищенню самооцінки у спостерігачів, що, можливо, мали труднощі у засвоєнні умінь.

Ефективність роботи групи підвищується, якщо всі учні докладають до цього зусилля. Успішні зусилля групи ослаблюють, нейтралізують негативні переживання учнів з низькими здібностями. Учителі, що ретельно формують групи, залучаючи до їх складу учнів із високими і низькими здібностями, добирають диференційовані завдання, які можна успішно виконати, домагаються позитивних переконань про ефективність членів групи. Успіх групи сприяє особистій ефективності кожного учня.

Отже, вчитель на основі організації спостереження учня за ефективними моделями (однокласниками) забезпечує взаємонавчання, взаєморозвиток школярів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теоретичні засади навчально-виховного процесу	\|	Формування почуття самоефективності у навчанні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.