• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Суть та організація безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються у національній валюті України через банк перерахуванням коштів з рахунка платника на рахунок одержувача.

Безготівковий грошовий обіг - це рух грошових коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержуванням товарів та оплатою їх. Переваги безготівкового обігу перед готівковим очевидні - прискорюється обіг грошових коштів господарських суб’єктів; значно скорочуються суспільні витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери тощо.

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу. Безготівкові розрахунки поділяються на міжбанківські та міжгосподарські, які обслуговують, відповідно, відносини між банками та між клієнтами банків. Безготівкові розрахунки є розрахунками (платежами) за продукцію та послуги, що здійснюються двома основними способами: акцептно-інкасовим, коли поставка передує оплаті, та акредитивним, - коли оплата передує відправленню продукції.

Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків безспірного стягнення та безакцептного списання коштів.

Форми безготівкових розрахунків за товарними операціями і господарськими договорами можна класифікувати так:

1. Щодо факту здійснення угоди:

- попередня чи авансова оплата продукції, товарів, робіт та
послуг;

- оплата за фактом реалізації угоди.

2. З точки зору умов оплати угоди:

- акцептна форма розрахунків;

- безакцептна форма розрахунків;

- акредитивна форма розрахунків (попереднє резервування
коштів для оплати);

- планові платежі;

- зарахування взаємної заборгованості.

3. За використовуваними платіжними засобами:

- без використання платіжних засобів (розрахунок платіжни­ми вимогами, дорученнями);

- чекова форма розрахунків;

- вексельна форма розрахунків.

4. За джерелами коштів, які залучаються для фінансування угоди:

- за рахунок власних коштів підприємства;

- за рахунок кредитів та інших позичених коштів;

- за рахунок коштів клієнта (при посередницькій діяльності).

Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися в Україні за такими формами розрахункових документів:

- платіжними дорученнями;

- платіжними вимогами-дорученнями; .

- чеками;

- акредитивами;

- векселями;

- платіжними вимогами;

- інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

При здійсненні розрахунків клієнти можуть застосовувати сис­тему «клієнт-банк», яка забезпечує: передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту; автоматичне ведення протоколу пере­дачі розрахункових документів між банком і клієнтом; автоматич­не архівування протоколів наприкінці дня.

Серед форм безготівкових розрахунків значне місце займають розрахунки із застосуванням платіжних доручень. Платіжне дору­чення — це документ, що є письмово оформленим дорученням клієнта на перерахування визначеної суми коштів. Доручення приймаються банком до виконання протягом десяти календарних днів від дати оформлення. Доручення використовуються при роз­рахунках за товари та послуги, з бюджетом, банками, страховими компаніями тощо.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ, який складається з двох частин: верхня — вимога постачальника безпо­середньо до покупця сплатити вартість робіт, послуг та товарів; нижня доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму, проставлену в рядку «суму до оплати писати слова­ми».

Постачальник, відвантаживши продукцію, виписує в трьох примірниках платіжну вимогу-доручення і разом з копіями відвантажувальних документів передає їх у банк покупця. При згоді оп­латити поставку покупець заповнює платіжне доручення, на під­ставі якого відповідна сума перераховується. Після виставлення платіжного доручення банк платника передає йому відвантажувальні документи.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у без­готівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпо­рядження власника рахунка (чекодавця) в установі банку (банку-емітента), яка обслуговує його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену у чеку суму.

Чекодавець — юридична або фізична особа, яка здійснює пла­тіж за допомогою чека та підписує його. Чекодержатель — підпри­ємство, яке є отримувачем коштів за чеком. Банк-емітент — це банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі.

Чеки з чекової книжки виписуються в момент здійснення плате­жу і видаються чекодавцем за отримані ним товари та надані по­слуги. Виписуючи чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінця попереднього чека на корінець виписаного чека і виводить новий залишок ліміту.

В умовах ринку зростає роль розрахунків акредитивами. Акре­дитив — це форма розрахунків, при яких банк-емітент за доручен­ням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги, надати повноваження іншому виконую­чому банку здійснити цей платіж.

Заявник акредитива — платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива.

Бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлено ак­редитив (продавець, виконавець робіт або послуг).

Виконавчий банк — це банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

Залежно від характеру акредитивної операції, що покладена банком емітентом на виконавчий банк, він може виступати авізним або банком-платником.

Банк-емітент може відкрити такі види акредитивів:

а) покритий (депонований в банку постачальника), при відкритті якого банк покупця перераховує кошти платника в банк постачаль­ника за умовами зарахування його на окремий балансовий рахунок «Акредитиви» на весь термін дії зобов'язання банку покупця. Покри­тий акредитив передбачає завчасне бронювання коштів платника;

б) непокритий (гарантований), який відкривається покупцю в банку постачальника шляхом надання банку права списувати всі суми акредитива за розрахунком банку покупця. Оплата за непокритим акредитивом у разі тимчасової відсутності коштів на ра­хунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відкличні і безвідкличні. Відкличний акре­дитив може бути замінений чи анульований банком постачальника без попереднього повідомлення бенефіціара. Безвідкличний акре­дитив — це акредитив, який міняється чи анулюється тільки за зго­дою постачальника, на користь якого він був відкритий.

Термін дії і порядок розрахунків за акредитивами встанов­люється договором між платником і постачальником.

В Україні при розрахунках починають використовувати також векселі (прості і переказні). Простий вексель виписується і підпи­сується боржником. Переказний підлягає обов'язковому акцепту платником. Переказні векселі можуть бути передані іншій особі че­рез індосамент — спеціальний передавальний напис на зворотній стороні документа або на додатковому аркуші до нього.

Індосамент безоборотний — форма індосаменту, за якої векселе­давець перед своїм підписом робить напис: «Без обороту на мене». Це дає йому змогу уникнути пред'явлення до нього претензій у разі неоплати векселя зобов'язаною за ним особою. Такий вид векселя облікується банком за підвищеною ставкою.

Індосамент бланковий — форма передавання векселя, за якої особа, що передає вексель, ставить підпис без вказання особи, кот­ра стає власником векселя. Таким чином, вексель стає цінним папе­ром на пред'явника. Індосамент бланковий стає іменним завдяки написові над індосаментом: «Заплатіть за наказом такої-то особи». Індосамент іменний — форма індосаменту, за якої особа, що пере­дає вексель, вказує перед своїм підписом прізвище особи, котрій належатимуть усі права за векселем.

Індосамент обмежувальний — форма індосаменту, за якої забо­роняється подальше передавання векселя або вексель передається на інкасування. Обмежувальним є заставний індосамент (на век­селі, що видається під заставу).

Індосамент ордерний є такою формою індосаменту, за якої в пе­редавальному написі вказують конкретну особу (індосата), за чиїм наказом вексель підлягає оплаті і котра повинна згодом здійснити індосамент.

Індосамент цільовий є такою формою індосаменту, за якої вка­зують мету передавання векселя іншій особі (наприклад, «Для де­понування»). Такий напис має характер доручення, і новий власник векселя може індосувати вексель тільки з цією метою.

Індосант — особа, яка здійснює індосамент.

Індосат — особа, на користь якої робиться індосамент.

Читайте також:

1. II. Організація і проведення спортивних походів
2. II. Організація перевезень
3. II. Організація перевезень
4. А. Організація Острозького колегіуму – Академії
5. Адміністративно-територіальна організація
6. Аудит використання трудових ресурсів і розрахунків з оплати праці
7. Аудит розрахунків з бюджетами
8. Аудит розрахунків з оплати праці й за соціальним страхуванням.
9. Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками
10. Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками
11. Аудит розрахунків за відшкодуванням завданих збитків
12. Аудит розрахунків за податками і платежами

Переглядів: 365