• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Види хорів

Вид хору — характеристика виконавського колективу чи твору за кількістю самостійних хорових партій.

Кожен вид хорової партитури є характерним для певної епохи розвитку хорової музики й культової належності.

У православній церкві протягом значного періоду головувало строге чоловіче одноголосся знаменного співу.

В епоху ро­сійського Барокко (XVII ст.) під впливом західноєвро­пейської культової музики спочатку в Україні, а потім і в Росії утвердилося багатоголосся (12 голосів) партесних концертів, що виконувалися мішаними хорами, у яких спі­вали чоловіки і хлопчики.

У період Класицизму (XVIII ст.), починаючи з композиторів М. Березовського, Д. Бортнян­ського, А. Веделя, Є. Фоміна, С. Дегтярьова, в російській церковній музиці остаточно утверджується класичне чотириголосся.

Традиції строгого чотириголосся, збережені композиторами XIX століття, розвинули у своїй творчості радянські композитори Д. Шостакович, В. Шебалін, Л. Ревуцький, О. Штогаренко, А. Авдієвський та інші.

За кількістю самостійних хорових партій хори бувають одноголосними, дво-, три-, чотириголосними. Мішаний хор може бути й багатоголосним, якщо в партитурі п’ять і більше самостійних хорових партій. П’яти- восьмиголосного викла­ду потребують переважно твори крупної форми, а також поліфонічні.

Строге чотириголосся, а саме С А Т Б, є класичною формою викладу в мішаному хорі, коли жодна з хорових партій не розділяється.

Однорідні хори переважно складаються з двох, трьох і чотирьох голосів. Це С1 С2 А1 А2 і Т1 Т2 Б1 Б2.

Багатоголосні співзвуччя нерідко утворюються при поділі основного хорового голосу на два чи три. Цей поділ голосу позначається італійським словом divisi (окремо). Викори­стання дивізі гармонічно насичує хоровий виклад, послабляючи водночас силу звучання кожної розподіленої хорової партії.

Класифікація хорів.

У залежності від складу виконавців, розрізняють хори:

За кількісним складом виконавців розрізняють хори:

За манерою співу розрізняють:

За статусом розрізняють:

Хорові партії та їх комплектування

Мішаний хор традиційно поділяється на 4 партії - 2 жіночі (сопрано та альти) та 2 чоловічі (тенори та баси). Кожна з партій може співати як в унісон, так і бути поділеною на декілька самостійних голосів. Так, в партесних концертах зустрічаємо 12 і більше хорових партій; «ЗіаЬаІ Маіег» Кшиштофа Пендерецького написана для тройного хору по 16 голосів в кажному (загалом - 48 хорових партій).

ірадиціина комплектація хорових парии та їх діапазони виглядають наступним чином:

Є декілька варіантів розташування хорового колективу на сцені.

Найчастіше хористи розташовуються в два або декілька рядів за схемою

В деяких випадках (переважно камерні хори), хор може розташуватись по квартетах наступним чином:

Розглянемо діапазони хорових партій мішаного хору.

Повний мішаний хоровий колектив

Сопрано (італ.soprano, від sорrа — понад, верхній) — найвища партія в хорі, виконується жіночими або дитячими голосами. Діапазон до 1 — ля 2; робочий діапазон реї — онт. Оскільки жінок не допускали до церковного хору, сопранові партії виконувалися тенорами-фальцетистами або сопра-ністами, тобто співаками-кастратами, а пізніше хлопчиками з високими голосами.

Альт (лат. аltus — високий) — другий за висотою у чотириголосному хорі, виконується низькими жіночими голосами або дитячими. Загальний діапазон соль, ля — ре 2, мі 2; робочий діапазон ля — ре 2. Термін «альт» став уживатися з XV століття. Раніше голос, що звучав вище, а іноді нижче тенора, називався онтра тенорм. З переходом до чотириго­лосся стали розрізнятися онтра тенор-альт і онтра тенор-бас, за якими пізніше закріпилися назви «альт» і «бас». У ранніх чотириголосних творах а сарреllа (XV ст.) партія альта виконувалася чоловіками. Пізніше (XVI — XVII ст.) у триголосних хорових партитурах партію альта іноді доручали першим тенорам.

Тенор (італ. tenore, від лат. tenor— рівномірний рух, напрямок голосу, teneo — тримаю) — висока чоловіча хорова партія, звучить нижче альтової. Партію тенора в хорі вико­нує високий чоловічий голос або дуже низький жіночий. Загальний діапазон Сі — ля 1; робочий діапазон до — соль 1.

У багатоголосній музиці часів середньовіччя (XII—XVI ст.) тенор означав назву партії, у якій викладалася головна мелодія. Уявлення про діапазон тенора були різними. У XV— XVI століттях тенор розглядався як більш близький до альта або як такий, що лежить у баритоновій ділянці.

До недав­нього часу партія тенора записувалася в теноровому ключі, а нині партія тенора нотується у скрипковому й басовому ключах. В чотирирядковій партитурі мішаного хору тенор нотується у скрипковому ключі на середині нотного стану і транспортується на октаву нижче.

Бас (італ. basso — низький) — найнижча партія в мі­шаному хорі, основа мішаного й чоловічого хорів. Загальний діапазон басових партій залежить від того, чи є в хорі співаки з дуже низькими голосами. Якщо такі співаки є, то діапазон розширюється в нижньому регістрі. Загальний діапазон Фа — мі 1; робочий діапазон Соль — ре 1. Нотується басова партія в басовому ключі. Наявність у басовій партії найнижчого чоловічого голосу — басу-профундо — знижує діапазон басової партії до Соль контроктави.

У хоровій практиці басова партія ділиться на три групи за ознакою висоти звуків, що входять до їхнього діапазону: високий бас-баритон, або перший бас; середній — бас другий, або центральний;

низький - октава , або бас - профундо.

Центральні баси надають звучанню басової партії особливої густоти тембру.

Без центральних басів хор не може бути повноцінним.

Читайте також:

1. Типи хорів

Переглядів: 7552