ДЕРЖАВНІ ЗАПОВІДНИКИ УКРАЇНИ

1. Асканія-Нова ( 1889, Херсонська обл. ). Найстаріший заповідник України, один з небагатьох, що має статус біосферного. Охороняються унікальні, еталонні ділянки типчаково-ковилового степу. Відомим є акліматизований зоопарк, де у вільному та напіввільному стані утримуються тварини різних природних зон і континентів. У заповіднику нараховується до 500 видів рослин, у тому числі охороняються такі рідкісні і зникаючі види як ковила Лесінга, ковила волосиста, типчак (костриця) тощо. На базі заповідника функціонує НДІ тваринництва степових районів, роботи наукових відділів якого у галузі виведення нових, високопродуктивних порід свійської худоби, у галузі акліматизації, гібридизації диких тварин дістали світове визнання.

2.Чорноморський заповідник (1927, Херсонська обл.). Сухопутно-аквальний заповідник, має статус біосферного. Охороняються ділянки піщаного степу і солонцево-солончакових степів, галофітні угруповання рослинності. Флора нараховує до 600 видів вищих судинних рослин. Цей природно-територіальний комплекс включає місця гніздівлі і шляхи сезонних міграцій водоплавних і перелітних птахів. Острівці лісів, що зустрічаються на території - це залишки колись могутніх дубових пралісів, що зростали у нижній течії Дніпра та інших рік і носили назву “лісів Гілеї”.

Рідкісні і зникаючі види, які охороняються - зірочник блідий, золотобородник цикадовий, сон-трава чорніюча, холодок тонколистий.

3. Карпатський (1968, Закарпатська обл.). Заповідник створений для збереженя унікальних систем гірського лісового, субальпійського і альпійського поясів Українських Карпат. Цей біосферний заповідник досить повно репрезентує природу південно-західного макросхилу Українських Карпат[17]. Територія заповідника має складну конфігурацію і складається з декількох ділянок.

Чорногірська ділянка знаходиться на південно-західному схилі Чорногірського хребта (Полонинсько-Чорногорська фізико-географічна область). Переважаюча рослинність - буково-ялицево-ялинові та чисті ялинові (на більших висотах) ліси. На невеликій площі поширена рослинність субальпійського і альпійського поясів.

Мармароська ділянка розміщена в північній частині Мармароських гір (Рахівсько-Чивчинська фізико-географічна область), особливістю яких є те, що вони складені твердими кристалічними породами - гнейсами, слюдяними і кварцовими сланцями, мармуровидними вапняками. Найбільші площі займають мішані ліси із співдомінуванням ялини, бука та ялиці. Є субальпійські луки, характерними є чагарничкові угруповання з чорниці, брусниці та рододендрона східнокарпатського.

Свидовецька Э/лянко знаходиться нахребті Свидовець (Полонинсько-Чорногорська область). Значні площі займають букові, ялицеві та ялинові ліси, на кам'янистих місцях трапляються буково-яворові ліси. Вище лісового поясу поширене криволісся з душекії зеленої і ялівцю сибірського.

Кузіпська ділянка знаходиться на південних відрогах Свидовецького хребта (Рахівсько-Чивчинська область). У південній частині ділянки знаходиться смуга мармуровидних вапняків, які утворюють численні скелі. Переважають букові ліси, трапляються скельнодубові та ялинові ліси.

Угольсько-Широколужанська ділянка, найзахідніша у заповіднику, розміщена на південних схилах хребта Красна (Полонинсько-чорногорська область). В деяких місцях поширені вапняки, що утворюють значні скелі. Відомо біля ЗО карстових печер. Майже вся площа зайнята буковими лісами, трапляються також скельнодубові ліси. На вапняках зустрічаються тисово-букові угруповання з участю ялівцю козацького. Багатою є фауна кажанів, серед яких є 8 видів з Червоної книги України.

Долина Нарцисів - ділянка заплави р. Хустець (Вулканічно-Карпатська область). Переважає лучна рослинність. Особливістю ділянки є висока участь в лучних ценозах нарцису вузьколистого. З метою охорони лучної рослинності і, насамперед, нарцису, на ділянці проводяться регуляційні заходи. Фауна ділянки має рівнинний характер.

Чорна гора є ботанічним заказником загальнодержавного значення. Територія є невеликою горою, яка оточена рівниною. Хоча природні риси ділянки відповідають Вулканічним Карпатам, вона віднесена Закарпатської низовинної області. Геологічну основу утворюють породи вулканічного походження - андезити, ліпарити, туфи, які інколи утворюють скелі. Переважають скельнодубові та букові ліси. Трапляються рідкісні для України види дерев - ясен білоцвітий, дуби багатоплідний і Далешампе, липа срібляста. Фрагментарно зустрічається степова рослинність.

Юлівська гора також є ботанічним заказником загальнодержавного значення і за своїми природними рисами подібна до Чорної гори. Переважають дубово-букові ліси і дуби з дубів скельного Далешампе і багатоплідного. Особливо цінними є унікальні для України ліси з дуба бургундського та липи сріблястої.

Фауна Чорної і Юлівської гір має рівнинний характер і включає ряд південноєвропейських видів на північній межі ареалу.

Досить багато у заповіднику окремих пам’яток природи, заповідних урочищ і т.д. У зв’язку з великою екологічною, природоохоронною і науковою цінністю, заповідник недавно отримав статус біосферного. Найбільш відомі рідкісні і ендемічні види: медунка Філярського, осот Кернера, деревій Щура, фіалка східнокарпатська, ломикамінь живучий, кадило карпатське, вероніка зубчаста.

Багатою є фауна заповідника, численними є запаси лікарських рослин.

Наукова робота в заповіднику ведеться у значних обсягах, зокрема, крім еколого-біологічних, ценотичних і ін. досліджень, вивчаються методи боротьби з селями, повенями, вітровалами, зсувами.

4. Луганський заповідник (1968, Луганська обл.). Заповідник включає три філії: Стрільцівський степ, Провальський степ, Станично-Луганський відділ. Охороняються ділянки різнотравних і типчаково-ковилових степів. Рідкісні і зникаючі види - горицвіт звичайний, цмин пісковий, конвалія звичайна. На території заповідника знаходяться колонії бабака звичайного, тхора-перев’язки, хохулі звичайної.

Окремі філії заповідника відрізняються своєрідністю природно-територіальних комплексів і видовим різноманіттям.

5. Дунайський(1981, Одеська обл.). Заповідник знаходиться у дельті Дунаю. Охороняються ділянки прибережних рослинних угрупувань, плавнів, водно-болотні угіддя, що мають міжнародне природоохоронне значення. У заповіднику нараховується більше 500 видів вищих судинних рослин, особливо велику цінність має болотна і водяна рослинність. Зокрема, тут знаходяться найбільші не лише в Україні, але і у Європі площі латаття білого, глечиків жовтих, аїру болотного.

Це також місце зимівлі і перевальна база для численних птахів. Багато з них гніздяться і зимують у гирлі Дунаю, особливо - співочі.

6. Український степовий (1961, Донецька, Сумська обл.). Філії заповідника: Хомутівський степ, Кам’яні Могили, Михайлівська цілина, Крейдова флора. У заповіднику проводиться координація наукової роботи по вивченню степових рослинних і тваринних угруповань. Флора заповідника нараховує більше 1000 видів рослин, в тому числі рідкісні і зникаючі : горицвіт волзький, тюльпан степовий, фіалка степова, ефедра. До ендеміків належать деревій голий, волошка несправжньобілолускова, вудсія альпійська.

7. Дніпровсько-Орільський (1990, Дніпропетровська обл.). Даний заповідник був створений порівняно недавно на базі двох державних заказників - Торомських і Обухівських плавнів. Рослинний покрив характерний для північно-степової зони і плавнів Дніпра. Особливо рідкісні види рослин: водяний горіх плаваючий, сальвінія плаваюча, папороть плаваюча, декілька видів зозулинців.

Надзвичайно багатим є тваринний світ заповідника. Це природний резерват цінної мисливської, а також рідкісної і зникаючої фауни. 14 видів занесено до Червоної книги, серед них - тхір степовий, полоз чотирисмуговий, гадюка східностепова, орел-могильник, сокіл-балобан, сапсан, орлан-білохвіст. Охороняються цінні види риб: стерлядь, линь, з комах - два зникаючі види бражників.

8.Канівський (1923, Черкаська обл.). У заповіднику охороняються класичні ділянки лісостепу. Тут проходить східна межа поширення граба. Ліси заповідника - грабово-дубові, вони чергуються з ділянками степової і лучної рослинності.

Рідкісні види: підсніжник звичайний, проліска дволиста, ряст, анемона. Реліктові види: ведмежа цибуля, багаторядник, скополія карніолійська, страусове перо, горянка півмісяцева.

На базі заповідника діє стаціонар Київського державного університету ім.Тараса Шевченка.

Великим є також культурно-історичне значення Канівського заповідника, оскільки на його території розміщені могила і меморіальний музей Тараса Шевченка (Чернеча гора).

9. Розточчя (1984, Львівська обл.). Охороняється масив Розточчя, по якому проходить головний європейський вододіл між басейнами Чорного і Балтійського морів. Особливо цінними є масиви сосново-букових лісів. Тут проходить південно-східна межа поширення сосни і північно-східна - бука.

Високопродуктивні сосново-букові ліси, до складу яких входять сосна звичайна, бук європейський, явір, дуби скельний і звичайний, що. зустрічаються лише тут і в Криму. Рідкісні види: лілія лісова, анемона лісова, лунарія оживаюча, беладонна звичайна і ін. Багатою є орнітофауна заповідника.

10. Медобори (1990, Тернопільська обл.). Філія заповідника - Кременецькі гори. Охороняються ділянки Товтр з мальовничими ущелинами, скелями, вапняковими пагорбами. Товтри - унікальна пам’ятка геологічного минулого, залишки древнього бар‘єрного рифу Сарматського моря, що вкривало колись нашу територію. Охороняється біля 150 рідкісних , ендемічних і реліктових видів рослин у складі дубово-грабових лісів, зокрема: зіновать, кадило сарматське, зозулині черевички, горицвіт весняний, цибуля ведмежа, лілія лісова.

Унікальними є також карстові печери Тернопільщини - дивовижні перлини Поділля.

11. Поліський (1968, Житомирська обл.). Утворений для охорони своєрідної природи південнополіського регіону (низовинних сфагнових і осокових боліт, лісової рослинності з боровими і суборовими лісами). Велике значення його як резервату цінної фауни, у тому числі промислових мисливських видів. Охороняються зокрема такі види як чорний лелека, сірий журавель. Серед унікальних реліктових рослин - рододендрон жовтий, плющ, дуб скельний, рідкісні види папороті, журавлина дрібноплідна, росичка тощо.

12. Карадазький (1979, Автономна республіка Крим). Охороняється частина гірського масиву Карадаг і водна акваторія. Гора Карадаг - це вулканічний масив юрського періоду, цінна пам’ятка геологічного минулого. Крім того, тут збереглися цінні ділянки дубово-грабових та дубово-ясеневих лісів, чагарники середземноморського типу. Ендеми: дуб пухнастий, граб східний, ясен гостроплідний, держидерево звичайне, фіалка біла. Кущі (рідколісся) з фісташки туполистої, ялівцю високого, жасмину кущового. Цінними є також цілий ряд трав’янистих рослин - представників кримських степів: шоломниця різнобарвна, декілька зозулинців, асфоделіна кримська ,10 видів ковили.

13. Мис Март’ян. (1973, Крим). Охороняється цінний прибережний комплекс, еталон взаємодії моря і суходолу. Рослинність - ялівцево-дубові ліси із зарослями шибляку і суничника дрібноплідного.

Ендемічні кримські види: яловець високий, герань кримська, пирій вузлуватий, вівсюнець кримський та 24 види рідкісних кримських орхідей.

Особливо цінним є аквальний (морський) комплекс заповідника, у видовому складі якого зустрічаються навіть колонії устриць, що не збереглися ніде більше на узбережжі Криму (устриці дуже чутливі до чистоти та інших екологічних характеристик морської води).

14. Ялтинський гірсько-лісовий (1973, Крим). Охороняються цінні курортні ліси, що мають водоохоронне, грунтозахисне значення у цьому районі, небезпечному для зсувів, ерозійних процесів. Велике бальнеологічне значення цих лісів. Реліктові та ендемічні види: дуб пухнастий, дуб скельний, жасмин кущовий, тис ягідний, рускус понтійський.

На території заповідника багато окремих пам’яток природи, цінних дерев, ландшафтних композицій.

15. Кримський заповідник (1923, 1991 - відновлено статус, Крим). Філія заповідника - Лебедячі острови (Каркінітська затока Чорного моря). Охороняється частина Головного пасма Кримських гір, що характеризується великою різноманітністю природних умов. Ліси гірської частини заповідника мають велике водоохоронне значення. Охороняються ділянки дубових, букових лісів з домішкою релікта – тиса ягідного, берези повислої, ялівця високого. У верхніх ярусах з’являється сосна кримська. Високогірні луки Кримських гір називаються “яйлами”. Представники фауни, що охороняються: козуля європейська, куниця кам’яна, лисиця, орлан-білохвіст, сип білоголовий, гриф чорний. Акліматизовано білку-телеутку, муфлона європейського.

У заповіднику створено музей і дендропарк.

Досить цінним природним резерватом є Лебедячі острови – місце оселення водоплавних і водоболотних птахів ( до 200 видів ), серед яких – сріблястий мартин, сіра чапля, велика біла чапля, чорноголовий реготун, лебеді-шипуни.

16. Казантипський (1998, Крим). Охороняється ландшафтний комплекс, що включає скелястий півострів і мис на Керченському півострові, які омиваються Арабатською і Казантипською затоками Азовського моря. Вапнякове пасмо півострова зайняте петрофітними степами, у балках і ярах – зарослі чагарників середземноморського типу. Рідкісні і зникаючі види: асфоделіна кримська, ковила Брауна, вентената сумнівна. На території заповідника знаходиться солоне Актаське озеро (що частково пересихає влітку).

17. Опукський (1998, Крим). Розташований на півдні Керченського півострова. Місцевість заповідника – це вапнякове плато, розчленоване глибокими тріщинами (до 20 м). Рослинні угрупування – ділянки типчаково-ковилового і галофітного степів. Гора Опук - це місце гніздівлі численних цінних і рідкісних птахів ( рожевий шпак, баклан, сокіл-сапсан ).

18. Рівненський (1999, Рівненська обл.). До складу входять 4 ділянки, які раніше мали статус заказників загальнодержавного значення : Сомине, Стара Погоня, Білозерський, Перебродівський. Це найбільші за площею і найкраще збережені болотні масиви України, взяті під охорону, найбільш заболочені ділянки Українського Полісся, болота тут займають близько 20 % площі. Зустрічаються болота усіх типів: верхові, низинні, перехідні.

19. Єланецький степ (1996, Миколаївська обл.) . Створений для охорони найбільшої у Північно-Західному Причорномор’ї ділянки цілинного степу. Це перший і поки-що єдиний степовий заповідник у Правобережній Україні. Унікальним є той факт, що у даному заповіднику ведуться спостереження за відновленням у природних умовах степових ділянок, порушених людиною.

20. Горгани ( 1996, Івано-Франківська обл. ). Заповідник охоплює фізико-географічний район Довбушанських Горган – найнедоступніші і високогірні його частини. Це – ще один структурний елемент у системі охорони та збереження природної унікальності Українських Карпат.

21. Черемський заповідник(2001, Волинська обл.). Єдиний на Волині державний заповідник, площа якого 2975,7 га, знаходиться на межиріччі Веселухи і Стоходу на сході Волинської області (фізико-географічна область Волинського Полісся)[18]. Переважаютьу заповіднику соснові ліси (з домінуванням зелених мохів, лишайників, чорниці), значну площу займають березові та вільхові ліси, є ділянки дубових та ялинових лісів. Болота займають 37% території, це переважно осоково-сфагнові мезотрофні болота. З рідкісних видів рослин слід особливо відмітити рідкісні види орхідей - хамарбію болотну, жировик Лезеля, коральковець тричінадрізаний. Близьке до поверхні залягання карбонатних порід обумовлює зростання тут таких видів як вовчі ягоди пахучі, осока Девелла, зозулині черевички справжні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Території та об'єкти природньо-заповідного фонду як елементи національної екомережі України	\|	НАЦІОНАЛЬНІ ПРИРОДНІ ПАРКИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.