• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Об’єкт.

Родовим об’єктом злочинів даного розділу є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність державного і громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, тобто мова йде про нормальну діяльність юридичних осіб як публічного так і приватного права.

Безпосереднім об’єктом цих злочинів являються суспільні відносини , що забезпечують нормальну діяльність та авторитет конкретної юридичної особи.

Для злочину, передбаченого ч. 2 ст.365 обов’язковим додатковим безпосереднім об’єктом є здоров’я і гідність особи. Такі склади злочинів,як –ст.ст. 364, 364-1,365,365-1,365-2, 367, ч.2 ст.366, мають факультативний додатковий об’єкт – охоронювані законом блага особи (політичні, трудові та інші права, власність і т.д.) або державні , громадські інтереси або інтереси юридичних осіб.

Для деяких складів злочину є обов*язковий предметзлочину , а саме : ст.ст.364-1,365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370 - це неправомірна вигода; ст.366 –офіційні документи.

Згідно Примітки до ст.364-1 під неправомірною вигодою розуміється грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги , нематеріальні активи , які обіцяють,пропонують ,надають або одержують без законних на те підстав.

Як вбачається з Примітки до ст..358,під офіційніними документами у цій статті та статтях 357 і 366,з слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Офіційні документи повинні бути складені у відповідній формі і мати всі необхідні реквізити (підпис, штамп, печатку тощо). Офіційними мо­жуть бути визнані і приватні документи за умови, якщо вони пере­дані і знаходяться у веденні (діловодстві) відповідних органів або установ.

Види злочинів за об’єктивною стороною :

1)Злочини, пов*язані з зловживанням або перевищенням влади чи службових повноважень:

ст. 364 КК - Зловживання владою або службовим становищем ; ст. 364-1 – Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно - правової форми ; ст. 365 –Перевищення влади або службових повноважень; ст.365-1 –Перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно - правової форми; ст.365-2 - Зловживання повноваженнями особами , які надають публічні послуги

2)Злочини , пов*язані з одержанням неправомірної вигоди:

ст.368 – Прийняття пропозиції,обіцянки або одержання неправомірної вигоди ; ст.368-2 –Незаконне збагачення ; ст.368-3 –Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно - правової форми; ст.368-4 –Підкуп особи,яка надає публічні послуги ; ст.369 – Пропозиція вбо давання неправомірної вигоди службовій особі ; ст.368-2 – Зловживання впливом ; ст.370 - Провокація підкупу

3.) Інші службові злочини : ст.366 –Службове підроблення , ст.367 – Службова недбалість,

1.2.Об’єктивна сторона характеризується такими ознаками:

1) Діяння ( дія або бездіяльність )- обов*язкова ознака кожного злочину:

Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364) ,– Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно - правової форми (ст.364-1); Зловживання повноваженнями особами , які надають публічні послуги (ст.365-2) і службова недбалість (ст. 367) можуть бути вчинені як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Інші злочини вчиняються лише шляхом дії.

Для всіх службових злочинів (за винятком незаконне збагачення ,пропозиції або надання неправомірної вигоди ,зловживання впливом )обов`язковим є наявність такої ознаки,як службове становище службової особи,яка : або а) використовує його для вчинення злочину, діючи у межах своїх повноважень; або б) виходить за межі прав і повноважень, наданих їй за посадою; або, в) не виконує або виконує неналежним чином покладені на неї службові обов'язки. При цьому злочинне діяння завжди вчиняється всупереч інтересам служби, тобто є незаконним і таким, що суперечить цілям і задачам діяльності відповідних органів влади , місцевого самоврядування чи інших юридичних осіб публічного та приватного права.

Службове підроблення (ч. 1 ст. 366), прийняття пропозиції,обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368), незаконне збагачення ( ст.368-2 ), підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно правової форми ( ст.368-3 ),підкуп особи,яка надає публічні послуги ( ст. 368-4 ), пропозиції або надання неправомірної вигоди (ст. 369), зловживання впливом ( ст.369-2 ) і провокація підкупу (ст. 370) від­носяться до злочинів із формальним складом, тобто вони закінчені з моменту вчинення суспільно-небезпечної дії.

Інші злочини цього розділу відносяться за своїм складом до матеріальних,тобто обов’язковими ознаками об’єктивної сторони є не тільки діяння а також і наслідки та причинний зв’язок між діянням та наслідками До таких злочинів відносяться : (ст. 364 )- зловживання владою або службовим становищем , (ст. 364-1) – зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно - правової форми ; (ст. 365) –перевищення влади або службових повноважень; (ст.365-1) –перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно - правової форми; (ст.365-2) -зловживання повноваженнями особами , які надають публічні послуги; ( ч.2 ст.366) – службове підроблення ;( ст.367 )- службова недбалість.

Так,обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочинів, передбачених частинами першими ст.ст. 364,364-1, 365,365-1,365-2 і 367 КК є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Істотна шкода може виражатися у заподіянні: 1) матеріальних /майнових) збитків; 2) нематеріальної (фізичної, моральної тощо) шкоди; 3) матеріального збитку у поєднанні з наслідками немате­ріального характеру.

Згідно з п. 3 Примітки до ст. 364 шкода, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, визнається істотною за умови, ко­ли вона в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, причому незалежно від форми вини а також незалежно від того чи була вона реальною чи результатом діяння , що привело до втраченої вигоди.

Істотна шкода, якщо вона має нематеріальний характе­р – це категорія оціночна і вирішується у кожному окремому випадку з урахуванням кон­кретних обставин справи. Судова практика визнає істотною таку нематеріальну шкоду, яка знаходить своє вираження у порушенні та обмеженні конституційних (виборчих, трудових, житлових та інших) прав і свобод людини та громадянина, підриві авторитету та престижу ор­ганів державної влади і місцевого самоврядування, в порушенні гро­мадського порядку та громадської безпеки, в створенні таких обста­новки і умов, що утруднюють підприємствам, установам та організа­ціям виконання своїх основних функцій тощо.

Практика визнає шкоду істотною, якщо службова особа, вико­ристовуючи своє службове становище, сприяє або потурає вчинен­ню злочину іншими особами або сама вчиняє (поряд із службовим) інший злочин, або приховує злочин, раніше вчинений нею чи інши­ми особами. Шкода також є істотною, якщо внаслідок порушення службовою особою своїх службових обов'язків злочин вчинюється іншими особами (наприклад, внаслідок недбалості службової особи її підлеглі незаконно заволодівають майном).

Заподіяння істотної шкоди є одним з критеріїв відмежування службових злочинів від дисциплінарних проступків. Її відсутність дає підстави розглядати вчинене лише як службовий проступок.

У складах злочину,передбачених ч. 2 ст. 364, ч.2 ст.364-1 , ч. З ст. 365,ч.3 ст.365-2, ч. 2 ст. 366 і ч. 2 ст. 367, кваліфікуючою ознакою, є настання тяжких наслідків. Поняття «істотна шкода» і «тяжкі наслідки» співпадають за своїм характером, але відрізняють­ся мірою (тяжкістю) заподіяної шкоди. Тяжкі наслідки також мо­жуть виражатися у спричиненні як матеріального, так і немате­ріального збитку.

Якщо тяжкі наслідки полягають у спричиненні матеріального збитку (прямий збиток або упущена вигода), то відповідно до п. 4 примітки до ст. 364 сума такого збитку повинна у двісті п'ятдесят і більше разів перевищувати неоподатковуваний мінімум доходів гро­мадян на момент вчинення злочину.

Кваліфікація за ознакою тяжких наслідків можлива, якщо запо­діяно таку шкоду, як аварія, що призвела до загибелі людей або спричинення їм тяжких тілесних ушкоджень; тривала зупинка транспорту або виробничих процесів; дезорганізація діяльності орга­нів влади чи місцевого самоврядування; розвал роботи підприємств, що призвів їх до банкрутства; приховування злочинів, які вчинюються ,тощо.

Кваліфікуючими ознаками вказаних злочинів є наслідки у вигляді « істотна шкода » та «тяжкі наслідки». Крім того , у злочинах ,передбачених ст.ст.368,368-2 кваліфікуючою ( особливо кваліфікуючою )ознакою ,що відноситься до предмету злочину, є розмір ( кількість ),як: мінімальна ринкова ціна, у значному розмірі, у великих розмірах, в особливо великих розмірах .

Як вже відмічено , що одним з критерієм визначення цих наслідків та розміру предмету злочину є певна розрахункова одиниця , як сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян ( нмдг) - вартість збитків 100 і більше разів перевищує нмдг - істотна шкода , та 250 і більше разів – тяжкі наслідки ( у ст.ст.364-367) ; 100 і більше разів перевищує неоподатковуваного мінімуму доходів громадян -неправомірна вигода в значному розмірі ; у 200 і більше разів – неправомірна вигода у великому розмірі ; у 500 і більше разів - - неправомірна вигода в особливо великому розмірі ( у ст.ст.368,368-2, );

З 1 січня 2004 року діє Закон України « Про податок на доходи фізичних осіб », від 22.05.2003 року, пунктом 22.5 ст.22 якого передбачено,що « якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум ,то для цілей його застосування використовується сума у 17 гривень,крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, що дорівнює 50% однієї мінімальної заробітної плати,передбаченої законом на 1 січня звітного податкового року » ( підпункт 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону )

Висновок : грошовий розмір усіх критеріїв кваліфікації злочинів,які мають майновий характер,збільшується у Н - разів з врахуванням щорічного збільшення цього критерію.

Таким чином, як вірно зазначив п.Хавронюк М.І. ( Довідкик з Особливої частини Кримінального права України, К.Істина,2004) запровадження положень п.22.5 ЗУ «Про податок на доходи фізичних осіб» повністю порушує баланс між небезпечністю злочину та заходом визначеного за цей злочин покарання ,які були встановлені під час розробки чинного КК ,а тому пропозиція про заміну терміна « неоподатковуваний мінімум доходів громадян» терміном «розрахункова одиниця» є цілком слушною і привиде у відповідність норми КК з іншим діючим законодавством,зокрема з вищезазначеним Законом.

Разом з тим, є необхідність зберегти термін «неоподаткований мінімум доходів громадян » в нормах КК, які визначають міру покарання у вигляді штрафу .

Розрахунок для визначення наслідків у складах злочинів , передбачених статтями.ст.364-367 (істотної шкоди, тяжких наслідків ,якщо вони полягають у завданні матеріальних збитків) ,розміру предмету злочину ( хабару та неправомірної вигоди ) можна визначити по формулі : Х = РО х К , де : Х – величина суспільно - небезпечних наслідків або предмету злочину; РО– розрахункова одиниця, яка дорівнює МЗП х 0.5 , МЗП – мінімальна заробітна плата ; К – коефіцієнт,передбачений п.п.3,4 Примітки до ст.364 ,п.1 Примітки до ст 368; Приміткою до ст.368-2;

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони службових злочинів із матеріальним складом є причинний зв'язок між вчиненим служ­бовою особою порушенням службових обов'язків і наслідками цього порушення.

Щодо інших ознак об’єктивної сторони,які загалом носять факультативний характер ( місце, час,спосіб, обставини, засоби вчинення злочину ),то для певних складів службових злочинів вони становляться обов `язковими ознаками , тобто без яких не буде даного злочину, наприклад : обставина – всупереч інтересам служби чи інтересам інших суб`єктів права( ст.ст.364, 364-1 ),неправомірність вигоди (ст.ст.368-2, 368-3,368-4,369-2,370) , щодо кола потерпілих – неповнолітньої чи недієздатної особи ( ч.2 ст.365-2) , вплив на особу,уповноважену на виконання функції держави ( ст.369-2 ); повторність ( ч.2 ст.365-2, ч.4 ст.368, ч.2 ст.368-3,ч.2 ст.368-4,ч.3 ст.369 ),; спосіб – насильство або погроза його застосування ( ч.2 ст.365), вимагання (частини четверті статей 368,368-3,368-4,ч.3 ст.369-2) ; засоби – зброя чи спеціальні засоби ( ч.2 ст.365 )

Слід відмітити, що Законом України від 18.04.2013 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» скасовано примітки до ст..ст.368-3,369 та п.3 примітки до ст..368, в яких давалося роз’яснення повторності службових злочинів, передбачених ст.ст.368,368-3,368-4,369 .Тепер таке визначення дається тільки в п.2 Примітки до ст.354 «Підкуп працівника державного підприємства,установи чи організації» та являє собою вчинення особою тотожніх або подібних злочинів, які передбачені ст.ст.354,368,368-3,368-4 та 369.

Зазнали зміни і заохочувальні норми ст.ст.368-4,368-3, ст.369 , в яких особа, яка пропонувала або надала неправомірну вигоду, звільняється від кримінальної відповідальності. В старій редакції законодавець передбачав дві умови застосування такої норми , а саме : 1) якщо стосовно такої особи мало місце вимагання хабара або неправомірної вигоди ; або 2) якщо після пропозиції,надання чи передачі хабара, неправомірної вигоди вона добровільно заявила про те,що сталося,до повідомлення їй про підозру у вчиненні нею злочину.

В нинішній редакції ч.5 ст.368-4,368-3, ч.6 ст.369 ці умови за рахунок сполучника « І » можна тлумачити інакше , а саме : особа, яка пропонувала або надала неправомірну вигоду, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї були вчинені дії щодо вимагання неправомірної вигоди і після пропозиції чи надання неправомірної вигоди вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні нею злочину добровільно заявила про те, що сталося,органу,
службова особа якого згідно із законом має право повідомляти про підозру.
Тобто , добровільна заява про пропозицію або надання неправомірної вигоди можлива тільки в поєднанні з її вимаганням і навпаки, вчинення таких дій під впливом вимагання без подальшої добровільної заяви про такі дії, не звільняє від кримінальної відповідальності.

Склад злочину ст.369-2 «Зловживання впливом» в ч.3 передбачає кваліфікуючу ознаку як вимагання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою,уповноваженою на виконання функцій держави .Але разом з тим в даній статті не має заохочувальної норми, яка б звільняла при таких обставинах особу від кримінальної відповідальності за надання такої неправомірної вигоди .

1.3.Суб*єкт.

В новій редакції Розділу ХУ11 КК розширене коло спеціального суб'єкта цих злочинів. Якщо раніше суб'єктами цих злочинів ( крім ст.369 – Давання хабара ) визнавалися службові особи ,які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в уста­новах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'я­зані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціаль­ним повноваженням, то тепер законодавець розділяє службових осіб на певні категорії в залежності від правового статусу юридичної особи - є вона юридичною особою приватного чи публічного права. Здійснено це шляхом доповнення статті 18 КК частиною третьою, в якій дається загальне визначення поняття службової особи, уточненням поняття службової особи — суб'єкта злочинів, передбачених статтями 364, 365, 368, 368-1 КК [3 ] Крім того, законодавець дифференцює відповідальність службових осіб за вчинені ними злочини за різними складами злочинів. Так, за одні злочини суб'єктом є лише службова особа юридичної особи приватного права, за інші - лише службова особа юридичної особи публічного права або представник влади чи органу самоврядування. Проведена заміна терміну "представник влади" терміном "представник влади чи місцевого самоврядування" та заміна терміна "обов'язки" терміном "функції"; введений новий вид спеціального суб'єкта -особа , яка надає публічні послуги .

Співвідношення понять «державний службовець», «посадова особа», «службова особа» є предметом спорів учених-адміністративістів. Уявляється, що службова особа — найширше поняття, охоплює собою всі інші, і відноситься як працівників державних, так і комерційних структур. Державний службовець завжди є службовою, але не завжди посадовою особою. Посадова особа може працювати як у державних, так і в органах місцевого самоврядування.Конституція України використовує дефініції- визначення - «посадові / службові особи органів державної влади / органів місцевого самоврядування» (стаття 42).

Також можна говорити про «публічних службовців» — виходячи зі змісту поняття публічної служби, це: особи, які обіймають державні політичні посади, судді, прокурори, військовослужбовці, альтернативні (невійськові) службовці,дипломати, інші державні службовці, службовці органів влади Автономної Республіки Крим, службовці місцевого самоврядування^[2].

За суб'єктом вчинення злочини цього розділу можна поділити на такі групи :

1) Злочини , які вчиняються тільки представником влади чи місцевого самоврядування чи службовою особою юридичної особи публічного права:

2) Злочини , які вчиняються тільки службовою особою юридичної особи приватного права:

ст. 364-1 – Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно - правової форми ;ст.365-1 –Перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно - правової форми ; частини 3 та 4 ст.368-3 –Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно - правової форми;

3) Злочини , які вчиняються тільки особою,яка надає публічні послуги:

ст.365-2 - Зловживання повноваженнями особами , які надають публічні послуги , частини 3,4 ст.368-4 –Підкуп особи,яка надає публічні послуги ;

4) Злочини, які вчиняються любою службовою особою:

Ст.366 –Службове підроблення , ст.367 – Службова недбалість, ст.370 –Провокація підкупу. 5) Злочини , які вчиняються загальним суб'єктом ,тобто будь якою особою:

Розглянемо окремо ці суб'єкти: . 1.Службова особа як суб'єкт злочинів першої групи(ст.ст.364, 365,368,368-2 ,ч.2 ст.370). У відповідності до пункту першого Примітки ст.364 службовими особами цієї групи є :

А) Представник влади чи місцевого самоврядування, який постійно чи тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснює ці функції.

Б) Особи,що обіймають постійно чи тимчасово посади,пов'язані з виконанням організаційно – розпорядчих чи адміністративно –господарських функцій - в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, установах , організаціях ( юридичні особи публічного права ).До державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи у статутному фонді яких державна чи комунальна частка перевищує 50 % або становить величину,що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства .

В) Особи,що виконують такі функції за спеціальним повноваженням - органу державної влади , органу місцевого самоврядування , центрального органу державного управління із спеціальним статусом ,повноважною особою підприємств,установ , організацій ; судом або законом .

Зокрема , згідно ст.4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» , такими особами являються :

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування( п.1 ч.1 ст.4 Закону ) :

а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;

в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

г) військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань;

ґ) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);

д) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, особи начальницького складу податкової міліції;

е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби;

є) члени Центральної виборчої комісії; ж) посадові та службові особи інших органів державної влади;

2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ( п.2 ч.1 ст 4 Закону) :

а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;

Службовими особами,які є суб `єктами цієї групи злочинів ,також є :

- посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, в тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, які уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному до судового;

- посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів;(ч.2 Примітки до ст.364, підпункти в,г п.2 ч.1 ст.4 вищевказаного Закону) .

2.Спеціальний суб'єкт злочинів другої групи - Службова особа юридичної особи приватного права:ст.ст.364-1, 365-1, частини 3 та 4 ст.368-3 Це особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону( п.3 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції»

Поняття юридичної особи приватного права надається,зокрема,у цивільному законодавстві. Так ч.2 ст. 81 ЦК України встановлює,що юридичні особи,залежно від порядку їх створення,поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 ЦК України .

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України,органу державної влади,органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.

3. Спеціальний суб'єкт злочинів третьої групи - особи , що надають публічні послуги (ст.365-2, частини 3 та 4 ст.368-4 ) :

- особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи в установлених законом випадках); (підпункт б, п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» ).

4. Спеціальний суб'єкт четвертої групи злочинів : ( ст. ст.366 ,367 ,370 ) є всі категорії службових осіб ( державних органів влади та місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права , юридичних осіб приватного права ). У випадку фальсифікації документів особами , які надають публічні послуги відповідальність наступає за злочин, передбачений ч.2 ст.358 КК- «Підроблення документів,печаток,штампів та бланків , збут чи використання підроблених документів,печаток,штампів» .

5. Суб'єкт п'ятої групи злочинів ( частини 1 та 2 ст.368-3,частини 1 та 2 ст.368-4,ст.369, ст.369-2 ) є загальний. Разом з тим його відповідальність диференціює в залежності від кола осіб,кому надана неправомірна вигода .

Так, суб'єктом ст. 369 – Пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі - є будь яка особа , яка пропонує чи дає неправомірну вигоду службовій особі, яка є суб'єктом ст.368 – представнику влади чи місцевого самоврядування,службовій особі юридичній особі публічного права, посадовій особі іноземної держави;

Суб'єктом частин 1, 2 ст.368-3 –Підкуп… - є будь яка особа , яка пропонує чи дає неправомірну вигоду службовій особі юридичної особи приватного права.

Суб'єктом частин 1,2 ст.368-4 – Підкуп особи, яка надає публічні послуги – є будь яка особа, яка пропонує, надає , передає неправомірну вигоду особам , які надають публічні послуги .

Суб'єктом ст.369-2 –Зловживання впливом - є будь яка особа, яка:

Ч.1 - пропонує або надає неправомірну вигоду особі, яка пропонує чи обіцяє за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою,уповноваженою на виконання функцій держави

Ч.2 – одержала винагороду або пропонує за її отримання вплинути на особу, уповноваженою на виконання функцій держави ( Згідно Примітки до ст.369-2 особами,уповноваженими на виконання функцій держави ,є особи, визначені в пунктах 1-3 частини першої статті 4 ЗаконуУкраїни « Про засади запобігання і протидії корупції » ) .

Як вже відмічалось , у розділі ХУ11 до кола службових осіб законодавець відно­сить осіб, які: 1) здійснюють функції представників влади або місцевого самоврядування ; або

2)обіймають посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в юридичних особах публічного чи приватного права , пов'язані з виконанням :

а) організаційно–розпо­рядчих чи б) адміністративно–господарських функцій.

2.Під організаційно–розпорядчими функціями слід розуміти повноваження по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, дільницею роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах або організаціях не залежно від форми власності (підбір та розставляння кадрів, планування роботи, організація праці, забезпечення трудової дисципліни;тощо).

Такі функції, зокрема, здійснюють керівники міністерств, відомств, державних, колективних або приватних підприємств, громадських організацій, їх заступники та керівники структурних підрозділів або дільниць робіт (наприклад, директор підприємства, президент фірми, завідуючий лабораторією, відділом, начальник цеху, майстер дільниці, виконроб, бригадир, їх заступники тощо).

3.Адміністративно–господарські функції включають досебе повноваження з управління або розпорядження державним, колективним чи приватним майном, що полягає у встановленні порядку його зберігання, переробки, реалізації, контролю за здійсненням цих операцій тощо. Такі повноваження у тому чи іншому обсязі мають начальники планово–господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, їх заступники, завідуючі складами, магазинами, майстернями, ательє, відомчі ревізори і контролери тощо.

Особа визнається службовою не тільки тоді, коли вона виконує відповідні функції постійно, а й тоді, коли вона виконує їх тимчасово або за спеціальним повноваженням за умови, що ці повноваження покладені на неї у встановленому законом порядку правомочним органом або службовою особою. Обіймання особою певної посади ідоручення тимчасово виконувати службові обов'язки має бути оформлено відповідним (усним чи письмовим) рішенням — наказом, розпорядженням, постановою, протоколом, довіреністю тощо. Для визнання особи службовою не має значення, чи обіймає вона відповідну посаду за призначенням або внаслідок виборів, отримає за виконання службових обов'язків винагороду чи виконує їх на громадських засадах.

Не є суб'єктами службових злочинів ті працівники підприємств, установ і організацій, які виконують суто професійні (наприклад, лікар, педагог, адвокат), виробничі (наприклад, водій, робітник) або технічні (наприклад, друкарка, технічний секретар, охоронець, вантажник, сторож) обов'язки. У той самий час, якщо поряд із зазначеними, ці працівники виконують організаційно–розпорядчі або адміністративно–господарські функції , вони визнаються службовими особами. Наприклад, лікар, який зловживає своїми обов'язками при видачі листів непрацездатності або викладач, який ставить позитив­ні оцінки на екзамені за незаконну винагороду вчиняють юридичне значущі дії, здатні породжувати, змінювати чи припиняти правовід­носини, що дозволяє визнати ці дії організаційно–розпорядчими або адміністративно-господарськими, а осіб, які їх вчинюють — службо­вими.

Військовослужбовці за службові злочини, що посягають на вста­новлений порядок несення військової служби, несуть відповідаль­ність за ст. 423, 424, 425 і 426 КК.

При вчиненні службового злочину у співучасті його виконавця­ми можуть бути лише службові особи, а організатором, підбурюва­чем чи пособником можуть виступати і приватні особи.

Переглядів: 888