Бар’єри капітальних витрат або обсяги первісних інвестицій, що необхідні для входу на товарний ринок

Суттєвою перепоною для входу на галузевий ринок є бар’єр капітальних витрат або мінімальний обсяг первісних інвестицій, які необхідні фірмі для входу на ринок. Капітальні витрати тісно пов’язані з ефектом масштабу.

У загальному випадку чим вище МЕВ, тим більше необхідно фінансових ресурсів, щоб вийти на рівень МЕВ. Тому, як правило, потенційні конкуренти, щоб профінансувати вхід у галузь, звертаються на ринки позичкового капіталу. Більш того, новим фірмам необхідно платити більш високі відсотки за позичкові засоби, ніж діючим фірмам, що і є бар’єром входу.

Економісти виокремлюють три причини більш високих відсотків по кредиту для нових фірм: більш високий ризик, трансакційні витрати, недосконалість ринку кредитів. Кредитори можуть брати з нових фірм більш високі відсотки з метою компенсації ризику можливого банкрутства та невиплати кредитів. Відсоток (показник) банкрутств нових фірм дійсно високий. Можливо, що деякі з нових фірм можуть без перешкод увійти на ринок. Проте, оскільки кредитори практично не можуть визначити, діяльність якої з фірм буде кращою, відсоток по кредиту для усіх нових фірм встановлюється високий.

Нові фірми, як правило, мають менші розміри порівняно з усіма фірмами галузі. Взаємозв’язок між ризиком та розміром фірми - це ще одна причина призначення новим фірмам премії за ризик.

Більш крупні фірми, як передбачає теорія, мають більше можливостей розподілу власних ризиків, захистив себе від таких несприятливих подій, як цінова війна, зростання витрат на сировину та матеріали або падіння попиту. Великі компанії можуть здійснювати цю операцію декількома способами, включаючи випуск продукції на декількох заводах, диверсифікацію географічних та продуктових ринків.

Трансакційні витрати також взаємопов’язані з розміром фірми. Менші за розміром компанії сплачують більш високий відсоток, ніж крупні фірми. Фіксовані трансакційні витрати пов’язані з випуском нових цінних паперів. Крупні компанії можуть розподіляти ці фіксовані витрати на більший обсяг цінних паперів, так як вони мають тенденцію випускати цінні папери у відносно більшому розмірі. Розподіл фіксованих витрат на більшу кількість паперів скорочує питомі витрати.

Економічна теорія передбачає, що ринкова влада кредитних інститутів також може призвести до різниць у ставці відсотку для невеликих та крупних компаній. Припустимо, що рівень концентрації на локальному та регіональному банківських ринках вище, ніж на національному ринку. Таке припущення є правдивим, якщо раніше могло бути проведене обмежуюче регулювання по створенню мережі філій у регіонах. Припустимо також, що великі компанії віддають перевагу запозиченню на національних та міжнародних ринках, у той час як дрібні фірми частіше шукають фінансові засоби на місцевих ринках. У такий ситуації місцеві банки можуть використовувати свою ринкову владу та підвищувати відсоток для малих фірм порівняно з конкуруючими ставками, які доступні крупним компаніям.

Вивчення банківського сектору підтверджує також припущення про недосконалість кредитного ринку. Чим вище ступінь концентрації локального банківського ринку, тим більш високий відсоток по кредиту сплачують невеликі компанії. Ця обставина, а саме висока концентрація місцевого банківського ринку, не оказує негативного впливу на відсотки по кредиту крупним компаніям, так як у останніх є вибір, де взяти позику – на місцевому, національному або міжнародному ринку.

Таким чином, чим більший обсяг капіталу необхідний для організації виробництва на рівні МЕВ, тим більш високими є бар’єри входу у галузь. Звичайно, що на різних ринках величина капітальних витрат неоднакова. Тому бар’єр капітальних витрат вище у тих галузях, де має місце виробництво капіталомісткої продукції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ефект масштабу	\|	Бар’єри, що базуються на перевазі (абсолютній або відносній) в рівні витрат

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.