• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

III. ДОПОМОГА ПОТЕРПІЛИМ ІЗ НЕДОСТАТНІМ ЧИ РАПТОВО ПРИПИНЕНИМ ДИХАННЯМ.

При травматизмі бувають випадки, коли потерпілий утрачає свідомість. В цьому випадку необхідно перевірити наявність у нього дихання. Наявність визначається візуально по підніманню і опусканню грудної клітки під час самосійного вдиху й видиху потерпілим.

Нормальним вважають дихання, що характеризується чіткими і ритмічними підніманнями й опусканнями грудної кліт­ки. В такому стані потерпілий не потребує штучного дихання.

Порушеним вважають дихання, що характеризується нечітким чи неритмічним підняттям грудної клітки з рідкими, мовби хапаючими повітря, вдихами.

Перевірка стану потерпілого повинна відбуватись швидко-на протязі 15-20 с.

У випадках відсутності чи порушення дихання у потер­пілого необхідно негайно приступити до штучного дихання, метою якого є відновлення самостійного дихання.

Існують різні заходи по відновленню самостійного ди­хання у потерпілого. Вони поділяються на дві групи: штучне дихання за допомогою апаратів і ручне.

Штучне дихання апаратним способом здійснюють за допомогою спеціальних апаратів, які забезпечують вдування й виведення повітря з легенів через маску, надіту на лице поте­рпілого. Простішими з цих апаратів є: ручний портативний апарат РПА-1 і апарат ДП-10-02.

Короткий опис приладів. Основним вузлом апарата ДП-10-02 є дихальний мішок, об'єм якого в розправленому стані складає 1,5 л. Мішок має форму еліпсоїда, виготовлено­го зі стійкої гуми і пористого пружного вкладиша. Апарат обла­днаний рото розширювачем, повітроводом для попередження западання язика й масками різних розмірів для герметичного підключення приладу до потерпілого.

При стисненні мішка руками в ньому створюється над­лишковий тиск повітря. Під дією тиску відкривається клапан, що пропускає повітря з мішка в легені потерпілого через мас­ку і повітрявод. По закінченні стиснення мішок, в силу своєї пружності, розправляється і в ньому створюється розріджен­ня. Під дією атмосферного тиску відкривається всмоктуючий клапан і повітря надходить у мішок до повного його розши­рення. Повітря з легенів потерпілого виходить через клапан в атмосферу.

Аналогічним із принципу устрою є апарат РПА-1. Ос­новними частинами його є, замість мішка, гумовий гофрирований міх, що приводиться в дію рукою, і маска, яка щільно накладається на рот і ніс потерпілого. Коли стискується міх, відбувається нагнітання під деяким тиском атмосферного по­вітря в легені потерпілого в об'ємі від 0, 25 до 1, 5 л. Коли міх розтягують, в нього надходить чисте атмосферне повітря, а повітря з легенів, під дією еластичності грудної клітки, вільно виходить на зовні через спеціальний клапан.

Порядок виконання штучного дихання.

1. Звільнити потерпілого від стягуючої одежі - розстебнути комір, розв'язати галстук ослабити пояс.

2. Покласти потерпілого на спину на горизонтальну повер­хню - стіл чи підлогу.

3. Максимально запрокинути голову потерпілого так, щоб підборіддя опинилось на одній лінії із шиєю. Для цього під лопатки положити валок / можна скрутити одяг/. При цьому по­ложенні шиї язик відходить від входу в гортань, створюючи вільний прохід для повітря в легені. При такому положенні голови рот переважно розкривається. Коли рот потерпілого щільно стиснутий, розкрити його необхідно за допомогою роторозширювача.

4. Обстежити порожнину рота, і при наявності сторонніх предметів /кров, слизь і ін. / видалити їх. Для цього необхідно голову і плечі потерпілого повернути в бік, а потім, за допомо­гою носової хусточки, намотаної на вказівний палець, очисти­ти порожнину рота й горла, після цього надати голові початкове положення.

5. Підібрати за розміром повітрявод, ввести його і зафік­сувати ліпким пластиром.

6. Підібрати маску необхідного розміру, приєднати її до апарата і щільно притиснути до лиця потерпілого. Для герме­тичності шкіру в області накладання маски попередньо змастити вазеліном.

7. Подаючому допомогу однією рукою держати дихальний мішок чи гофрирований міх, а другою притиснути маску до лиця потерпілого.

8. Проводити штучне дихання шляхом ритмічного достат­ньо різкого стиснення мішка чи міха. Частота дихання для до­рослої людини повинна бути 14-16 разів за хвилину /тобто через 3-4 с/.

Ручні способи. У багатьох випадках апарата на місці пригоди може не бути, тоді штучне дихання/доводиться вико­нувати ручним способом. (Рис 1).

Серед існуючих ручних способів штучного дихання найбільш ефективним є спосіб "рот у рот", і "рот у ніс". Він по­лягає з тому, що подаючий допомогу вдихує повітря з своїх легенів в легені потерпілого через його рот або ніс. Цей спосіб більш легкий і виключає небезпеку пошкодження органів по­терпілого. Вдування повітря відбувається через марлю, носо­ву хустинку або іншу нещільну тканину, чи через спеціальну трубку.

Підготовка потерпілого для проведення штучного ди­хання відбувається таким чином, як описано вище.

Після підготовки необхідно:

1. Затиснути пальцями ніс потерпілого, зробити глибокий вдих, охватити ротом весь рот потерпілого / а у маленьких дітей і ніс/ і із силою видихнути повітря в рот потерпілого.

2. Відкинутись назад, звільнити рот і ніс потерпілого. В цей період грудна клітка потерпілого опускається й відбувається пасивний видих. Потім зробити новий вдих і видих у легені потерпілого. Періодичність дихальних циклів та, що і при ви­користанні апаратів.

Якщо неможливо відкрити рот потерпілого, внаслідок судорожного стиснення щелеп, штучне дихання роблять вду­ванням повітря через ніс, закривши рот потерпілого.

При проведенні штучного дихання, будь-яким спосо­бом контроль за надходженням повітря в легені потерпілого здійснюють візуально по розширенню грудної клітки при кож­ному вдуванні повітря. Якщо після вдування повітря грудна клітка потерпілого не розширюється, це свідчить про непрохі­дність дихальних шляхів. Необхідно ще раз перевірити прохі­дність дихальних шляхів і герметичність наложеної маски.

При появі у потерпілого перших слабких дихальних рухів слід пристосуватись до ритму його дихання. Штучне ди­хання необхідно проводити до відновлення глибокого ритміч­ного дихання у потерпілого.

Іноді одночасно зі штучним диханням необхідно робити закритий масаж серця. Це краще робити у двох, тому що ма­саж і штучне дихання необхідно чітко чергувати: після 4-5 на­давлювань на грудну клітку проводять одне вдування повітря в легені потерпілого.

Закритий масаж серця. Непрямий масаж серця під­тримує кровообіг як при зупиненому так і фібрилюючому сер­ці. Потерпілого кладуть на спину, піднявши його ноги на 50-70 ся для полегшення притоку крові до серця. Оголюють грудну клітку, розстібують пасок, /рис. 2/. Людина яка проводить зов­нішній масаж серця, розташовується збоку від потерпілого), визначає місце натискування /нижня половина грудини на два поперечних пальці вище мечовидного відростка/. На вказану ділянку грудини вздовж її осі розміщується долоня однієї руки, а на неї зверху під прямим кутом - долоня другої руки і почи­нає виконувати поштовхоподібні натискування на грудину ве­ртикально вниз із зміщенням її до хребта. Під час клінічної смерті людина втрачає м'язозий тонус і грудна клітка стає ду­же рухомою, це дозволяє при масажі зміщувати нижній кінець грудини на 3-4 см. Серце таким чином здавлюється і з його порожнин виливається кров у кровоносні судини.

Частота поштовхів складає 50 натискувань за хвилину. Тиск повинен проводитись тільки основою долоні. Кожні 3-4 хв. необхідно контролювати пульс. Руки під час поштовху за­бороняється згинати в ліктьових суглобах, вони повинні бути прямими. Щоб збільшити тиск на грудну клітку, під час по­штовху можна допомагати важкістю верхньої частини свого тулуба. Кожний поштовх повинен бути достатньо різким, але не дуже сильним, щоб не пошкодити грудину, ребра і внутрі­шні органи. Після кожного поштовху необхідно швидко роз­слабити руки, не віднімаючи їх від грудей, при цьому грудна клітка потерпілого розправиться і кров надійде в серце. При правильному масажі кровообіг відновлюється досить швидко, у потерпілого з'являється пульс і звужуються зіниці.

Масаж серця продовжують робити до відновлення пульсу й дихання чи до прибуття медичних працівників.

Читайте також:

1. IV. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО ПЕРШУ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ ПОТЕРПІЛИМ.
2. Адресна соціальна допомога
3. Антидоти і порядок їхнього використання. Само і взаємодопомога при ураженні ОР.
4. Види кровотеч і перша допомога
5. Види ушкодження опорно-рухової системи і перша допомога при них
6. Вихідна допомога
7. Вихідна допомога при звільненні працівника.
8. Вплив чинників ризику на настання раптової смерті.
9. Державна допомога сім'ям з дітьми
10. Державна соціальна допомога
11. ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ТА ОТРУЄННЯХ

Переглядів: 845