• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Захист авторського права та суміжних прав нормами цивільного законодавства.

Під цивільно-правовими способами захисту авторського права і суміжних прав розуміються закріплені законодавством матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання та відновлення порушеного права інтелектуальної власності, а також вплив на правопорушника

Як засіб судового захисту авторського права і суміжних прав та інтересів, що охороняються законом, у цивільно-правовому порядку виступає позовна заява.

Цивільно-правові способи, які використовуються для захисту авторського права і суміжних прав, визначаються статтями 16 та 432 Цивільного кодексу України та уточнюються статтею 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, якою встановлено, що при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:

вимагати від порушника визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Необхідність визнання права виникає переважно тоді, коли існує спір між кількома суб’єктами про належність авторського права або суміжних прав, і цей спір вирішується судом на підставі позову суб’єкта, який вимагає визнати авторське право за собою, до решти суб’єктів, які даний факт оспорюють.

Визнання права можливе не тільки в порядку позовного, а й у порядку особливого провадження - встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Наприклад, в тому разі, коли спадкоємець автора вимагає визнати авторство померлого відносно твору, випущеного автором у світ анонімно. Вимога про визнання права (як вимога про встановлення факту, що має юридичне значення) буде звернена до суду.

Визнання прав як спосіб захисту дає можливість (залежно від суб’єкта авторського права або суміжних прав) домагатися визнання його:

- автором твору;

- суб’єктом авторського права, який набув майнових авторських прав відповідно до договору або закону;

- артистом - виконавцем твору;

- виробником фонограми або відеограми;

- виробником програми (передачі) організації мовлення;

- суб’єктом суміжних прав, якому на законних підставах передано відповідні суміжні майнові права щодо виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення.

В багатьох випадках вимога про визнання авторського права є необхідною передумовою застосування інших передбачених законом способів захисту.

Відновлення становища, існуючого до порушення права, може застосовуватися тільки в тих випадках, коли порушення авторських прав має тривалий характер, наприклад, тиражується твір або фонограма, здійснюється публічне виконання твору тощо.

Цей спосіб може застосовуватися у поєднанні з іншими способами захисту, такими, як відшкодування збитків і (або) компенсації моральної шкоди, або може мати самостійне значення.

Звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Зазначені способи захисту можуть застосовуватися у поєднанні з іншими способами захисту, наприклад, відшкодуванням збитків, або мати самостійне значення. Так, у разі бездоговірного використання твору його автор може вимагати як заборони його подальшого використання, так і відшкодування збитків, яких він зазнав у зв’язку з таким використанням. Інтерес автора може полягати і в тому, щоб лише припинити порушення цього права або усунути загрозу його порушення.

За результатами розгляду справи щодо порушення авторського права чи суміжних прав суд відповідно до статті 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” має право постановити рішення чи ухвалу про:

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

- відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

- стягнення з порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

- виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

- заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав;

- вимагати від осіб, які порушують авторське право і суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.

Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Це стосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, програм мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту.

За рішенням суду вилучені контрафактні примірники творів ( у тому числі комп’ютерні програми і бази даних), фонограм, відеограм, програм мовлення на вимогу особи, яка є суб’єктом авторського права і (або) суміжних прав і права якої порушено, можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої передачі, то контрафактні примірники підлягають знищенню, а матеріали і обладнання, що використовувалися для відтворення контрафактних примірників, підлягають відчуженню із перерахуванням виручених коштів до Державного бюджету України.

1. Захист авторського права та суміжних прав нормами кримінального законодавства.

Кримінально-правові способи захисту відповідно до статей 50 і 51 Кримінального кодексу України застосовуються від імені держави за вироком суду у вигляді покарань до особи, винної у вчиненні злочину, і полягають у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Кримінальну відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав встановлено статтею 176 “Порушення авторського права і суміжних прав” Кримінального кодексу України.

Відповідно до цієї статті незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, - караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 176 охороняє лише майнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав, умовою притягнення порушника до відповідальності є завдання потерпілій стороні матеріальної шкоди у розмірі, визначеному законодавством.

Тільки за доказовості факту незаконного використання об’єкта авторського права або суміжних прав органи дізнання або попереднього слідства можуть вирішити питання про порушення кримінальної справи.

Правоохоронні органи (прокуратура та органи внутрішніх справ) порушують кримінальні справи за таких підстав:

- за заявами або повідомленнями громадян, підприємств, організацій, установ, посадових осіб, представників влади або громадськості;

- явка з повинною порушника авторських або суміжних прав;

- за повідомленнями, опублікованими в пресі;

- в разі безпосереднього виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину (в ході перевірок торгових точок, в процесі реалізації оперативних матеріалів тощо).

При виявленні випадків порушення авторського права або суміжних, суб’єкти цих прав мають право подати заяву (скаргу) до правоохоронних органів за місцем вчинення злочину.

В ній необхідно зазначити:

- найменування правоохоронного органу;

- прізвище, ім’я та по батькові заявника або повне найменування юридичної особи, адресу і телефони;

- час і місце, а також детальний опис правопорушення;

- про нанесення порушенням авторського права або суміжних матеріальної шкоди у великому розмірі або особливо великому розмірі.

До заяви додаються:

- докази, що підтверджують факт порушення авторських або суміжних прав (наприклад, при порушенні авторських прав при публічному виконанні творів - квиток на концерт, рекламне оголошення в газеті або журналі; афіша; програмка концерту тощо; примірники контрафактної продукції, якщо йдеться про незаконне відтворення та розповсюдження);

- документи, що підтверджують права заявника (наприклад, копії договорів, примірники творів тощо).

При цьому заявник повинен розуміти, що після порушення кримінальна справа не може бути припинена через примирення потерпілого із звинуваченим, навіть у разі досягнення між ними у майбутньому будь-яких фінансових або інших домовленостей.

Досудове слідство по порушеній кримінальній справі провадиться у тому районі, де вчинено злочин, якщо воно невідоме за місцем виявлення злочину, місцем перебування підозрюваного, обвинуваченого або більшості свідків.

Досудове слідство має бути закінчено протягом двох місяців, за рішенням прокурора цей строк може бути продовжено до трьох місяців.

Кримінальні справи за статтею 176 підсудні районним (міським) судам за місцем вчинення злочину або за місцем закінчення дізнання (досудового слідства).

Відповідно до статті 53 Закону України “Про авторське право і суміжні права” за наявності достатніх даних про вчинення такого порушення авторського права і (або) суміжних прав, за яке відповідно до закону передбачена кримінальна відповідальність, орган дізнання, слідства або суд зобов’язані вжити заходів для забезпечення розшуку і накладення арешту на:

а) примірники творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, а також засоби обходження технічних засобів захисту;

б) матеріали й обладнання, призначені для їх виготовлення і відтворення;

в) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення протиправних дій.

Особа, яка зазнала матеріальної шкоди від порушення її авторського права або суміжних прав, має право при провадженні кримінальної справи порушити проти звинуваченого або особи, яка несе матеріальну відповідальність за його дії (підприємства, організації, установи де працював звинувачений), цивільний позов.

Позов може бути поданий від моменту порушення кримінальної справи до початку розгляду справи в суді. При цьому особа, яка не порушувала цивільний позов за кримінальною справою, а також особа, чий позов залишився без розгляду, має право подати його в порядку цивільного судочинства. Відмова ж від позову в порядку цивільного судочинства позбавляє позивача права вторинного подання того ж позову за кримінальною справою.

Кримінальний кодекс України містить ще дві статті, що стосуються захисту авторського права і суміжних прав.

Це стаття 203-1, яка стосується питання щодо порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізацію та переміщення дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва. Якщо зазначені дії вчинено у значних розмірах, то правопорушення карається штрафом від однієї до п’яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян. При цьому під значним розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, а також експорт і імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва, що двадцять разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або вчинені у великому розмірі – караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання або сировини для їх виробництва. При цьому під великим розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, а також експорт і імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва, що у сто разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Також стаття 216 Кримінального кодексу України, згідно з частиною першою якої незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограм - караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років. В частині другій статті 216 зазначається, що ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, - караються штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією товарів, промаркованих підробленими контрольними марками.

1. Проведення досліджень примірників аудіовізуальних

Читайте також:

1. D (правая) S (левая)
2. I. ТЕОРИЯ И ИСТОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА
3. II. Права та обов'язки адміністрації організації, що проводить туристську подорож
4. II. ТЕОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА
5. III ОФОРМЛЕННЯ І ЗАХИСТ РОБОТИ
6. III. Захист інтересів клієнта
7. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
8. IV. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ЗАКОНОДАВСТВА.
9. L. Понятие права
10. O ексклюзивний розподіл на правах винятковості.
11. V. ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ
12. V. Порядок подання роботи на рецензiю i захист роботи

Переглядів: 1359