• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Перелік використаної літератури 23

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИМІРНИКІВ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ТВОРІВ ТА ФОНОГРАМ З ОЗНАКАМИ КОНТРАФАКТНОСТІ

(Методичні рекомендації)

Київ 2005

Затверджено на засіданні

Координаційно-методичної ради

ДНДЕКЦ МВС України.

Протокол №12 від 28.10.2005

Укладачі:

Ковальов К.М. – заступник начальник лабораторії криміналістичної експертизи ДНДЕКЦ МВС України.

Дорохіна І.П. – старший експерт сектору експертизи у сфері інтелектуальної власності та високих технологій ДНДЕКЦ МВС України.

Тимофеєва Т.В.– головний експерт відділу технічної експертизи документів та почерку ДНДЕКЦ МВС України.

Рецензенти:

Ілінг В.В. – директор Українського представництва Міжнародної федерації фонографічної індустрії;

Михайлов І.А. – представник Українського представництва Міжнародної федерації фонографічної індустрії (позаштатний експерт КНДІСЕ Міністерства юстиції України);

Будзієвський М.В. - головний експерт НДЕКЦ при УМВС України в Запорізькій області.

ЗМІСТ

Вступ. 4

1. Загальна характеристика захисту авторського права та суміжних прав. 5

2. Захист авторського права та суміжних прав нормами адміністративного

законодавства. 7

3. Захист авторського права та суміжних прав нормами цивільного

законодавства. 10

4. Захист авторського права та суміжних прав нормами кримінального

законодавства. 12

5. Проведення досліджень примірників аудіовізуальних творів та фонограм. 15

5.1. Дослідження відео- та аудіокасет. 16

5.2. Дослідження компакт-дисків (CD, DVD). 19

Перелік використаної літератури 23

Вступ.

Інтелектуальна власність сьогодні є могутнім чинником прогресу, що значною мірою визначає обличчя сучасного світу. Тому захист прав інтелектуальної власності – одне з найважливіших завдань держави і суспільства, що прагнуть зайняти гідне місце у світовому співтоваристві.

З кожним роком зростає кількість об’єктів авторського права і суміжних прав, які стають дуже вигідним товаром, як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках. Але ж у геометричній прогресії зростає і кількість посягань на ці об’єкти. Найпоширенішим видом посягань на об’єкти інтелектуальної власності взагалі, та авторського та суміжних прав зокрема, є так зване “піратство” – незаконне відтворення, розповсюдження та використання об’єктів інтелектуальної власності без дозволу осіб, яким належать авторські та суміжні права на данні об’єкти.

Важливим елементом процесу доказування по кримінальним, цивільним, адміністративним, господарським справам даної категорії є доведення дійсності факту посягання, тобто збирання доказової інформації та проведення експертизи. Без цього неможливо визначати: було посягання чи ні, контрафактна ця продукція чи легітимна. Об’єктами посягання на права інтелектуальної власності стають примірники аудіовізуальних творів та фонограм, комп’ютерні програми та бази даних.

В зв’язку з чим спостерігається збільшення кількості експертиз з дослідження примірників аудіо-, відеопродукції. Великі обсяги експертних досліджень з цього напрямку свідчить про необхідність розробки методичних рекомендацій експертного дослідження примірників аудіовізуальних творів та фонограм.

Найбільш розповсюдженими носіями аудіовізуальних творів та фонограм є аудіокасети, відеокасети, компакт-дисків (CD, DVD).

В даних методичних рекомендаціях наведені відомості про загальні ознаки ліценційних та контрафактних компакт-дисків, аудіо- та відеокасет з урахуванням вимог нормативно-правової бази та особливостей технології їх виробництва. Також було проаналізовано судово-експертну практику досліджень в цьому напрямку з метою узагальнення досвіду та визначення комплексних ознак контрафактності, що знайшло відображення в даних методичних рекомендаціях.

1. Загальна характеристика захисту авторського права та суміжних прав.

Проблема забезпечення надійного захисту інтелектуальної власності в Україні останнім часом набула великого значення та актуальності. Від її ефективного вирішення у великій мірі залежить збереження та примноження інтелектуального потенціалу, культурної спадщини, міжнародного авторитету та покрашення криміногенної ситуації в нашій державі.

Наявність у державі сучасної, міжнародно-визнаної системи захисту інтелектуальної власності є необхідним елементом зрілої державності. Створення такої системи має особливе значення для України – країни зі значним науково-технічним та інтелектуальним потенціалом.

Сфера сучасного “піратства” охопила ряд індустрій, основаних на інтелектуальній власності, а саме: видавничий бізнес, кінематографія, аудіовізуальна індустрія, музичний бізнес та фонограмну індустрію, індустрію програмного забезпечення для комп’ютерів. Наприклад, за оцінками на 2003 рік втрати від “піратства” в фонограмній галузі становили близько 120 млн. доларів США, в галузі відео – понад 40 млн. доларів, для програмного забезпечення – понад 34 млн. доларів.

Основними виробниками “піратської” продукції у світі вважаються Китай, Тайвань, Малайзія та Індонезія. Але останнім часом все помітнішими центрами “піратського” бізнесу стають Росія, Україна та Польща. І це є не лише загальна оцінка. Так американська асоціація виробників продукції, базованої на інтелектуальній власності у поточному році включила Україну до так званого “списку 301” країн – порушників авторського права.

Безперечно те, що зростання “піратської” індустрії наносить значну шкоду Україні, яка виражається у щорічному ненадходженні до держбюджету десятків мільйонів доларів, а при кризовому становищі вітчизняної економіки, є досить суттєвими втратами.

Таким чином, наведені приклади відображають чітку картину недостатнього контролю та регулювання з боку держави суспільних відносин у сфері інтелектуальної власності, а також відсутність дієвого механізму захисту прав на об’єкти авторського права та суміжних прав. Стає зрозумілим, що далеко не остання роль у цьому процесі відведена органам внутрішніх справ України.

Поняття захисту включає передбачену законодавством діяльність відповідних державних органів по визнанню, поновленню прав, а також усуненню перешкод, що заважають реалізації прав та законних інтересів суб’єктів авторського права і суміжних прав.

Право на захист визначити як надану особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених чи оспорюваних прав.

Право на захист є суб'єктивним правом, яке з'являється у суб'єкта авторського права чи суміжних прав лише в момент порушення або оспорювання його прав та охоронюваних законом інтересів.

Предметом захисту відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України є особисті немайнові або майнові права та інтереси особи, що охороняються законом.

Порушником авторського права чи суміжних прав може бути будь-яка фізична або юридична особа, яка не виконує вимог чинного законодавства, що регулює авторсько-правові правовідносини.

Розрізнюють дві основі форми захисту прав: юрисдикційну та неюрисдикційну. Юрисдикційна форма захисту прав передбачає діяльність уповноважених державою органів стосовно захисту порушених або оспорюваних прав на об’єкти інтелектуальної власності. Суть її полягає в тому, що особа, права і законні інтереси якої порушено неправомірними діями, звертається за захистом до державних або інших компетентних органів, уповноважених вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права і припинення правопорушення.

Неюрисдикційна форма захисту включає дії юридичних і фізичних осіб стосовно захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, які здійснюються ними самостійно, без звертання за допомогою до державних або інших компетентних органів. Мається на увазі, природно, лише законні засоби захисту, так, як відмова від виконання недійсного договору, відмова вчиняти певні дії тощо.

В рамках юрисдикційної форми захисту розрізняються загальний і спеціальний порядки захисту порушених авторських і суміжних прав.

У загальному порядку захист авторського права і суміжних прав здійснюється судом - судами загальної юрисдикції, господарськими судами та третейськими судами.

Способи захисту прав і законних інтересів авторів і суб’єктів суміжних прав, що розглядаються в судовому порядку, поділяються на цивільно-правові і кримінально-правові.

Цивільно-правові способи являють собою передбачені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушених прав та інтересів суб’єктів авторського права і суміжних прав, припинення порушень, а також майновий вплив на порушників. Основна мета цивільно-правової відповідальності - не покарання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкодування заподіяної шкоди.

Кримінально-правова відповідальність відрізняється від цивільно-правової тим, що порушник несе відповідальність перед державою, а не безпосередньо перед автором чи суб’єктом суміжних прав.

Спеціальною формою захисту авторських і суміжних прав та інтересів, що захищаються законом, є адміністративний порядок їх захисту. Він застосовується як виняток із загального права в прямо визначених законодавством випадках. Потерпілий може на свій розсуд звернутися за захистом своїх порушених прав та інтересів, що охороняються законом, до вищого органу відповідача, до творчої спілки, уповноваженого органу державної влади.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав здійснюється у порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (стаття 51 Закону України “Про авторське право і суміжні права”).

Згідно із статтею 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

1. Захист авторського права та суміжних прав нормами адміністративного законодавства.

Відповідно до статей 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративні стягнення є мірою відповідальності з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.

До адміністративної відповідальності за порушення авторських і суміжних прав порушника може бути притягнуто згідно зі статтями 51-2, 164-9 та 164-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 51-2 “Порушення права на об’єкт права інтелектуальної власності” незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі (програми) організації мовлення, комп’ютерної програми, бази, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин, породи тварин, комерційного найменування, торговельної марки, географічного зазначення тощо), привласнення авторства на такий об’єкт або інше умисне порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.

Відповідно до статті 164-9 “Незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних” розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних упаковки яких не марковані контрольними марками або марковані контрольними марками, що мають серію чи містять інформацію, які не відповідають носію цього примірника або номер, який не відповідає даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, тягне за собою накладення штрафу від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних.

Та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних.

Відповідно до статті 164-13 “Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва” зазначені у назві статті 163-13 тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Про вчинення зазначених вище адміністративних правопорушень відповідно до статей 254 і 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ по статтях 51-2 і 164-9 Кодексу та державними інспекторами з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України по статтях 52-2, 164-9 та 164-13 Кодексу. Зазначений протокол надсилається органові, уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (стаття 257 Кодексу України про адміністративні правопорушення), яким відповідно до статті 221 зазначеного Кодексу є районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд.

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем його вчинення в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання судом протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, суд виносить постанову по справі (про накладення адміністративного стягнення або про закриття справи). Постанова суду про накладення адміністративного стягнення є остаточною, обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, організаціями, установами, посадовими особами і громадянами, а також не підлягає оскарженню в порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення, за виключенням випадків, передбачених законами України.

Митний кодекс України від 11 червня 2002 року містить розділ X "Контроль за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності", яким визначається особливий порядок адміністративного захисту права інтелектуальної власності.

Суб’єкт авторського права або суміжних прав, який має підстави вважати, що при переміщенні товарів через митний кордон України порушується чи може бути порушене його право, яке охороняється в Україні, може подати заяву до Державної митної служби України про реєстрацію товарів, що виготовлені і введені в цивільний обіг із застосуванням об'єктів права інтелектуальної власності. Державна митна служба України веде реєстр зазначених товарів, а порядок їх реєстрації, включаючи форму заяви власника права інтелектуальної власності, перелік інформації та документів, які додаються до заяви, порядок подачі та розгляду заяви, визначається Положенням про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2001 р. за № 412. Інформація про зареєстровані товари надсилається до всіх митних органів України.

Якщо митний орган на основі даних реєстру товарів, виготовлених і введених в цивільний обіг із застосуванням об'єктів права інтелектуальної власності, виявляє ознаки того, що товари, пред'явлені для митного контролю та митного оформлення, є контрафактними, їх митне оформлення призупиняється. Такі товари підлягають розміщенню на складах тимчасового зберігання або на складах митних органів.

Згідно із статтею 1 Митного кодексу України поняття “контрафактний товар” визначається як товар, що містить об’єкт права інтелектуальної власності, ввезення якого на митну територію України або вивезення з цієї території призводить до порушення прав власника, що захищаються відповідно до чинного законодавства України або міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Рішення про призупинення митного оформлення товарів строком на 15 календарних днів із можливістю наступного продовження не більш ніж на 15 календарних днів приймає начальник митного органу або особа, яка його заміщує. Не пізніше наступного робочого дня після дати прийняття рішення про призупинення митного оформлення зазначених товарів митний орган повідомляє власника права інтелектуальної власності про факт переміщення через митний кордон України цих товарів, а декларанта - про підстави призупинення їх митного оформлення, а також доводить до його відома найменування та адресу власника права інтелектуальної власності.

Якщо протягом строків призупинення митного оформлення контрафактність товарів буде підтверджена, митний орган відкриває справу про порушення митних правил, а товари - безпосередні предмети правопорушення - вилучаються з метою конфіскації. Якщо контрафактність товарів не буде підтверджена, вони підлягають митному оформленню у звичайному порядку. Відшкодування витрат, пов'язаних із призупиненням митного оформлення можливих контрафактних товарів, здійснюється за рахунок власника права інтелектуальної власності. Порядок відшкодування цих витрат встановлюється чинним законодавством.

Ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території з комерційною метою товарів з порушенням права інтелектуальної власності тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією контрафактних товарів, а на посадових осіб - від тридцяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією контрафактних товарів.

Власник права інтелектуальної власності та власник товарів, що виготовлені і введені в цивільний обіг із застосуванням об'єктів права інтелектуальної власності, у разі незгоди з рішенням митного органу вправі звернутися до суду за захистом своїх прав.

Читайте також:

1. IV. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО
2. IV. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ЗАКОНОДАВСТВА.
3. V. ПРИМІРНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ, ЯКІ ВИНОСЯТЬСЯ НА ЗАЛІК
4. V.СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
5. VI. Перелік питань для підсумкового контролю знань, умінь та навичок
6. VIІІ. ПЕРЕЛІК ЗАПИТАНЬ ДЛЯ КОНТРОЛЮ З КОЖНОГО МОДУЛЯ І ДИСЦИПЛІНИ В ЦІЛОМУ
7. В 30-х роках було зроблено спробу систематизувати курс методики викладання літератури. Виходять такі праці.
8. В.М.Шоботов. Цивільна оборона: Навчальний посібник. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – 438
9. Вивчення літератури до теми
10. Вивчення нормативних джерел та літератури
11. Визначення переліку відходів, виходячи з матеріально – сировинного балансу
12. Визначення переліку товарів та основних продавців, покупців цих товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище

Переглядів: 317