Урбоекологія

Лекція 9

НОВІТНІ ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ

План

1. Урбоекологія.

2. Мілітаристична екологія.

3. Екологія космосу.

4. Радіаційна екологія.

Бурхливий розвиток екологічної кризи в усіх регіонах нашої планети змусив перейти до активних дій по врятуванню біосфери та генофонду людства науковців усіх спеціалізацій, мобілізувати весь розумовий потенціал людства, залучити до вирішення цієї гострої загальнолюдської проблеми найновіші методи досліджень усіх наук, визначити шлях більш поглибленого вивчення всіх складових проблеми, об’єднати для цього зусилля й кошти не лише в межах окремих націй, держав, але й усього світу.

Зараз виникли й активно розвиваються нові, напрями наукових екологічних досліджень. Результати цих досліджень вкрай необхідні для всебічного, глибокого аналізу причин, напрямів, перспектив і швидкості розвитку екологічної катастрофи, визначення шляхів її відвернення, гальмування й подолання.

Ці напрями визначалися в міру того, як ставали відомими нові факти негативного антропогенного впливу на природне середовище. Про деякі з них —пожежі, вирубка лісів, розорювання степів, знищення окремих видів тварин та рослин — знали з давніх-давен, про інші — необґрунтована науково меліорація, перехімізація сільськогосподарських угідь — довідалися пізніше. А такі факти, як кислотні дощі, величезна шкода природі від розростання міст до багатомільйонних мегаполісів, непередбачені негативні наслідки "атомізації" енергетики, небезпека від зростаючого забруднення Космосу й, нарешті, страшні екологічні наслідки мілітаристичної діяльності — стали відомими зовсім недавно. Виникла потреба детального вивчення цих факторів, їх ролі та місця серед інших причин погіршення екологічної ситуації в регіонах і на планеті в цілому. Визначилися нові напрями досліджень, нові елементи в структурі екологічних знань: урбоекологія, мілітаристична екологія, екологія Космосу, радіоекологія, правова та політична екологія.

Бурхливий розвиток науково-технічної революції, що привів до концентрації промисловості у великих населених пунктах, став причиною інтенсивного притоку населення в міста і викликав неймовірно високі темпи їх будівництва. З’явились не лише великі міста, а і цілі їх агломерації, мегаполіси. Характерним явищем стала урбанізація, тобто процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства. Урбанізація увібрала в себе соціально-економічну і демографічну структуру населення, його спосіб життя, культуру, розміщення виробничих сил, розселення. І все це спричинене припливом у великі міста сільського населення і населення малих міст.

Урбанізація явилась історичним процесом, і стала характерною для більшості країн світу. Вона має різні форми і темпи, характер і наслідки прояву цього процесу тому, що вони залежать від суспільного ладу, політичних і соціальних відносин, а також від природно-географічних, екологічних та інших чинників. Процес урбанізації знаходиться в тісному зв’язку і зумовлений у першу чергу економічними чинниками, рівнем науково-технічного прогресу, а також концентрацією промислового виробництва, осередків науки і культури у великих містах.

Урбанізацією, що походить від лат. urbs — місто, називається процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства, який супроводжується постійним збільшенням площі та чисельності їх населення.

В умовах урбанізації сільське населення прибуває у міста і набуває міські риси. Формується міське населення, яке веде специфічний спосіб життя з особливими міськими відношеннями у соціально-професійній і демографічній структурі та у розміщенні виробництва і в розселенні.

В містах формуються також своєрідні популяції рослин і тварин.

На початку XIX століття у містах світу проживало лише 29,3 млн. осіб, тобто 3% населення планети. В 1900 р. вже проживало 224,4 млн. людей, тобто 13,6% населення Землі, а в 1970 — 1399 млн., тобто 38,6%. Зараз, у 2000 р., коли за даними ООН населення Землі досягло 6 млрд. мешканців, різко зросла кількість міського населення і воно досягло майже 3 млрд. людей, що становить половину населення Землі.

За даними ООН, у наш час у містах більшості розвинених країн мешкає 75-80 % загальної кількості населення. У світі нині вже понад 160 міст з мільйонним населенням, які дуже негативно впливають на навколишнє середовище в радіусі багатьох десятків кілометрів: отруюють атмосферу величезною кількістю пило-газових забруднень від промислових об’єктів, автотранспорту, а ґрунти й природні води — мільйонами тонн токсичних і стічних вод, виводять з користування тисячі гектарів навколишніх земель, лісів, займаючи їх під будівництво житлових масивів, промислових комплексів, доріг, аеродромів.

Характерним зараз є те, що міста не лише збільшуються, але і зливаються, якщо вони близько розташовані, і утворюють єдиний гігантський міський комплекс — мегаполіс. Такими перспективними мегаполісами є Великий Нью-Йорк, Бостон і Вашингтон, що створили гігант з населенням понад 30 млн. мешканців, мегаполіс Амстердам — Брюсель — Кельн нараховує 50 млн. осіб, Шанхай і Токіо — Йокогама мають по 23,7 млн. мешканців. Населення Мехіко у 2000 р. досягло 31 млн. чол.

В Україні найбільші мегаполіси у Донецькій та Луганській областях. Нараховується 5 міст мільйонерів (Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Харків, Донецьк).

Ступінь поширення багатьох хвороб у великих містах набагато більший, ніж у малих містах чи селах. Такі хвороби, як рак легенів, у великих містах нині реєструються в два-три рази частіше, ніж у сільських місцевостях. Тут набагато більше хворіють бронхітами, астмою, алергічними хворобами. Рівень інфекційних захворювань у містах також удвічі вищий.

Мегаполіси споживають велику кількість води, одночасно забруднюючи її. Жителі великих міст уже давно п’ють воду набагато гіршої якості, ніж у селах. Останнім часом у СНД, зокрема в Україні, в більшості таких міст якість питної води не відповідає санітарним нормам (немає можливості як слід очищати величезні об’єми води за браком відповідних технологій та коштів). Мегаполіси створюють свій мікроклімат, під ними на сотні й тисячі метрів углиб змінюється фізичний стан порід.

Шумові, вібраційні навантаження, перенаселення, транспортні проблеми, вплив електричних, магнітних, іонізаційних полів у великих містах стали причиною масових захворювань нервової системи (неврозів, психічних хвороб), підвищеної смертності. В колишньому СРСР у 1990 р. налічувалося понад 500 міст з кризовою екологічною ситуацією.

Проблема урбанізації й урбоекології ретельно вивчається не лише в США, Японії, країнах Європи, велику увагу їй приділяють і в Україні. Це соціальне явище досліджують екологи, економісти, соціологи в кількох інститутах АНУ, у вузах, застосовуючи комплексний, системний аналіз.

Вплив урбанізації на природу — це об’єктивний складний природний процес, що історично розвивається під дією цілого ряду факторів, причому в різних регіонах планети — по-різному, залежно від характеру природних умов та особливостей розвитку цивілізації. Серед найголовніших факторів, що сприяли розростанню міст, слід назвати такі:

— послідовно зростаючу концентрацію в сприятливих для проживання географічних районах певних верств населення, зв’язаних спільним виробництвом та реалізацією продуктів виробництва;

— нарощування обсягів виробництва та розвиток засобів виробництва;

— інтеграція різних видів виробництва й узагалі діяльності як позитивний чинник підвищення добробуту, збільшення кількості населення завдяки покращенню умов існування;

— розвиток регіональної та міжнародної торгівлі;

— розвиток наукових і культурних закладів, центрів.

Одночасно з розвитком міст збільшувався їх негативний тиск на біосферу. Кожне місто являє собою урбоекосистему — штучне середовище антропогенного походження, досить складна екологічна система зі своїми специфічними умовами, створеними співвідношенням природних факторів середовища (клімат, рельєф, геологічна будова, фауна й флора) та технічних (особливості промисловості, транспортної мережі, способу життя, суспільної організації).

У сучасній урбоекосистемі виділяють природну, соціальну та технологічну підсистеми, які визначають особливості екосистеми міста.

Незважаючи на загострення кризових екологічних ситуацій у містах, їх розвиток триває. Площа земель під забудову міст кожні п’ять років збільшується в середньому на 20 %.

Процес урбанізації в колишньому СРСР розвивався так: 1926 р. — у містах проживало близько 18% населення, 1952 р. — 48, 1973 р. — 59; 1983 р. — понад 65 %.

Нині в Україні порівняно з довоєнним періодом кількість населення в обласних центрах збільшилася таким чином: у 2,3 рази у Львові, 4,5-6 — у Луцьку, Житомирі, Рівному, 7-10 разів, у Дніпропетровську, Кривому Розі, Києві.

Процес урбанізації є досить складним і поділяється на кілька стадій, кожна з яких має характерні особливості. Деякі вчені вважають, що кульмінаційної точки росту міського населення було досягнуто в 1970 р., але це, на нашу думку, не є типовим і має місце лише в деяких містах Заходу. Однією з найбільших проблем усіх міст світу, яка дедалі загострюється, є ресурсна — різке зменшення таких видів природних ресурсів, як продовольчі, мінеральні, просторові, рекреаційні.

Досліджує та вирішує усі згадані проблеми наука урбоекологія. Одним з найголовніших її завдань є визначення шляхів поліпшення екологічного стану сучасних міст. До них належать:

— поступова стабілізація зростання міст, розумний, обґрунтований з еколого-економічних позицій розподіл людей на території держави;

— вдосконалення господарств природної зони;

— збільшення площі "зеленої зони" міст (створення парків, скверів, бульварів, захисних зон, зелених насаджень уздовж усіх доріг, максимальне поширення настінної будинкової зелені — плюща чи дикого винограду, створення зелених куточків на плоских дахах будинків, розведення квіткових вазонів, зимових садів усередині приміщень, в установках, лікарнях, інститутах, учбових закладах, створення садків у кожному мікрорайоні, кварталі міста).

Слід зазначити, що ґрунти в сучасних містах уже не можуть самоочищуватися, вони, як правило, мають підвищену кислотність, містять мало поживних речовин, переущільнені, витоптані.

Проблема забруднення міст автотранспортом може бути вирішена за рахунок упровадження беззупинкової системи руху на перехрестях (сучасне автоматизоване регулювання), переходу на нові більш екологічно чисті двигуни й паливо, максимального використання метро та наземного електротранспорту, створення шумозахисних бар’єрів. Багато може дати екологічно обґрунтована просторова організація й концентрація виробництва, житлових та рекреаційних масивів — розробка генеральних планів розвитку міст на перспективу з урахуванням циркуляції повітря, сучасного екологічного стану й можливостей його поліпшення з максимальним збереженням існуючих зелених зон. Необхідно передбачити створення надійних охоронних зон водозаборів, водосховищ, здійснення жорсткого контролю за станом повітряного та водного середовищ, зменшення всіх видів промислових забруднень за рахунок упровадження нових безвідхідних технологій, систем і фільтрів ефективного очищення газових і рідких викидів та стоків, застосування оборотного водопостачання. Слід створювати зелені санітарно-захисні зони навколо промислових об’єктів.

Найбільш стійким до антропогенних навантажень є мозаїчний ландшафт — чергування природних і видозмінених ділянок на території міста. Треба пам’ятати, що всі "дикі" ділянки в містах та їх околицях, непридатні для забудови та інших видів господарювання (заболочені ділянки, яри, невеликі зарослі чагарником струмки та річечки), є важливим компонентом урбоекосистеми, вони найбільш стійкі й найдовше протистоять антропогенному впливу, їх освоєння є екологічно невигідним.

Зелені насадження не лише поліпшують мікроклімат у містах, очищають повітря, виконують рекреаційні функції, вони захищати, будинки й тротуари від перегріву, поглинають шуми. В зв’язку зі зростаючою необхідністю вирішення проблем раціонального планування структури міст, з розвитком ландшафтної архітектури виник новий напрям урбоекології — архекологія. Це екологічна архітектура, що досліджує питання забудови міст з максимальним урахуванням екологічних факторів, збереженням і поширенням зелених зон, створенням сприятливих умов для праці й проживання людини.

Читайте також:

Тема №1.Урбоекологія ,як прикладна наука, предмет і об’єкт її дослідження. Основні екологічні поняття. Основні принципи екологічного дизайну.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Джерела екологічного права в Україні	\|	Мілітаристична екологія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.