Мілітаристична екологія

Останнім часом усьому світові стало відомо не лише про величезні бюджетні витрати, пов’язані з військовою діяльністю в усіх розвинених країнах, загрозу глобальної ядерної війни, але й про величезну шкоду, якої завдають військові природному середовищу.

Війни завжди були екологічним лихом. Але раніше це було лихо регіонального масштабу, а нині всесвітнього. Після оволодіння ракетно-ядерною технікою виникнення сучасної світової війни загрожує повним знищенням усього живого на нашій планеті.

На військові цілі людство витрачає величезні кошти (в 2,5 рази більші, ніж на охорону здоров’я, в 1,5 рази більші, ніж на освіту), які можна було б використати для поліпшення життя сотень мільйонів людей, що недоїдають, не одержують медичної допомоги, п’ють забруднену воду й мешкають у жахливих умовах.

За повоєнні роки людство витратило на військові справи й озброєння понад шість трильйонів доларів. Аналізуючи потреби військових колишнього СРСР у природних мінеральних ресурсах під час другої світової війни, геолог акад. О. Ферсман підрахував, що для забезпечення функціонування 300 дивізій (близько 6 млн. чоловік) за рік потрібно було виробляти близько 30 млн. т заліза і сталі, 250 млн. вугілля, 25 млн. нафти, 10 млн. цементу, 2 млн. марганцю, 20 тис. нікелю, 10 тис. т вольфраму та багато інших металів.

У розвинених країнах до 3 % території відводиться для військових потреб, і це переважно родючі землі або лісові масиви. В усьому світі військовими зайнято біля 42 млн. га суші.

У всі часи військові шкодили природі, винищували матеріальні та людські ресурси супротивників. Це відбувалося під час нашестя гунів, монголо-татар, середньовічних і сучасних воєн. Наслідки воєн жахають. За 40 повоєнних років у всьому світі лише в локальних війнах загинуло близько 20 млн. чоловік, у другій світовій війні — близько 66 млн. чоловік.

Тільки на землях Індокитаю залишилося близько 400 тис. американських бомб і 2 млн. снарядів, сотні тисяч воронок від вибухів, тисячі тонн залишків від вибухів речовин, пального, продуктів горіння, осколків, зруйнованої техніки, тисячі гектарів мертвої землі, де все живе було знищено сильнодіючою отруйною речовиною "ейджент оранж". Цієї отрути було розпилено над лісами та полями В’єтнаму близько мільйона літрів. Вимерла не лише флора, загинули тисячі жителів, а відновлення екосистем можливе лише через десятки років. Від "ейджент оранж" постраждало більше 2 млн. чоловік, зокрема й самі американці. Ця речовина стала причиною збільшення генетичних і соматичних аномалій новонароджених, пошкоджень багатьох органів дорослих людей.

Страшної сили бомбардування (бомби масою 6,8 т) лісів, полів, дамб майже повністю знищували природне середовище. Загальна кількість вибухових речовин, які американці використали за сім років війни в Індокитаї, еквівалентна 450 "хіросімським атомним бомбам". На цю землю було скинуто в три рази більше бомб, снарядів й інших боєприпасів, ніж усіма країнами, що воювали в 1941-1945 рр.

Але набагато страшніше лихо могло б трапитися, якби стали вживати ядерну зброю. Вчені підрахували, що після обміну ядерними ударами потужністю 5000-10000 Мт одразу загине від 300 млн. до 1 млрд. чоловік, стільки ж буде тяжко поранених, а ті, що залишаться живі, одержать такі дози радіації, що будуть вмирати тяжкою смертю, виникнуть нові хвороби, зміниться клімат на всій планеті, швидко почне необоротно деградувати вся біосфера.

Усьому світові нині стали відомі тяжкі економічні, моральні та загально екологічні втрати, яких зазнали Афганістан, колишній СРСР і сусідні країни в результаті сумнозвісної війни, що, практично, не закінчилася ще й досі. Це не лише сотні тисяч загиблих і скалічених людей, це жахливо понівечена Земля, виведені на довгі роки з ладу господарство й економіка, понівечені локальні та регіональні екосистеми.

А хто підрахує збитки, яких зазнала біосфера планети від палаючих протягом восьми місяців 700 потужних нафтових свердловин Кувейту, навмисне підпалених спецслужбами Саддама Хусейна? Який внесок вони зробили в розвиток парникового ефекту, руйнування озонового шару земної кулі, збільшення кислотних дощів?

Наведемо ще кілька фактів, що висвітлюють роль військових у виснаженні природних ресурсів планети.

Вже згадувалося, що військовими об’єктами виводяться з користування великі площі земельних ресурсів, лісів, акваторій Світового океану, які дорівнюють площам середніх європейських країн. Крім того, мілітаристична економіка споживає величезну кількість мінеральної сировини, енергії, палива, металів. Бригада танків (350 штук) потребує близько 2,3 тис. т пального на день.

Важко уявити, скільки пального було витрачено військовою технікою за повоєнні роки. Адже загальна чисельність військових у світі — близько 26 млн. чоловік. У їх розпорядженні понад 2 125 тис. танків, 35 тис. літаків. Загальні витрати військових у світі, за даними ООН, сягають один трильйон доларів на рік.

У колишньому СРСР майже 40 % загального споживання національного продукту йшло на військові потреби — з 11,8 млн. т бензину військова техніка споживала понад 2 % (майже 1,5 млн. т). А скільки шкоди людству, біосфері планети завдали наземні, підземні та підводні випробування атомної зброї військовими США та Франції в Тихому океані на мальовничих атолах Бікіні, Еніветок, Муруроа, в преріях штату Невада та ін., колишнього СРСР у Казахстані, Якутії, на Новій Землі, Китаю в пустелі Гобі та ін. З 1945 по 1981 р. у світі було здійснено 1315 ядерних вибухів (683 — США, 468 — колишній СРСР, решту — Франція, Китай, Англія). Лише у води океану під час цих вибухів було викинуто близько 2 т високоактивних і довгоживучих продуктів розпаду від підводних і надводних вибухів, а також майже 4т— від наземних. Величезна кількість продуктів розпаду, що надійшла в атмосферу, осідає ще й досі в усіх куточках земної кулі. Не менше лиха біосфері заподіяли й ще заподіють захоронення радіоактивних відкладів виробництва, відпрацьованих атомних реакторів з АЕС, атомоходів, підводних човнів, зокрема колишнього СРСР (Карське, Баренцове моря поблизу Нової Землі, де дуже недбало затоплено 12 атомних реакторів та сотні тонн радіоактивного бруду — 11 тис. контейнерів).

Найновіші геофізичні дослідження й аналіз наслідків ядерних вибухів свідчать, що вони можуть спричинювати землетруси, пошкоджуючи земну кору на великих відстанях і зумовлюючи розвиток великих тектонічних тріщин. Наприклад, підземний ядерний вибух у штаті Невада (США) та сильний землетрус у Гватемалі, коли загинули десятки тисяч людей (1976 р.), випробування французами потужного ядерного заряду на атолі Муруроа й сильний землетрус у Мексиці (1985 р.). Ці землетруси сталися через лічені хвилини після ядерних вибухів.

Велику небезпеку становлять бактеріологічна та хімічна зброя, арсеналами якої теж володіють військові. На щастя, нещодавно міжнародним співтовариством прийнята й підписана більшістю країн світу угода про заборону та знищення хімічної й біологічної зброї.

Уперше трагічні наслідки від вживання хімічної зброї — хлорного газу — люди побачили під час першої світової війни, в районі французького міста Іпра — 5 тис. загиблих від синьо-зеленого туману. Всього тоді від газів, які застосовували проти росіян і французів німці, постраждало понад 1 млн. чоловік, загинуло близько 100 тис.

У наукових публікаціях з’явилися навіть нові терміни, пов’язані з навмисним винищенням природи військовими ("біоцид", "екоцид", "екологічна війна"), коли має місце не лише знищення живої сили ворога, а й затоплення територій, отруєння сільськогосподарських угідь, спричинення дощів (шляхом закидання в хмари з літаків дрібнодисперсних йодистих сполук срібла, свинцю), аварії на промислових підприємствах, внаслідок яких накопичуються шкідливі речовини тощо, тобто завдання дуже великої шкоди природі з метою економічного послаблення ворога, винищення його за допомогою організації природних катастроф.

Важко уявити, які були б наслідки використання німцями в другій світовій війні всіх хімічних отруйних речовин, що вони встигли виробити (всього — близько 300 тис. т). На щастя, тоді їм не вдалося цього зробити, але сьогодні загроза страшної зброї знову посилилася. Справа в тому, що країни-переможці, захопивши склали з німецькою хімічною зброєю, не знаючи, що з нею робити надалі і не маючи безпечних методів знищення хімічних токсикантів, не придумали нічого кращого, як затопити їх у Балтійському морі. Пройшли десятиліття, й хімічна зброя далася взнаки. Морське середовище роз’їло контейнери, ящики, банки, бомби, снаряди, в яких зберігалися хімічні отруйні речовини, й вода навколо почала забруднюватися, стала отруйною риба.

Лише військовими СРСР одразу після війни з 1947 р., в Балтиці було затоплено 35 тис. т отруйних речовин 14 типів, серед яких циклон-Б, іприт, адамсит та інші. Американці й англійці затопили близько 500 кораблів, трюми яких були набиті хімічними боєзапасами (150 тис. т).

Нині відомо вже кілька таких захоронень, але, на жаль, це лише п’ята частина того, що затоплене. Попереду — міжнародні домовленості щодо ревізії військових архівів, пошуки місць затоплення хімічної зброї, її підняття на поверхню й знешкодження, що потребує нових методів, технологій і винаходів, щоб не скоїти регіонального екологічного лиха. Адже у Прибалтиці мешкає близько 80 мли чоловік, а морська вода й так вщент забруднена промисловими відходами. Необхідна міжнародна програма, висококваліфіковані фахівці багатьох спеціальностей, постійний сучасний екомоніторинг, залучення експертів, звичайно, дуже великі кошти. Роботи вже почалися: в Санкт-Петербурзі силами майже 20 сучасних інститутів асоціації "Океанотехніка" розроблено програму ЕКОБАРОС. А поки вже є перші жертви — рибалки та жителі Польщі, Німеччини, Норвегії отруєні зараженою хімічними речовинами боєзапасів рибою.

Ще страшнішою від хімічної є бактеріологічна зброя. В таємних військових лабораторіях фашистської Німеччини, Японії, США, колишнього СРСР розроблялися плани й засоби виготовлення та застосування бактеріологічної зброї — бактерій чуми, холери, тифу, сибірської виразки для масових уражень ворожих військ. А в 1951 — 1955 рр. уже було проведено перші експерименти на людях. У Кореї американці скинули бактеріологічні бомби, в результаті чого виникла епідемія лихоманки денге (геморрагічна лихоманка). Далі — Північно-Східний Китай, Кампучія, а також Куба, де кілька сотень тисяч кубинців постраждали від цієї лихоманки та геморрагічного кон’юнктивіту, навмисне завезених із США. Внаслідок застосування бактеріологічної зброї загинуло багато свиней, цукрової тростини, тютюну. Зона дії бактеріологічної зброї набагато більша, ніж хімічної чи ядерної — одна бактеріологічна бомба уражує площу понад 100 тис. км² (дані спецкомісії ООН).

Новий етап розвитку мілітаристичної екології почався з освоєння космічного простору, куди вже запущено тисячі супутників. Ті з них, що відпрацювали свої ресурси, нині становлять серйозну небезпеку для подальшого освоєння Космосу.

Наведемо кілька прикладів негативного впливу військової діяльності в Україні.

Незважаючи на великі соціально-економічні та політичні зміни, в Україні на початку 1992 р. ще знаходилося близько 176 стратегічних ядерних ракет з 1 240 ядерними боєголовками, що дуже небезпечно у випадку аварії чи війни. Крім того, для утримання цього потенціалу потрібні величезні шахти, полігони, енергія, пальне (Миколаївська, Хмельницька, Чернігівська, Львівська, Київська та інші області). Атомне роззброєння в Україні триватиме не менше шести-семи років і коштуватиме 15 млрд. крб. (за цінами 1991 р.).

Від діяльності військових постраждала природа навколо ракетних баз і аеродромів стратегічних бомбардувальників поблизу Луцька, Узина, Брод, Червонограда, сіл на Житомирщині, Чернігівщині, Сумщині. До речі, американські вчені встановили, що внаслідок постійного потужного реву військових літаків майже 5-10 % дорослого чоловічого населення найближчих сіл страждає на імпотенцію.

Чудовий дендропарк регіонального значення "Олександрія" у Білій Церкві дуже забруднений відходами 30-річної діяльності військової частини, яка розміщена поруч. У озерцях і джерелах виявлено чотиривалентний токсичний хром у кількостях, що в десятки й сотні разів перевищують ГДК, з балочок і ярів витікають нафтопродукти, які періодично ліквідують випалюванням. В Узині, поблизу Білої Церкви, в колодязях сіл, розташованих поруч з аеродромом стратегічних бомбардувальників, замість води люди вичерпують нафтопродукти.

Стали відомі численні приклади знищення військовими природи в Криму поблизу Ялти, в "Червоних печерах", у районі Карадагу (полігони, стрільбища, станції стеження).

Великої шкоди біосфері завдають військові заводи в усьому світі. В нас вони знаходяться в Жовтих Водах (Дніпропетровська обл.), в Дніпродзержинську, Києві, Павлограді, Житомирі та багатьох інших містах, отруюючи важкими металами повітря, води, ґрунти, людей.

Такий же стан спостерігається й у повністю мілітаризованих містах Росії (Томськ-7, Челябінськ-6, Арзамас-16, Красноярськ-45), де виробляють ядерну зброю.

Велику небезпеку становлять аварії на військових базах і полігонах, які неодноразово мали місце, зокрема й в Україні.

Чи є спосіб зменшити екологічне лихо, заподіяне військовими? Фахівці вважають, що є. Для цього потрібно докласти багато зусиль і розуму, але вихід можливий. Це, по-перше, розширення міжнародного співробітництва й досягнення домовленостей про роззброєння, мирне співіснування, повну заборону ядерних випробувань і знищення арсеналів ядерної зброї, скорочення збройних сил до розумного мінімуму, припинення виробництва й заборону всіх видів зброї масового знищення, по-друге, скорочення військ і озброєнь у найбільш конфліктних районах планети, зменшення кількості військових баз, припинення розробок нових видів озброєнь, у першу чергу психотропних засобів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Урбоекологія	\|	Екологія космосу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.