Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






ЕКОЛОГІЯ І МОРАЛЬНІСТЬ. ЦИВІЛІЗОВАНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ УГІДЬ

(слайд 17)

Ще на початку XVII ст. англійський філософ Ф. Бекон у «Новій Атлантиді» писав, що головним завданням науки є за­безпечення панування людини над природою. Технократична стра­тегія розвитку цивілізації протягом XVII—XX ст. посилила уявлення про те, що людина начебто «мірило всіх речей» і центр всесвіту. Проблема формування екологічної культури постала, по суті, ще наприкінці XX ст., коли в 1992 р. конференція ООН визначила формування екологічної культури населення пла­нети як головне пріоритетне завдання людства.

Екологічна культура - це внутрішня суть людини і людсько­го суспільства, що знаходиться «всередині нас» і проявляється в певних діях щодо природи.

(слайд 18)

На відміну від цього існує немовби «зовнішня культура» як сукупність цінностей, створених протя­гом розвитку людської цивілізації. Наша епоха - час великої дисгармонії між зовнішньою культурою, що проявляється в здат­ності людини створювати видатні твори мистецтва, і внутрішньою культурою, дефіцит якої викликав глобальну екологічну кризу.

Існує чимало й інших підходів до розуміння поняття «еколо­гічна культура». Відомий філософ Л.М. Гумільов (1992) вважав, що екологічна криза є результатом етногенезу, який у своїх фі­нальних фазах характеризується зниженням рівня етносоціальної пасіонарності й веде до хижацького знищення живої природи. Концепція ексцентричної екологічної етики А. Леопольда (1933-1943)заснована на наступному принципі: дії, пов'я­зані з впливом на навколишнє середовище, тільки тоді вірні, коли в результаті їх реалізації зростає інтегрованість і стабільність біологічних угруповань. Роджер Ладен (1992) формулює ідею біоцентризму, відповідно до якої існує два центри моральної відпо­відальності - відповідальність за людину та відповідальність за природу. А неоантропоморфічна етика розглядає природу як самостійну «річ у собі» з власною моральною значущістю.

Виходячи з категоричного імперативу Е. Канта як сукупно­сті правил, завдяки яким випадковий вчинок робиться законо­мірним, слід ввести поняття екологічного імперативу як загаль­ного обов'язкового морального закону, якому повинні підкоря­тися люди у взаєминах із живою та неживою природою.

У наш час багато екологічних принципів і вимог не діють, оскільки вони чужі технократичному суспільству, а в людей не вироблено звички до дій, що випливають з екологічного імпера­тиву. Дефіцит екологічних знань і екологічної культури прояв­ляє себе в тому, що екологічна інформація не включається в спо­живацьку сферу особистості. Люди розуміють, що промислове і сільськогосподарське виробництво забруднює середовище життя, але не хочуть відмовитися від екологічно небезпечних вироб­ництв та їхньої продукції.

Моральне ставлення до природи включає три взаємопов'яза­ні аспекти:

1) релігійний, що спирається у своїх рекомендаціях про бажаний тип взаємовідносин людини з природою на принципи тієї чи іншої релігії;

2) гуманістичний, що має у своїй основі розуміння того, що шкода, заподіяна навколишньому середовищу, рівноцінна шкоді, заподіяній майбутнім поколінням людей;

3) моральний, що допускає рівноцінність усього живого.

(слайд 19)

Ключовим моментом є їх функціонування в одному напрямку, до цього докладаються певні зусилля. У 1986 р. була на­друкована спільна Декларація п'яти світових релігій про духов­ну відповідальність віруючих за стан природного середовища. У 1988 р. в спільній заяві Папи Римського і Далай Лами знову була підтверджена орієнтація християнства і буддизму на розв'язання та вирішення природоохоронних проблем. У цілому, сучасна церква чітко визначила свою позицію у сфері охорони природи, визнавши, що Бог створив людину як частину природи, і запропонувала віруючим керуватися заповіддю: «Борони й обе­рігай Землю і все на Землі».

Екологічна криза має не тільки техногенні причини, вона ви­пливає з низької екологічної культури населення. Забезпечити екологізацію суспільної свідомості може тільки система екологіч­ної освіти і виховання. Особливу небезпеку становить розрив між екологічними знаннями і можливістю керівників приймати управ­лінські рішення. До початку 1990-х рр. цій сфері приділялося мало уваги. У наш час навчальні екологічні програми розробля­ються багатьма міжнародними організаціями. Вони є в Австралії, Канаді, США, Японії. Серйозну орієнтацію на створення системи сучасної екологічної освіти прийняла Україна.

Однак логічно чіткої та ефективної системи екологічної осві­ти і виховання немає, по суті, у жодній країні світу. Для забезпе­чення результативності екологічної освіти, як підкреслювали К. Хайлов і А. Зоренко (1991), необхідний міждисциплінарний синтез і вивчення екології разом з іншими науками про приро­ду, потрібна опора екологічних знань на закони природи і зако­ни розвитку соціуму.

Біосфера Землі і частина прилеглого до неї космічного прос­тору є не тільки цариною реалізації технічних можливостей людини. Це ще й об'єкт застосування певних етичних ідей.

Досвід свідчить, що моральна зрілість громадського суспіль­ства багато в чому визначається рівнем освіти. У взаєминах із природою пріоритет має екологічна освіта. У примітивних люд­ських суспільствах екологічна освіта здійснювалася шляхом прямої передачі способу життя і поведінки від батьків до дітей. Епікур учив, що «не слід силувати природу, варто коритися їй». У сучасному суспільстві, відчуженому від природного середови­ща, ці заповіді забуті. Екологічна освіта втратила ефективність. Потрібен докорінний перегляд принципів екологічної освіти від дошкільної сімейної до вищої професійної. Вона має дієво пра­цювати на одну мету формування біосферної етики. І «зелені класи» на зразок школи В. Сухомлинського, і природоохорон­не краєзнавство, і екскурсії, і туризм, і дієва участь у різних еко­логічних громадських рухах - усе має знайти в ньому своє розумне місце. Зокрема, в Україні з 1947 р. працює Українське суспі­льство охорони природи, з 1987 р. функціонує асоціація «Зе­лений світ».

Проте формування біосферної етики не можна звести до са­мої лише екологічної освіти. Тут необхідне поєднання раціональ­них і емоційних впливів. Без формування соціально-екологіч­ного ідеалу як загальнолюдської цінності не можна розв'язати проблеми біосферної етики.

Безумовно, наші предки вели своє господарство більш екологіч­ними методами порівняно з технологіями XX ст. Незримі нитки, що зв'язують людину з природним середовищем були більш чисельними і міцними. Народні звичаї всіх націй були націлені на збереження живої природи і її багатств. І тепер, як ніколи раніше, стають актуальними слова Ж-Ж. Руссо, сказані їм ще два сторіччя тому: «Найменша зміна звичаїв, нехай навіть вигідна в певному відношенні, завжди на шкоду моралі, тому що звичаї є мораллю народу, і, як тільки він припиняє дотримуватись їх, у нього залишається лише одне правило - його власні пристра­сті, лише одне гальмо - закони. Утім, як тільки філософія на­вчить народ нехтувати звичаї, він невдовзі відкриє секрет, як обхо­дити закони. Тому я кажу, що традиції народу - це його честь, це скарб, який треба берегти і який, втративши один раз, уже більше не знайдеш». Сучасне суспільство вже чимало втратило з еколо­гічних звичаїв і традицій. Залишається зберегти те, що поки збе­рігається, і відродити екологічну мораль наших предків, що на­дійно служила їм упродовж багатьох сторіч.

 


Читайте також:

  1. А. Розрахунки з використанням дистанційного банкінгу.
  2. Альтернативна вартість та її використання у проектному аналізі
  3. Аналіз використання капіталу.
  4. Аналіз використання матеріальних ресурсів
  5. Аналіз використання матеріальних ресурсів.
  6. Аналіз використання обладнання.
  7. Аналіз використання прибутку та резервів його зростання
  8. Аналіз використання робочого часу на підприємстві
  9. Аналіз використання фонду робочого часу.
  10. Аналіз ефективності використання каналів розподілу
  11. Аналіз ефективності використання оборотних активів
  12. Аналіз ефективності використання основних засобів.




Переглядів: 677

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ЛЮДСЬКІ ПОТРЕБИ | Природоохоронні концепції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.041 сек.