Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Природоохоронні концепції

ОХОРОНА ПРИРОДИ НА ДЕРЖАВНОМУ ТА МІЖДЕРЖАВНОМУ РІВНЯХ

(слайд 20)

(слайд 21)

Ідею охорони природи висловив уперше Ж. Ж. Руссо, але загаль­не визнання вона отримала після 1-го Міжнародного з'їзду з охо­рони природи, який відбувся в 1913 р. у Швейцарії. У 1980 р. була проголошена Всесвітня стратегія охорони природи та приро­дних ресурсів. У 1982 р. на пленарному засіданні ООН було прийнято Світову хартію охорони природи, яка стала докумен­том світового значення.

(слайд 22)

У наш час під охороною природи розумі­ють систему наукових знань і практичних підходів до раціональ­ного використання природних ресурсів, захисту природного сере­довища від антропогенної деградації та збереження видів флори і фауни від знищення.

(слайд 23)

Охорона всіх природних систем і об'єктів стала особливо актуальною у 80-90-х рр. XX ст.

Стратегія охорони природи включає в себе:

а) збереження біо­логічного різноманіття в природних біомах,

б) вирощування рос­лин і розведення тварин у ботанічних садах і зоопарках,

в) реінтродукцію рослин і тварин у місцях їх попереднього проживання, г) тривале збереження генетичної інформації у формі кріобанків - глибоко заморожених статевих або соматичних клітин.

(слайд 24)

Швидка антропогенна зміна природного середовища приве­ла до необхідності збереження його еталонів, які по можливості ще не зазнали таких впливів. Основи теорії еталонів природи заклав В. Докучаєв у книзі «Російський чорнозем», що ви­йшла друком у 1883 р. На основі цієї теорії сформувалася система створення заповідних територій різних рангів. Новим підходом в охороні природи є створення так званих місць про­живання видів. Це раціональний метод, оскільки в багатьох ви­падках види вимирають не в результаті прямого знищення лю­диною, а в результаті руйнування їх місць проживання.

Території, що охороняються, мають бути досить великими, їх розчленування, так звана інсуляризація, веде до втрати потріб­них живим організмам місць існування. У дрібних резерватах природне середовище швидко погіршується, тут мало екотонів, неможлива міграція тварин. Розробка теорії охорони природи привела до висновку, що на локальному рівні неможлива охоро­на місць проживання або окремих видів живих організмів від забруднення глобального характеру. Заповідники та інші тери­торії, що охороняються, так само, як і ті, що не охороняються, чутливі до впливу кислотних дощів, забруднення ґрунту і ґрун­тових вод.

Природно-заповідна мережа України є основною ланкою охо­рони біорізноманіття і ландшафтного різноманіття нашої дер­жави. За роки утворення і становлення української держави кількість природно-заповідних територій невпинно зростає. Цей показник уже наближається до відповідного співвідношення в центральноєвропейських країнах.

Особливого значення набуває природно-заповідна мережа Укра­їни як основа екологічної мережі держави. Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологіч­ної мережі України на 2000-2015 рр.» передбачає відповідно до рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного і ландшафтного різноманіття (1995 р.) формування екологічної мережі як частини єдиної просторової системи території країн Європи з природним або частково зміненим станом ландшафту. Території та об'єкти природно-заповідного фонду є основними природними елементами екологічної мережі і складають її при­родні ядра, входять до інших елементів цієї мережі.

Нині спостерігається значне пожвавлення міжнародних зв'яз­ків у питаннях заповідної справи. Україна приєдналася до ряду важливих міжнародних конвенцій і взяла певні зобов'язання, для виконання яких була прийнята низка урядових документів - про концепцію збереження біологічного різноманіття, про вод­но-болотні угіддя загальнодержавного значення тощо. Посилив­ся обмін міжнародним досвідом, звичними стали проведення спільних досліджень, у тому числі й зі створення транскордон­них природоохоронних об'єктів, приєднання до міжнародних природоохоронних акцій.

Значення природно-заповідних територій нині зростає у всьо­му світі. В п'ятнадцяти країнах Європейського Союзу прийнята програма «NATURA 2000». Рада міністрів Євросоюзу в межах цієї програми надає великого значення створенню мережі терито­рій, що охороняються, на території країн, які входять до складу Союзу. Ця мережа має відігравати ключову роль в охороні природ­них комплексів країн Союзу в XXI ст., а в поєднанні з екологічною мережею (Еmеrаld) буде знаряддям для охорони біорізноманіття всієї Європи. Кожна держава може вибрати ме­тоди, способи та механізми, які буде застосовувати для охорони природи на своїй території з розв'язанням наукових, економіч­них, суспільних, культурних проблем. Формування мережі приро­дно-заповідних територій є інтегральною частиною раціонального використання землі, вона повинна функціонувати в рівновазі з багатьма напрямами господарства і соціального життя. Основни­ми напрямами формування природоохоронної мережі «NATURA 2000» є охорона місцезнаходжень (біотопів) рідкісних рослин і тварин, рідкісних рослинних угруповань, насамперед, характерних для регіонів Європи альпійських, атлантичних тощо - усього бли­зько 200 типів біотопів. Особливої охорони в Європі потребують місця поселення птахів, із яких 181 вид в Європі знаходиться під загрозою і потребує спеціальної охорони.

Одним із найбільш важливих завдань охорони природи є збереження біологічного різноманіття. У прийнятті концепції охорони біологічного різноманіття велику роль відіграла Конвен­ція про біологічне різноманіття, схвалена на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку в 1992 р. До кінця 1993 р. Конвенцію про біологічне різноманіття підписали 167 держав світу.

Починається охорона біологічного різноманіття зі збережен­ня генофонду живих організмів планети. Збереження має стосу­ватися всіх живих істот планети. Кількість їх видів, до речі, ще точно не визначена і лежить між 5 і 80 мільйонами, що пов'яза­но з різним трактуванням спеціалістами обсягу видів вірусів і бактерій. На території України проживає 45 тисяч видів тварин, у тому числі 17 видів земноводних, 20 - плазунів, близько 400 видів птахів, 200 - риб. Флора вищих рослин налічує 4997 ви­дів. В охороні загального біологічного різноманіття, за справед­ливим зауваженням В.Тихомирова (1990), ключову роль ві­діграє збереження рослинного покриву, який здійснює первин­ний синтез органічних речовин та є їжею для тварин. Без збере­ження рослин і рослинності неможливо зберегти види тварин.

Види живих організмів, що потребують охорони, звичайно поділяються на п'ять категорій: зникаючі, ті, що знаходяться під загрозою знищення, рідкісні, повністю зниклі та з невизначеним ще статусом.

(слайд 25)

Анахронізмом, не сумісним із сучасними екологічними знан­нями, є поділ живих організмів на корисні та шкідливі. У трофіч­них мережах і екосистемах усі вони «корисні», а, головне, неза­мінні, виконують кожен свою специфічну біосферну функцію.

Перелік видів рослин і тварин, що потребують охорони, наво­дять у так званих Червоних книгах. Перша Червона книга була видана в 1966 р. з ініціативи Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів (МСОП). Червоні книги видають у багатьох державах. У Червоній книзі України знаходиться 429 видів судинних рослин, 28 видів мохів, 30 видів грибів, 27 видів лишайників і 17 видів водоростей та 382 види тварин. Ство­рення Червоних книг є одним із методів зниження темпів антро­погенного вимирання живих організмів. Але не можна допусти­ти, як писав А. Яблоков ще в 1989 р., щоб вони перетворилися в «надмогильні плити» знищеним видам рослин і тварин.

Види живих істот можуть охоронятися методом біотехнологій. Тут існує два основні прийоми.

1. Збереження сперми, ембріонів або ДНК у стані глибокого охолодження. У рослин може зберігатися насіння. Така техноло­гія глибокого заморожування сперми, яйцеклітин та ембріонів в рідкому азоті була розроблена ще в 1960-ті рр. Ембріони мож­на потім імплантувати в матку особин близьких видів і отримати потрібні особини в бажаній кількості. Так, на Кубанській станції Інституту рослинництва ім. Н. Вавилова під землею за постійної температури + 4,5°С зберігається більше 400 зразків насіння. У ФРН із 1985 р. створюється банк зразків навколишнього сере­довища, що зберігаються при температурі рідкого азоту.

2. Трансплантація ембріонів рідкісних тварин, популяції яких стали такими малими, що в них не вистачає самиць для виношу­вання потомства.

Спеціальною формою охорони природи є переселення рослин, птахів і ссавців. Використовують два способи: акліматизацію та реакліматизацію. Акліматизація - це процес переселення рос­лин і тварин у нові умови існування. Реакліматизація - пересе­лення видів на ті території, де вони жили раніше, але потім були знищені. Прикладом реакліматизації є відновлення популяцій бобрів на території України. У період із 1973 р. в США, Австралії та Канаді було проведено переселення 93 видів тварин у нові місця.


Читайте також:

  1. V Суттю Я-концепції стає самоактуалізація в межах моральних правил і більше значимих особистісних цінностей.
  2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
  3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
  4. Аксіологія як наука про цінності. Філософські концепції цінностей.
  5. Визначення ООП і його основні концепції
  6. Використання концепції В. Тарасенка „64 стратегеми” в управлінні стратегічними змінами
  7. Внутрішньовиробничі логістичні концепції штовхаючого та тягнучого типу
  8. Вплив ПР на ефективність реалізації концепції маркетингу.
  9. Геополітичні концепції Збігнева Бжезінського.
  10. Демократичні основи політичного життя суспільства. Сучасні концепції демократії.
  11. Деякі наукові концепції сучасної держави
  12. Дискурси та концепції техніки і технології




Переглядів: 2791

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ЕКОЛОГІЯ І МОРАЛЬНІСТЬ. ЦИВІЛІЗОВАНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ УГІДЬ | Охорона екосистем

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.