Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Аксіологія як наука про цінності. Філософські концепції цінностей.

Теми рефератів

Питання для дискусії та міркування

1. За яких умов людина праці стає суб'єктом історичної дії?

2. Чи правомірне твердження Гесіода: «Справді велика та людина, яка змогла опанувати час»?

3. До чого спонукає людину Хілон, говорячи: «Не осягай того, що не взмозі осягнути»?

4. М. Монтень, відповідаючи на запитання: «Як прожити життя гідно?», писав: «Не можна бути суворими ані до самого себе, ані до інших, заради можливості безсмертя душі». Як вважаєте ви?

5. Чи може людина не думати про одвічне?

6. Чи правильно Ортега-і-Гассет порівнює сучасну людину із біснуватим дикуном?

1. Людина - найвища цінність суспільства.

2. Діалектика взаємодії особистості та суспільства.

3. Людина як природна і соціальна істота.

4. Проблема особистості як соціальний феномен історичного поступу.

Література:

1.Апресян Р.Г., Барулин В.С., Борзенков В.Г., Гаранина О.Д., Гиренок Ф. И. Философская антропология: Учеб. пособие. — М., 2005.

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. Філософія. Підручник. – К., 2002.

3. Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Розумний В.П., Бойченко В. П. Філософія: Навч. Посібник. — 5 вид., випр. і доп. — К., 2005.

4. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс. – М., 1996.

5. Кремень В.Г., Ільїн В.В. Філософія: Мислителі. Ідеї. Концепції: Підручник. — К., 2005.

6. Лазарев Ф.В. Трифонова М.К. Философия. Учебное пособие. – Симферополь, 1999.

7. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. – К., 1995.

8. Петрушенко В.Л. Філософія. Навчальний посібник. – К., 2002.

9. Плотников В.И. Онтология: Хрестоматия. — М.; Екатеринбург, 2004.

10. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. — 2.вид., випр., доп. – К., 2007.


Т. 6.: ФІЛОСОФІЯ ЦІННОСТЕЙ (АКСІОЛОГІЯ)

Мета: сформувати у студентів основи теорії цінностей. Показати, що аксіологія є філософським осмисленням феномену цінностей. З’ясувати природу, класифікацію та функціональний аспект цінностей. Порівняти між собою різні системи цінностей. Пояснити істину та оцінку. Осмислити теоретичні підстави пошуку сенсу життя.

Основні поняття:аксіологія, цінність, концепції цінностей, ідеал, цінності-цілі, цінності-засоби, сенс життя.

План лекції:

1. Аксіологія як наука про цінності. Філософські концепції цінностей.

2. Типи цінностей та підходи до їх класифікації.

3. Функції цінностей.

4. Проблема сенсу життя.

 

Людина, як відомо, вступає в різноманітні відношення зі світом. Вона пізнає, оцінює і практично перетворює його. Оціночне відношення людини до світу вивчає аксіологія, або теорія цінностей.

Аксіологія філософська дисципліна, що вивчає сутність, типи і функції цінностей.

В українській мові у тому самому значенні, що термін «цінність» вживається термін «вартість».

Цінності − те, що відчуття людей визнають найвартісним, тим, що стоїть над усім і до чого треба прагнути, споглядати, відноситися з повагою, визнанням, шануванням.

В історії розробка аксіологічної проблематики розпочалася ще з античних та середньовічних часів. Філософи розмірковували над співвідношенням цінного та благого, виділяли ієрархію благ та цінностей. Але антично-середньовічна категорія цінностей була позбавлена персоналізму, так як була невідомою особистісна антропологія.

Фактично заново аксіологічна проблематика розпочала розглядатися в Новий Час. Тут вперше звернули увагу на суб’єктивний, моральний аспект формування цінностей (Монтень, Гоббс, Декарт). Особливо важливими тут є зауваження Паскаля, який розрізняв «порядок серця» і «порядок розуму». Тут поряд з розумом і волею, вперше постає серце, як джерело цінностей людини. Юм бачив джерело цінностей у моральному відчутті людини (людинолюбство та справедливість). Він виділяє позитивні та негативні цінності. Поряд з тим, розділяючи суб’єктивні та об’єктивні цінності, Юм відносить їх до «природних». Німецький просвітник Баумгартен виділяє здатність до судження та оцінки, що постають відповідно до емоційного стану задоволення, невдоволення чи байдужості. Він також розділяє суб’єктивні та об’єктивні аспекти естетичного. В цей час чітко сформульовано ідею вищої цінності вільної людської волі − мети моральної поведінки. В цілому в докантівський період поняття цінності пов’язують з суб’єктивними моральними переживаннями особистості.

Переворот в аксіології пов’язаний з Кантом. Цей філософ чітко розмежовуючи природне і моральне буття, ототожнює ціннісну сферу з моральною. Мораль же у Канта є результатом дій розумної волі, а не емоцій. А моральними діями він визначає такі, що відповідають вищому моральному обов’язку (категоричному імперативу). Цінним є розумне воління до виконання морального обов’язку незалежно від змісту моральної дії. Так як безумовною цінністю є цінність морального закону, і так як сфера цінностей зосереджена у Канта в моральній сфері, то вищою цінністю є моральна особистість.

Аксіологія як наука виникає в середовищі неокантіанців. Зокрема Р. Лотце надав поняттю «цінність» категоріального змісту, застосував поняття «значення» як фундаментальну характеристику цінності. Згодом його послідовники збагатили концепцію цінностей поняттями «оцінка», «вибір», «ціна», «успіх», «бажане», «належне», «краще», «гірше».

Типи цінностей. В аксіології існує чимало типологій цінностей. З формальної точки зору вони поділяються на матеріальні та духовні; індивідуальні та колективні; відносні та абсолютні; суб’єктивні та об’єктивні; позитивні та негативні. Змістовно виділяють речові, логічні, етичні, естетичні цінності.

Поширеним є поділ цінностей відповідно сфер буття людини. До цінностей відносять передусім природні цінності − усе те, що природа надала в користування людині — чисте повітря, воду, корисні копалини, родючі ґрунти, ліси, багаті на рибу ріки і моря.Негативними природними цінностями є брудне повітря, землетруси, вулкани, смерчі та інші природні явища, які завдають шкоди господарській діяльності.

Біологічні, вітальні цінності − коли цінністю є здоровий стан організму, а її антиподом — хвороба.

Психічними цінностями є певні душевні стани — відчуття комфорту, піднесеності, закоханості, радості, щастя та ін. Протилежними їм є переживання смутку, нещастя, горя.

Соціальними цінностями є зайнятість населення, злагода в суспільстві, порядок, мир, демократія, їм протистоять безробіття, соціальні катаклізми, антагонізми, війни.

До сфери духовних цінностей відносятьпредмети культури, в яких об'єктивувались художні твори, релігійні доктрини, моральні вчення, юридичні системи, наукові теорії), їх антиподами є

До ідеальних цінностей належать найвищі ідеали людства (добро, прекрасне, істина, свобода, справедливість, святість), а їх протилежностями є зло, неістина, потворне, несправедливість, гріховність.

Усі ці різноманітні предмети і феномени робить цінностями, об'єднує певне їх відношення до людини. Всі вони спрямовані на благо людини, на її утвердження в житті. Саме в цьому і полягає основна особливість цінності.

Цінність феномен, який об'єктивно, за своєю природою є благом для людини, спрямованим на утвердженні її в бутті, реалізації її творчих можливостей.

Однак таке визначення розкриває лише один аспект цінностей — об'єктивістський. Воно не бере до уваги суб'єкта, його свідомість. За цим визначенням, чисте повітря, здоров'я є цінностями, незалежно від того, усвідомлює це людина чи ні.

У суб'єктивістському аспекті цінність залежить від свідомості суб'єкта, оскільки нею вважають лише те, що суб'єкт цінує, чому надає значення. Справді, можна вважати, що корисні копалини, здоров'я, відповідні душевні стани і феномени культури є цінностями, оскільки люди (суб'єкти) надають їм такого значення, вільно їх вибирають з-поміж інших з огляду на конкретні їх переваги. Тому з суб'єктивістської позиції, цінністю є все, що люди вибирають, чому свідомо надають перевагу.

Відмінність між обома підходами не така вже й суттєва, оскільки корисні копалини, чисте повітря, душевний комфорт, мир, моральні ідеали є цінностями для них обох. Однак об'єктивістська позиція передбачає, що цінності існують об'єктивно, незалежно від свідомості суб'єкта, а він може лише правильно чи неправильно оцінювати, використовувати їх. Суб'єктивістську позицію характеризує визнання того, що цінності конституюють (творять) суб'єкти. Залежно від розуміння природи, сутності цінностей вибудовувалися їх об'єктивістські і суб'єктивістські концепції.


Читайте також:

  1. V Суттю Я-концепції стає самоактуалізація в межах моральних правил і більше значимих особистісних цінностей.
  2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
  3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
  4. Адміністративне право як наука.
  5. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
  6. Аналітична хімія, як фундаментальна наука.
  7. Антична наука
  8. АНТИЧНА НАУКА І ТЕХНІКА
  9. Базові (ключові) цінності.
  10. ВАЛЮТА, ВАЛЮТНИЙ КУРС, ВАЛЮТНІ ЦІННОСТІ.
  11. Взаємозв'язок географії туризму з іншими науками




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.