• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Базові (ключові) цінності.

І.

Цінності в житті людини та суспільства.

План

I. Природа цінності.

II. Типологія ціннісних орієнтацій.

Основні проблеми: Що таке цінності? Яка їх роль у людській діяльності? Що таке базові (ключові) цінності? Які основні типи ціннісних орієнтацій? Яка роль різних аксіологічних напрямків у розвиту сучасної філософії?

Ключові поняття: Цінність (життєвий сенс). Аксіологія. Вибір. Ключові цінності: свобода, співпричетність, благо, користь, добро, істина, правда, творчість, краса, святе, мудрість, гармонія.

Людська діяльність будь-якого роду містить у собі три підсистеми: задуми, реалізація і наслідок.

Задум у свою чергу, складається з цінності, мети і плану. Мета відповідає на питання: що треба робити?; План – як це треба зробити?

Як показала історія реалізація одних і тих самих цілей і планів може мати різні життєві сенси, ціннісне (аксіологічне) значення.

Наприклад.

1. Добиватися кращого матеріального життя можна сумлінною працею, сумлінним навчанням, самовдосконаленням, проявом якихось своїх феноменальних здібностей, а відтак через визнання в суспільстві, політичну і соціальну активність.
2. Або: через а) всі крадуть, і я буду красти; б) всі обманюють, і я буду обманювати; в) злочини проти людей: 1). проституцію, 2). наркоманію, 3) обман, підкуп тощо.

Специфіку цінності, що становить основу життєдіяльності, можна пояснити давньою притчою. Подорожній запитує у трьох робітників, які возять цеглу: що ви робите? Один відповідає: “цеглу вожу”, другий: “На хліб заробляю”, а третій: “Собор будую”. Як бачимо дії однакові, а ціннісні орієнтації – різні.

Наведені вище приклади підкреслюють, що генетично, тобто у процесі свого походження, цінності акумулюються у собі загальну спрямованість потреб, інтересів та емоційних переживань суб’єктів. Але у кожного з нас життя виробляє певні, інколи протилежні, домінантності потреб, інтереси, тип переживань.

Добре це, чи погано? Якщо покласти в основу розвитку суспільства людини суперечність – джерело розвитку, то мабуть добре. Проте все залежить якими методами будь-яка суперечність вирішується.

Справа в тому, що Життя часто ставить у ситуації вибору (ознака екзистенції). Чому віддати перевагу з безліч альтернативних потреб, інтересів, можливих переживань і способів реалізації їх; від чого відмовитись; в якій послідовності віддати перевагу тощо. Інакше кажучи виникає потреба порівняти мотиви наших можливих дій і залежно від внутрішньої шкали, внутрішньої системи еталонів вибрати певну дію. Цю роль починають виконувати узагальнені, найтиповіші для даного суб’єкта потреби, інтереси і переживання, що формувалися у єдину домінантну – цінність.

Отже, цінність (життєвий сенс). Є основою вибору суб’єктом цілей, засобів, результатів та умов діяльності, що відповідають на запитання: “В ім’я чого здійснюється дана діяльність?”. Процедура вибору на основі цінності називається оцінкою.Процедура передбачає наявність критерія. Результат вибору суб’єкта постає як благо для даного суб’єкта. Спрямованість суб’єкта і його діяльності на певну цінність називається ціннісною орієнтацією.

Термін “цінність” вживають як для визначення станів духу, на основі яких робиться оцінка, такі найзначущих явищ, що вибираються як результат оцінки. Наприклад: 1). можна сказати, що провідними цінностями певної людини є добро, істина, Бог (або престижність, комфорт); 2). можна сказати, що у даному будинку зосереджені великі матеріальні цінності. Філософія вживає слово “цінність” коли йдеться про події, що можна віднести до першого випадку. Для другого – використовує слово “Благо”.

Основна форма, що вбирає в себе цінності – ідеал. Ідеал є цінною характеристикою певного явища, як такий виконує роль стратегічного орієнтира на шляху руху від сущого до належного. Ідеал стає надгрунтям формування мети, плану дій, норм дій. Проте суб’єкт має бути готовим до діяльності не лише на ціннісно-інформаційному рівні, а й на вольовому рівні. Це забезпечується таким станом психіки, як настанова – підсвідома готовність до певної діяльності в певних умовах. Оптимальної поведінки досягають єдністю всіх елементів керуючої програми – від цінності до постанови.

Ціннісні орієнтації є в будь-якій галузі людської діяльності. Проте філософія розглядає тільки цінності, що виражають сутність людини, універсальні цінності, а також те, що визначають ядро світогляду.

Різним епохам, соціальним групам і особистостям властиві свої цінності які розрізняються між собою, але всі є атрибутами (невід’ємними властивостями) ставлення людини до навколишнього світу. Так наприклад різні люди вкладають різний зміст в уявлення краси. Але немає таких спільнот чи осіб, для яких естетичні уявлення взагалі б не існували.

На жаль, у філософії досі не вироблено загальноприйняті класифікації цінностей. На разі, вона лише може окреслити основні цінності, з’ясувати конкретно – історичне наповнення їх, взявши за основу такий принцип:

Кожна з ключових цінностей виражає сутнісне, те, що робить людину особистістю, а ставлення її до навколишнього світу, а система цінностей дає цілісне уявлення про відносини “людина - світ”.

Схематично це можна показати так.

Висновок: Людина живе на межі скінченого й нескінченного, скороминучого і вічного. Забезпечити цілісність своєї життєдіяльності вона може лише тоді, коли її праця, спілкування, пізнання і творчість поєднані цілісним поглядом на світ, що орієнтований на цінність мудрість. Остання відрізняється від знання саме іншим, що має безпосередній зв'язок з нескінченністю через естетичне опанування світу. Воно орієнтоване на цінність краси і релігійне переживання, яке в свою чергу, орієнтоване на цінність святого.

Читайте також:

1. Аксіологія як наука про цінності. Філософські концепції цінностей.
2. Базові (головні, стратегічні) психологічні проблеми управління.
3. Базові елементи управління проектом
4. Базові емоції
5. Базові засади менеджменту
6. Базові конкурентні стратегії Портера
7. Базові корпоративні стратегії
8. Базові напрями організації захисту інформації ІКСМ.
9. Базові поняття
10. Базові поняття про класифікацію медичної техніки
11. Базові поняття теорії і методики фізичного виховання.

Переглядів: 2731