• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Базові засади менеджменту

Менеджмент — це один із найдавніших видів діяльності людини. Потреба в управлінні, тобто в менеджменті виникла приблизно 7 тис. років тому, коли людина почала здійснювати колективну господарчу діяльність. Менеджмент — це процесс координування й об’єднання робочої діяльності інших людей.

Проте слід зазначити, що єдиного загального визначення менеджменту не існує. Менеджмент можна розглядати з різних точок зору

Термін “менеджмент” є вужчим від “управління”, адже менеджмент застосовується на підприємствах і в організаціях, а управляють також державою, суспільством, технологічними системами, процесами тощо.

Менеджмент як наука має свій предмет, концепції, теорії, методологію, накопичені за тисячоліття знання, проблеми і принципи їх вирішення. Менеджмент базується на використанні економічних законів і закономірностей.

Менеджмент як мистецтво базується на тому, що кожна організація, як і кожна людина, має свої особливості. У вмінні враховувати ці особливості, оперативно приймати необхідні рішення, брати на себе відповідальність за їх втілення у життя і полягає мистецтво менеджменту.

Менеджер повинен про це постійно пам’ятати, поповнювати свої наукові знання і формувати свої особисті якості, вдосконалювати себе.

Об’єктом менеджменту є організації.

Предметом менеджменту є організаційні, міжособистісні та управлінські відносини.

Загальною метою менеджменту є оптимізація функціонування організації (тобто створити умови для діяльності організації як найбільш доходної і прибуткової).

Відомий спеціаліст з менеджменту П. Дракер писав, що завдання менеджменту — зробити людей здатними до сумісних дій шляхом постановки їм загальних цілей, правильної структури організації, виховання необхідних трудових навичок і забезпечення кваліфікаційного розвитку.

Інший провідний економіст Ф. Тейлор вважав, що менеджмент повинен забезпечити процвітання підприємства разом з максимальним добробутом кожного працівника.

Основні завдання менеджменту:

· розробка цілей організації, встановлення їх пріоритетності та черговості вирішення;

· визначення джерел постачання ресурсів;

· укладання стратегічних планів розвитку організації;

· розробка системи заходів для подолання проблем.

Деякі принципи менеджменту.

Ефективність — отримання прибутку, підвищення продуктивності праці робітників.

Соціальна відповідальність — справедливе ставлення до робітників, охорона та безпека праці.

Орієнтація на споживача — виробляти те, що можна продати. Вивчення попиту й потреб споживачів, аналізувати ринок.

Комунікація — інформаційні зв’язки в середині фірми, а також з іншими людьми.

Американський менеджер Г. Емерсон у своїй книзі “Дванадцять принципів продуктивності” сформулював основні принципи раціонального менеджменту:

· точно поставлені ідеали або цілі;

· здоровий глузд;

· компетентна консультація;

· дисципліна;

· справедливе ставлення до персоналу;

· швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік;

· диспетчеризація;

· норми і розклади;

· нормалізація умов;

· нормування операцій;

· письмові стандартні інструкції;

· винагорода за продуктивність.

Функції менеджменту:

Планування — вибір цілей і визначення шляхів їх досягнення.

Організація — визначення завдань, що необхідно виконати, та осіб, які їх виконуватимуть.

Керівництво — використання впливу менеджера для мотивації робітників на досягнення цілей організації.

Контроль — спостереження за виконанням робіт відповідно до планів і внесення коректив.

У менеджменті застосовуються три основні механізми впливу на людей:

· ієрархія;

· організаційна культура;

· ринок.

Ієрархія в менеджменті — це підлеглість і розстановка управлінських працівників у системі управління від вищого до нижчого рівня.

Організаційна культура — це вироблені на основі суспільних принципів моралі, етики, естетики і права моральні цінності, норми поведінки, традиції, що панують в організації.

Ринок — сфера контакту продавця і покупця.

Менеджмент здійснюється менеджерами. Чим менеджери відрізняються від рядових службовців?

Рядові службовці — це люди, які безпосередньо виконують роботу або завдання і не відповідають за інших.

Менеджери керують діяльністю інших членів організації.

Це не означає, що вони не виконують ніяких завдань. Різниця між двома цими групами персоналу полягає в тому, що менеджери мають підлеглих, які безпосередньо звітують перед ними.

Чим менеджери відрізняються від підприємців?

Підприємці — це люди, які організують нове підприємство, генерують нові ідеї. Вони повинні мати фінансові та інші ресурси для започаткування нового бізнесу, а також підприємницький талант.

Менеджери — це люди, які пройшли професійну підготовку й отримали професію управляючого. Вони координують роботу вже існуючої організації та працюють з персоналом. Менеджери, на відміну від підприємців, — це наймані працівники.

Проте підприємець може бути водночас і менеджером у своїй організації, а менеджер — підприємцем.

Існують три рівні менеджерів:

Менеджери нижчого рівня — відповідають за повсякденну діяльність рядових службовців.

Менеджери середнього рівня — відповідають за втілення визначених найвищим керівництвом цілей у конкретні справи, що здійснюють менеджери нижчого рівня.

Менеджери вищого рівня — відповідають за прийняття рішень щодо напряму діяльності організації, вироблення політики й стратегії організації в цілому.

Існує кілька різновидностей ролей менеджерів.

1. Інформаційні ролі.

1.1. Спостерігач — пошук і отримання необхідної інформації.

1.2. Провідник — передача інформації іншим членам організації, проведення інформаційних нарад, розсилка звітів, телефонні контакти тощо.

1.3. Оратор — інформування зовнішніх суб’єктів (засідання, виступи, звіти).

2. Міжособистісні ролі.

2.1. Формальний керівник — символічне керівництво (проведення церемоній, зустріч гостей, підписання юридичних документів).

2.2. Лідер — керівництво й мотивація підлеглих, виконання всіх обов’язків щодо службовців.

2.3. Посередник — підтримка інформаційних зв’язків як в середині організації, так і за її межами.

3. Рішеневі ролі.

3.1. Підприємець — ініціювання нових проектів, нових ідей.

3.2. “Пожежник” — врегулювання конфліктів, спорів, адаптація до криз у зовнішньому середовищі.

3.3. Розподілювач ресурсів — рішення щодо виділення ресурсів, складання графіків, бюджетів.

3.4. Представник на переговорах — представлення організації на найважливіших переговорах.

Діяльність менеджера має бути ефективною і продуктивною.

Ефективна діяльність — правильне виконання завдання. Використання менше ресурсів, отримання більше продукції.

Продуктивна діяльність — досягнення цілей. Найбільше на діяльність менеджерів впливає:

· розмір організації;

· типовість технологій;

· невизначеність зовнішнього середовища;

· фактори міжособистісного спілкування.

Навички, якими повинен володіти менеджер, поділяються назагальні та специфічні.

До загальних навичок відносяться:

1. Концептуальні — здатність думати й осмислювати абстрактні ситуації, бачити організацію як систему і визначати її місце в зовнішньому середовищі.

2. Людяні — здатність менеджера до роботи з людьми, до ефективної взаємодії з ними.

3. Технічні — спеціальні знання та вміння, що необхідні для виконання робочих завдань.

4. Політичні — спроможність зміцнити своє становище, закласти основу своєї влади й налагодити потрібні зв’язки.

При цьому для менеджерів вищого рівня найважливішими є концептуальні навички, для менеджерів середнього рівня — навички міжособистісного спілкування, а для менеджерів нижчого рівня — технічні навички.

До специфічних навичок відносяться:

1. Контроль за середовищем та ресурсами організації.

2. Організація й координування — організовувати людей й координувати завдання.

3. Використання інформації.

4. Забезпечення підвищення кваліфікації як власної, так і підлеглих робітників.

5. Залагодження конфліктів.

6. Вирішення стратегічних завдань.

Загальні вимоги до менеджера:

• профільна повна вища освіта;

• знання у сфері управління;

• підприємницькі навички;

• технологічна компетентність у галузі, в якій працює організація;

• спроможність приймати компетентні й обґрунтовані рішення;

• здатність аналізувати ринкову економічну ситуацію, дії конкурентів;

• вміння працювати з людьми, що включає:

- знання здібностей і бажань підлеглих;

- захист інтересів працівників;

- звільнення нездатних працівників з метою оптимізації функціонування організації.

Читайте також:

1. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
2. Аналіз зарубіжних концепцій менеджменту
3. Базові (головні, стратегічні) психологічні проблеми управління.
4. Базові (ключові) цінності.
5. Базові елементи управління проектом
6. Базові емоції
7. Базові конкурентні стратегії Портера
8. Базові корпоративні стратегії
9. Базові напрями організації захисту інформації ІКСМ.
10. Базові поняття
11. Базові поняття про класифікацію медичної техніки

Переглядів: 1808