Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Екологія: означення, мета і завдання екології як науки

Вступ

План

Тема 1. Предмет, завдання і значення екології

Тема 10. Екорозвиток та екологізація економіки

Тема 8. Екологічні проблеми України

Тема 7. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони НПС

Тема 6. Економічна та соціальна ефективність природоохоронної діяльності

Розрахунок економічних збитків від забруднення природного середовища. Види збитків.

Економічна і соціальна ефективність природоохоронних заходів. Методика визначення природоохоронних затрат.

Головні еколого-економічні принципи природоохоронних заходів.

Міжнародна діяльність в галузі збереження біосфери і цивілізації. Програми охорони навколишнього середовища. Основні міжнародні і громадські екологічні організації та рухи. Концепція стійкого розвитку (конференція ООН у Ріо-де-Жанейро, 1992р.). Принципи екорозвитку. Участь України у міжнародному співробітництві у галузі охорони довкілля.

Сучасний стан природного середовища України. Причини виникнення і розростання екологічної кризи. Наслідки аварії на ЧАЕС. Стан природних ресурсів в Україні.

Характеристика екологічних умов Полісся, Придніпров’я, Донбасу, Прикарпаття, Карпат і Закарпаття, Причорномор’я, Криму, Чорного та Азовського морів (за матеріалами рефератів).

Тема 9. Державне управління у галузі охорони природи. Екологічне право

Державне управління у галузі охорони природного середовища та раціонального природокористування. Спеціально уповноважені органи в галузі охорони НПС та раціонального використання природних ресурсів. Функції Міністерства охорони НПС.

Екологічне право. Законодавчі та нормативні акти про охорону довкілля.

Основні принципи комплексного закону України «Про охорону НПС». Екологічні права та обов’язки громадян України. Відповідальність за екозлочини.

Екологізація економіки: суть та головні складові. Екологізація основних галузей народного господарства. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів.

«Люди загинуть від невміння користуватися силами природи та від незнання справжнього світу...»

Напис на піраміді Хеопса

1.1. Вступ.

1.2. Екологія: означення, мета і завдання екології як науки.

1.3. Напрямки екологічних досліджень.

1.4. Основні методи екологічних досліджень.

1.5. Основа сучасної екології – вивчення модельної системи: “Людина – економіка – біота – середовище”.

1.6. Системні закони макроекології (аксіоми Б.Коммонера).

Література:

1. Акімова Т.А., Хаскин В.В. Экология. Уч. для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 456 с.

2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1995. – 365 с.

3. Бурдіян Б.Г., Дерев’янко В.О., Кривульченко А.І. Навколишнє середовище та його охорона. – К.: Вища школа, 1993.

4. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього середовища. Навч. посібник. – К.: Знання, 2000. – 203 с.

5. Екологія: Підручник / С.І.Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М.А. Хвесик та ін.. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – 371 с.

6. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / За ред. К.М. Ситника. – К.: Вища школа, 2003. – 358с.: іл.

7. Злобін Ю.А. Основи екології. Підручник. – К.: Лібра, 1998. – 248 с.

8. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології. – Київ, 2000. – 237 с.

9. Кучерявий В.О. Екологія. – Львів: Світ, 2000. – 237 с.

10. Одум Ю. Экология, в 2-х т. – М.: Мир, 1986.

11. Петров К.М. Общая экология. Учебник. – С-Пб: Химия, 1998. – 352 с.

12. Реймерс Н.Ф. Экология. – М.: Россия молодая, 1994. – 366 с.

Екологія сформувалась спочатку як біологічна наука. Вперше термін “екологія” був запропонований німецьким біологом Е.Геккелем. У дослівному перекладі (oikos – з грецької означає оселя, середовище, сховище, дім). Екологія – це наука про природу, що оточує нас, про умови існування живих організмів, їхній взаємозв’язок та їхню взаємодію із довкіллям.

Але наприкінці ХХ ст. зміст екології став набагато ширшим. У цей період екологічна ситуація в світу, зокрема виникнення таких глобальних проблем, як транскордонне забруднення середовища, парниковий ефект, кислотні дощі, озонові діри, спустелювання спонукали все цивілізоване людство усвідомити, що подальше безвідповідальне і хижацьке ставлення до природи і природних ресурсів може завершитись глобальною катастрофою. Можливості впливу людини на природне середовище стали справді колосальними і суспільство вже має достатньо технічних засобів для повного знищення природного середовища. Однак, не зважаючи на технічну потужність людини, вона сформувалась в умовах біосфери, а тому її існування, як одного із видів біоти, підпорядковане загальним екологічним законам.

На ранніх етапах розвитку вплив людини на навколишнє природне середовище був дуже незначним і не викликав суттєвих змін у біосфері нашої планети. З розвитком суспільства ставлення до природи набуває характеру планомірних дій, спрямованих на певні, заздалегідь намічені цілі. Це особливо посилилось і якісно змінилося в останні два століття, саме в епоху розвитку технічних засобів.

В середині XIX століття сформувалася і виділилась серед інших наука екологія. Відкриття цієї науки належить відомому німецькому зоологу Ернсту Геккелю (1886 р). Він вперше зробив спробу дати визначення суті нової, на той час, науки.

За Е. Геккелем, екологія – це наука про «домашній побут» живих організмів, що покликана дослідити «всі ті заплутані взаємозв’язки», які Ч. Дарвін умовно позначив як «боротьба за існування».

Основоположниками екології були – Кашкаров Д.М., Беклемішев В.М. Огньов С.Г., Виноградов Б.С., Наумов М.П., Шварц С.С., Сукачов В.М. та інші. Значний вплив на розвиток екологічних досліджень мало вчення академіка В.І.Вернадського про біосферу, що набуло своєї актуальності у 50-60-ті роки XX ст., у зв’язку із загальною загрозою глобальних проблем, спричинених діяльністю людини у біосфері.

Однією з найбільш непростих проблем др. половини XX ст. – є проблема взаємовідношень людини з природним середовищем, її співіснування з природою. Якщо ще декілька століть тому головним у цих стосунках була споживацька концепція (концепція невичерпності природних ресурсів), то на сьогодні майже кожна людина чітко уявляє наслідки безмежного використання природних багатств, забруднення навколишнього середовища.

Жодне явище у природі не відбувається так, щоб не вплинути на багато інших явищ чи предметів. Кожне явище або предмет е частиною великого цілого - Природи, а людство, в свою чергу, – частка Природи.

У другій половині XX століття внаслідок швидкого збільшення досліджень в області екології змінюється і погляд на неї як на природничу науку. Звідси, екологія – це соціальна наука, що включав в себе такі дисципліни як економіка, право, соціологія тощо.

За сучасним тлумаченням: екологія – це наука про взаємозв’язки живих істот між собою та з неорганічною природою, що їх оточує, про зв’язки в системах, яким підпорядковане існування організмів, про структуру і функціонування цих систем. Екологія є системою наукових знань про навколишнє природне середовище, теоретичною основою раціонального природокористування. Вона відіграє провідну роль у розвитку стратегічних напрямів взаємодії природи і людського суспільства.

У наш час екологія із суто біологічної науки трансформувалася у комплексну науку, що включає біологічні, технічні, соціально-політичні, юридичні та економічні науки і трактується як міждисциплінарна наука про будову та функціонування багаторівневих систем у природі та суспільстві і їх взаємодії (Ю.Одум).

Мета цієї науки – створення гармонійних взаємовідносин людини і природи на базі розвитку колективного інтелекту, розуміння та допомоги всіх націй у справі збереження біосфери.

Завдання сучасної екології:

– вивчення стану природи планети і її ресурсів; визначення порогу стійкості живої природи по відношенню до антропогенного навантаження;

– прогноз стану біосфери в залежності від напрямків економічного та соціального розвитку людства;

– відмова від природопокоряючої ідеології; формування нової ідеології екологізації економіки, виробництва, політики, освіти;

– розробка критеріїв екорозвитку: екологічно орієнтованого соціально-економічного розвитку суспільства, що керується екологічним імперативом;

– формування такої стратегії поведінки людського суспільства, такої економіки і таких технологій, які приведуть масштаби і характер господарської діяльності у відповідність із екологічною стійкістю природи і зупинить екологічну кризу;

– підвищення екологічної культури населення;

– вирішення локальних, регіональних та глобальних екологічних проблем (парникового ефекту, кислотних опадів, озонової «діри», повної утилізації відходів виробництва, дехімізації сільського господарства, ресурсозбереження, рекультивація земель, збереження вод Світового океану);

Великий вклад у вирішення цих проблем внесли видатні екологи сучасності: Ю. Одум, Б. Коммонер, Д. Медоуз, Р. Риклефс, Р. Дажо, В. Ковда, М. Будико, М. Реймерс, С.Шварц, Ю.В. Новіков, Ю. Ізраель, С. Яблоков.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 5. Економічний механізм управління природокористуванням та охороною НПС	\|	Напрямки екологічних досліджень

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.