Б. Обчислювальні науки

А. Дисципліни, що спираються на математичну логіку

Теоретична інформатика

Складові інформатики

Коли мова йде про науки такого масштабу, як фізика, хімія, біологія, важко говорити про єдину науку. По суті, під цими назвами ховаються цілі конгломерати наук, які об'єднані загальним об'єктом дослідження. Якщо порівняти, наприклад, ядерну фізику, фізику високих температур, біофізику або статистичну фізику, то легко побачити, що, незважаючи на існування прикордонних областей і взаємопроникнення методів і ідей, кожне з цих напрямків існує як самостійна наука. Аналогічна структура й в інформатики. Під цим поняттям поєднують ряд наукових напрямків, що досліджують різні сторони того самого об'єкта — інформації.

Як і інші науки, інформатику можна поділити на теоретичну та прикладну. Кожний з цих напрямків, у свою чергу, можна ділити і далі. Але така структуризація інформатики не занадто зручна, позаяк в один розділ попадають наукові напрямки, що значно відрізняються як поглядом на інформацію, так і методами її обробки. Тому приймемо такий поділ інформатики на основні напрямки, який опертий на внутрішню єдність підходів до розуміння сутності інформації та до розв'язування відповідних завдань.

Оскільки до середини 70-х рр. використовували термін "кібернетика", а не "інформатика", то відповідно теоретична інформатика мала назву "теоретична (або математична) кібернетика".

Теоретична інформатика — математична дисципліна. Вона використовує методи математики для побудови і вивчення моделей обробки, передачі і використання інформації, створює той теоретичний фундамент, на якому будують весь будинок інформатики.

За своєю природою інформація тяжіє до дискретного подання. Безліч інформаційних повідомлень, як правило, можна описувати як дискретну множину. Отже, за своїм характером теоретична інформатика близька до дискретної математики, що вивчає об'єкти саме такого типу. Тому багато моделей теоретичної інформатики запозичені з дискретної математики. Але, як правило, ці моделі наповнені конкретним змістом, пов'язаним зі специфікою інформації — того об'єкта, що цікавить інформатиків.

Саму теоретичну інформатику можна розділити на ряд самостійних дисциплін. За ступенем близькості розв'язуваних у них задач їх можна умовно розділити на п'ять класів.

У них розробляють методи, що використовують досягнення логіки для аналізу процесів переробки інформації за допомогою комп'ютерів (теорія алгоритмів, теорія паралельних обчислень), а також методи, за допомогою яких можна на основі моделей логічного типу вивчати процеси, які функціонують у самому комп'ютері під час обчислень, наприклад, теорія автоматів.

Сучасні комп'ютери, як відомо, оперують інформацією, що подана в дискретній формі. А самі процедури, що реалізує комп'ютер,— це алгоритми, які описані у виді програм. Тому для складання програм необхідно, щоб відповідні алгоритми вже були розроблені. Раніше математики не розглядали можливісь перекладу своїх методів рішення задач у таку форму, що допускає програмування. Поява комп'ютерів стимулювала розвиток відповідних математичних прийомів і методів розв’язку задач. Так виникли дисципліни, що лежать на межі між дискретною математикою і теоретичною інформатикою. Це обчислювальна математика й обчислювальна геометрія. Слово "обчислювальна" підкреслює, що ці науки спрямовані на створення методів, орієнтованих на реалізацію в комп'ютерах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Означення інформатики	\|	Д. Використання інформації для прийняття рішень

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.