Взаємодія науки, техніки і виробництва

Для соціології науки конче важлива проблема —зіткнення науки, технології, виробництва. Чому тут гальмується науково-технічний прогрес? Це була найбільша проблема радянської науки, та й в українській поки зміни невеликі. Справа власне втому, що виробництво повинне бути зацікавлене у швидкому використанні наукових розробок, для чого необхідно налагодити відповідний економічний механізм. Який же виробничник буде зацікавлений у зниженні ваги верстатів, якщо йому встановлювався план випуску верстатів у тоннах? У СРСР було винайдене безупинне розливання сталі. Але в нас цим прогресивним методом розливали десяту частину сталі, що випускається, а в японців 90 відсотків. Простіше машинобудівникам випустити один важкий трактор, ніж кілька десятків міні-тракторів. Ось чому в нас немає дотепер гарних міні-тракторів, мотоблоків.

Аналіз технічного рівня проектів засвідчує, що третина з них має техніко-економічні показники нижче за діючі, щорічно третина повертається на доробку. Характерні низька відповідальність і незацікавленість проектувальників. Проектна організація не продавала проект, а здавала, замовник не купував, а приймав. У результаті такого соціально-економічного механізму в багатьох наукових і проектних інститутах процвітала бездіяльність під виглядом кипучої діяльності. І ось коли подібна картина вимальовується, соціологи повинні назвати причини такого становища. Соціологи це зробили.

По-перше, було втрачене суперництво, змагальність, конкуренція в сфері наукової і проектної діяльності. По-друге, матеріальне заохочення за наукові відкриття, розробки носило сміховинний характер. Головний герой фільму «Геній» обклеює авторськими посвідченнями туалетну кімнату. По-третє, кар'єра вченого, його матеріальне становище залежать не від його наукових досягнень, а від просування службовими сходами. Якщо директор інституту, то його висувають в академіки. Така практика губить розумних учених.

Дуже високі вимоги для атестації науковців призводять до того, що кращі роки життя доводиться витрачати на кандидатські і докторські дисертації. Процвітаючий професорський снобізм, корпоративність перекривають дорогу молодим ученим. Вважається просто непристойним пропускати в доктори наук людей молодше 45-50 років. Винятки складають математики, фізики. Ще одне лихо науки полягає втому, що нововведення низького технічного рівня, прості, ординарні, непридатні до патентування за рубежем, можна швидше впровадити й отримати винагороду, ніж пробивати роками великий винахід.

Соціологія науки не обходить своєю увагою й організаційні форми науки, їх взаємодію, результативність.

Наукові знання можна класифікувати за їх характером як фундаментальні і прикладні науково-дослідні розробки. Фундаментальні наукові відкриття, наприклад, явище радіоактивності, виявлене подружжям П'єром і Марією Кюрі, спочатку не мали практичного значення, так само, як і розподіл ядра, відкритий Нільсом Бором. Але поступово, в результаті прикладних досліджень і дослідно-конструкторських розробок, фундаментальні знання перетворюють виробництво, всю нашу цивілізацію. Лише деякі країни, зокрема Україна, мають розвинуту фундаментальну науку.

За основними напрямами наукових досліджень можна виділ йти науки природні, технічні, гуманітарні і соціально-політичні. Така класифікація науки і лежить в основі її організації.

У нашій країні фундаментальними знаннями займаються в основному академічні інститути.

Прикладна наука організована переважно у вигляді галузевих дослідницьких, конструкторських, проектувальних інститутів, дослідних виробництв, лабораторій. Вданий час такі прикладні інститути, як правило, з'єднуються в науково-виробничі об'єднання, де в одній організаційній структурі функціонують наука, експериментальне і серійне виробництво. У сільському господарстві така організаційна форма типова: селекційні станції, дослідні станції, елітні господарства тощо. Зрозуміло, фундаментальні наукові розробки можуть виконуватися в галузевих науково-дослідних інститутах, а прикладні, науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки - в академічних.

В останні роки створюються нові організаційні форми — міжгалузеві науково-технічні комплекси з найважливіших науково-технічних проблем: персональні комп'ютери, світловоди, порошкова металургія тощо. Відомі також і такі форми організації науки, як наукові, технічні й інноваційні парки, що утворюють своєрідний пояс упровадження навколо академічних і великих вищих навчальних закладів.

Окремо стоїть наука ВНЗ. Тут поєднуються і різні напрями, і різні організаційні форми. І державне фінансування, і госпдоговірні наукові розробки за замовленнями зацікавлених організацій. І постійні наукові співробітники в проблемних лабораторіях, і науково-дослідних інститутах, і наукова праця співробітників кафедр у різноманітних організаційних формах — лабораторії, сумісництво, тимчасові науково-дослідні колективи. Слід також зазначити, що в еяких країнах основна частина наукових осліджень зосереджується саме в університетах.

У науково-дослідних структурах ВНЗ працюють разом відомі вчені, аспіранти і студенти. Тут розвиваються фундаментальна наука, прикладні розробки і наукомістке виробництво. Це забезпечує високу ефективність і незвичайну гнучкість.

В українських ВНЗ працює третина, а якщо взяти дипломованих науковців (докторів і кандидатів наук), то половина усіх учених. Але вони отримують тільки 6 відсотків коштів, що виділяє держава на наукові дослідження, хоча тут створюється 20 відсотків наукової продукції країни. Отже, ефективність науки ВНЗ приблизно в три рази вища.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціальні наслідки НТР	\|	Наука і наукова діяльність

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.