• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЕКОЛОГІЯ ПОЧАТКУ ХХІ СТ..

(слайд 37)

Екологія початку ХХІ ст.. характеризується двома особливостями:

Перша особливість полягає в ідеологізації екології, у використанні її даних як інструменту політичної боротьби тих чи інших соціальних угруповань.

(слайд 38)

У 1960-80-х рр. в умовах холодної війни і протистояння капіталістичної та соціалістичної суспільних формацій екологічні проблеми та загроза екологічної кризи розглядалися не як об'єктивні наслідки глобального антропогенезу і технічного прогресу, а як наслідок відповідно капіталістичного чи соціалістичного способів господарювання. Під таким кутом зору друкувалася велика кількість робіт як у Радянському Союзі і країнах РЕВ, так і в країнах Західної Європи та США. Автори намагалися довести, що екологічні труднощі є результатом політичної системи.

З розпадом СРСР інтерес до такого підходу відпав і з'явилася можливість об'єктивної оцінки витоків екологічних проблем, що стоять перед людством. Об'єктивний аналіз показує, що деградація природного середовища є в першу чергу результатом загального технократичного і споживацького типу розвитку цивілізації.

Друга особливість сучасного статусу екології полягає в широкому застосуванні екологічної інформації різними громадськими рухами.

(слайд 39)

Звичайно, це йде на користь екології, оскільки привертає увагу урядів до екологічної кризи та погіршення якості природного середовища. Позитивний вплив на суспільну свідомість мали в США та країнах Західної Європи різноманітні рухи «зелених».

Громадські рухи «зелених» публікують численні літературні видання, здійснюють зйомки фільмів про природу, популяризують екологічні знання і здоровий спосіб життя. Вони нерідко активно опираються здійсненню антиекологічних технічних проектів. Особливо ефективною стала діяльність «зелених» після того, як у середині 1980-х років 13 національних «зелених» рухів об'єдналися в неурядову організацію «Грінпіс» («Зелений світ»). На рахунку «Грінпіса» на цей час є велика кількість різноманітних природоохоронних екологічних акцій.

Авторитетною неурядовою організацією є створений у 1968 р. під керівництвом Ауреліо Печчеї Римський клуб. До роботи у ньому залучаються вчені різних країн, які пра­цюють над екологічною проблематикою. Римський клуб періодично публікує доповіді. Найбільш важливу роль відіграли доповіді Д. і Д. Медоузів «Межі росту» (1979), Д. Боткіна «Немає меж навчанню» (1980), А. Кінга і А. Снайдер «Перша глобальна революція». У цих доповідях було обґрунтовано принцип виче­рпності матеріальних та енергетичних ресурсів планети, доведено необхідність енергозбереження на всіх рівнях споживання електроенергії, показана необхідність широкої екологічної пропаганди з використанням усіх засобів суспільної інформації тощо. У 1974 р. в США було створено інститут «Всесвітня вахта» на чолі з відомими екологом Л. Брауном. Американські вчені, що тут працюють, дають оцінки екологічній ситуації у світі і розробляють прогнози оптимального розвитку цивілізації. Цей інститут орієнтує на ресурсо - і енергозбереження в усіх видах господарчої діяльності, обґрунтовує необхідність міжнародної співпраці в галузі охорони природи.

Мають високу активність і громадські екологічні рухи в Україні. Згідно з обліком, до 2001 року в Україні налічувалося 431 неурядова громадська організація, що працює у галузі екології. Вони проводять лекційну роботу, висаджують у населених пунктах дерева, кущі, створюють газони і квітники, ведуть природоохоронну роботу в заповідниках, заказниках і національних парках, організовують акції, спрямовані на підвищення екологічної безпеки атомних електростанцій та інших промислових об'єктів, ведуть постійну лекційну роботу з пропаганди законів України, прийнятих з метою збереження природного середовища нашої держави.

Сучасна екологія досить об'єктивно підходить до вирішення питань щодо місця людського суспільства в природі. Людське суспільство взагалі не можна розглядати як частину біосфери, як її компонент. Це різні форми буття - біологічна та соціальна. Сучасне людське суспільство до певної міри відчужене від природного середовища і виступає щодо нього як зовнішня перетворююча сила, що вносить у біосферу ті чи інші збурення.

На сьогодні актуальною проблемою є не оцінка рівня детермінованості людського суспільства природним середовищем - це очевидно, а визначення того, до якої міри може бути перетворене природне середовище в ході його аграрного та промислового освоєння. Можна бачити, що намагання стати незалежним від навколишнього середовища є внутрішньою якістю людства. Але де лежить об'єктивна межа цієї незалежності щодо природного середовища? Відповідь на це питання може дати тільки екологія.

Сучасна екологія намагається вирішити проблему «людина - природне середовище» незалежно від існуючих політичних ситуацій. Екологічна криза з точки зору науки екології - це глобальне явище, яке є результатом зростання технічних можливостей людини.

(слайд 40)

Конфлікт між суспільними формаціями - капіталізмом та соціалізмом уже став фактом історії, але екологічні проблеми залишилися. Сучасне суспільство - високо-інтегрована цілісність. Ми надто залежимо одне від одного, щоб ізольовано вирішувати проблеми єдиного за своєю суттю природного середовища. Одна тільки Чорнобильська аварія наочно показала, наскільки ми близькі сусіди, який невеликий наш європейський дім.

Стимулом для прогресу екологічної науки на межі XXI ст. виявився загальний громадський інтерес до неї. У 1992 р. Міжнародний інститут Геллопа провів опитування у 22 країнах світу за комплексною анкетою «Здоров'я планети». Аналіз даних опитування показав, що екологію як проблему «номер один» оцінили 39% населення Нідерландів, 29%-населення Мексики, 28% — населення Фінляндії, 18% —населення Туреччини і т.д. Населення 15 країн з 22, у яких проводилося опитування, вважає, що екологічний стан навколишнього середовища є складовою частиною трьох головних проблем, які має вирішити сучасне людство.

Це опитування показало, що більшість населення світу справедливо пов'язує погіршення свого власного здоров'я зі станом природного середовища, а серед причин деградації природних комплексів послідовно називає індустрію, погані технології, марнотратство та екологічне неуцтво. У 20 країнах з 22, де проводилося опитування, населення віддає перевагу екології над економікою.

Питання для самоконтролю

1. Що є предметом вивчення науки екології.

2. Який вчений вперше ввів термін «екологія».

3. Які розділи сучасної екології ви знаєте та що вони розглядають.

4. Назвіть сукупність факторів, що визначила технократичну стратегію виробництва та використан­ня природних ресурсів.

5. Перерахуйте основні напрямки екологічних досліджень.

6. Які етапи еволюції статусу людини в системі «людина - природне середовище» ви знаєте.

7. Якими особливостями характеризується екологія початку ХХІ ст..

8. До усвідомлення яких чотирьох важливих факторів призвели дані сучасної екологічної науки та результати виробничої діяльності.

9. Які основні групи методів екологічних досліджень ви знаєте.

10. Перерахуйте основні положення вчення про біосферу В. Вернадського.

11. Які напрямки наукових досліджень проводились українськими науковцями-екологами.

Тема № 2: “Поняття біосфери та екосистеми в екології”

(слайд 1)

План лекції:

1. Поняття біосфери.

1.1. Структура біосфери.

1.2. Місце людини у біосфері.

1.3. Поняття середовища.

2. Екосистеми в екології.

2.1. Різноманіття екосистем.

2.2. Класифікація основних природних екосистем світу.

2.3. Принципи екологічного районування.

(слайд 2)

Література:

1. Васюкова Г.Т., Грошева О.І. Екологія. Підручник. – К.: Кондор, 2009. – 524с.

2. Білявський Г. Основи екологічних знань. - К.: Либідь, 1993.

3. Білявський Г. Падун М. Фурдуй Р .Основи загальної екології. - К., Либідь, 1993.

4. Злобін Ю.А. Основи екології. - К.: Лібра, 1998.

5. Корсак К.В. Основи екології. Навчальний посібник. - К., МАУП, 2002.

6. Екологія: Підручник / С. І. Дорогунцов, К. Ф. Коценко, М. А.
Хвесик та ін. — К.: КНЕУ, 2005.

7. Биологический энциклопедический словарь. - М. Сов. Энциклопедия, 1983.

(слайд 3)

Читайте також:

1. I. Україна з найдавніших часів до початку XX ст.
2. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
3. Визначення допустимого часу початку входу в зону зараження (початку роботи) за заданою дозою опромінення
4. Визначення допустимого часу початку долання зон радіоактивного забруднення (початок виходу із зони) при заданій дозі опромінення
5. Визначення швидкості початку псевдозрідження
6. Визначте місце України в планах імперіалістичних держав напередодні та на початку Першої Світової війни. В чому полягала трагедія українського народу в цій війні?
7. Виникнення інституціоналізму і його розвиток на початку ХХ ст.
8. Виплати лізингових платежів на початку періоду
9. Відновлення громадянського суспільства в Україні в кінці 80-х – на початку 90-х років ХХ ст. Розвиток громадянського суспільства в незалежній Україні.
10. Генеза політичних ідей на початку – наприкінці ХХ ст. Формування політології як самостійної галузі та загальної системи соціальних і гуманітарних наук.
11. Геополітичне позиціонування Європейського Союзу на початку XXI ст.
12. Гетьманщина в кінці XVII – на початку XVIII ст. І. Мазепа та політика Петра І щодо України.

Переглядів: 1928