УКРАЇНСЬКА ЕКОЛОГІЧНА ШКОЛА

(слайд 31)

Особливе місце в історії екології посідають відкриття всесвітньо відомого вченого В. Вернадського (1863-1945), автора вчення про біосферу.

(слайд 32)

Вернадський довів наявність широкомасштабного впливу живих організмів на абіотичне середовище та запропонував учення про біосферу як про одну з оболонок Землі, що визначається присутністю живої речовини.

(слайд 33)

В. Вернадський уперше ввів у вивчення біосфери кількісний підхід, що дозволило об'єктивно оцінити обсяги біогеохімічного кругообігу речовин. Вчення В. Вернадського про ноосферу додатково узагальнило численні дані про нерозривність зв'язку людини з природним середовищем.

Середина та друга половина XX ст. ознаменувалися проведенням широкого фронту екологічних досліджень, в яких помітну роль відіграють і екологи України.

Першим науковим центром екологічних досліджень в Україні був створений у 1930 р. сектор екології при Інституті зоології та ботаніки Харківського університету.

(слайд 34)

Дослідження в галузі екології, виконані в цьому центрі В. Станчинським (1930-1940), мали пріоритет з багатьох питань і відзначалися оригінальністю. Він на 10 років раніше за В. Сукачова підійшов до ідеї біогеоценозу як функціональної єдності біоценозу та абіотичних факторів. Праця В. Станчинського «До розуміння біоценозу» (1933) є класичною в галузі вивчення зв'язків між організмами в центричних системах.

Світове визнання отримали проведені у 1940-1980 рр. дослідження українських учених І. Підоплічка, Ф. Гриня, С. Стопка та багатьох інших (принципи раціонального природокористування, типологія лісів на основі едафічних мереж, роботи в екології ландшафтів та ін.).

(слайд 35)

Набули широкого визнання дослідження штучних лісів України, виконані О. Бельгардтом (1971); А. Травлєєв (1980-1985) є засновником учення про лісові підстилки та їх екологічне значення.

Праці академіка М. Холодного в екології залізобактерій зробили значний внесок у розвиток концепції про біогеохімічні цикли. Він же першим знайшов фітогенні речовини в атмосфері та заклав фундамент нової науки — алелопатії.

(слайд 36)

Нині у головних наукових центрах України - в Києві, Львові, Дніпропетровську — ведуться активні розробки складних екологічних проблем. Широке визнання отримали роботи академіків М. Голубця, К. Ситника, Ю. Шеляг-Сосонка. У працях М. Голубця та Ю. Шеляг-Сосонка розвинуті методологічні та концептуальні основи сучасної екології. Особливо важливими для розвитку екології стали монографія «Актуальні питання екології» М. Голубця та монографія «Методологія геоботаніки» (автори Ю. Шеляг-Сосонко, В. Крисаченко та Я. Мовчан). Оригінальні методи рекультивації териконів Донбасу розробив Є. Кондрагяж (1970-1980). Вони склали новий концептуальний етап у промисловій екології.

Екологи України, зокрема Д. Гродзинський, зробили вагомий внесок у розробку методів оцінки рівня радіоактивного забруднення великих територій та обґрунтування заходів зниження екологічних збитків від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Українським екологам завжди був притаманний інтерес до філософських проблем, що виникають при аналізі системи «людина - природне середовище».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЇ	\|	ЕКОЛОГІЯ ПОЧАТКУ ХХІ СТ..

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.