Виховання і школа Запорізької Січі. Риси козацької педагогіки

Педагогічні ідеї Ж.Ж. Руcсо

Проблеми виховання в спадщині Джона Локка

Проблеми формування активної діяльної людини розглядаються англійським філософом-просвітителем Джоном Локком в педагогічній праці “Думки про виховання”:

1. Вирішальну роль у формуванні людини надає вихованню (“Якими стануть насправді люди: добрими чи злими, чесними чи ні передусім на 9/10 залежить від виховання”). Заперечує вчення про вроджені ідеї, на противагу обгрунтовує теорію “чистої дошки”;

2. Заснував теорію виховання, виступає її родоначальником. “Навчання - це мала частина виховання”. На перший план ставив проблеми морального і фізичного виховання;

3. Запропонував педагогіку “здорового глузду”, в основі якої практична користь для самої особистості;

4. Заперечував необхідність навчання в школі, розробив систему гувернерського (домашнього) виховання.

Джон Локк розробив передумови цілого напрямку науки ХІХ ст. - прагматичній педагогіці.

Найбільший внесок у розвиток педагогічної теорії ХVШ ст. зробив французький просвітитель Ж.Ж.Руссо. Він виступає основоположникомконцепції природного вільного виховання. Її основні ідеї:

1. Природовідповідності - врахування при вихованні природи самої дитини. Ж.Ж. Руссо вважають першовідкривачем дитини як центру навчання і виховання та першим її дослідником;

2. Гуманізму - поваги і любові до дитини. Виховання і навчання будується на основі потреб та інтересів дитини, заперечує тілесні покарання;

3. Свободи -формування активної і вільної особистості. Виступав проти авторитаризму при вихованні та навчанні, сліпої покори дорослим. За поглядами Ж.Ж.Руссо, виховання і навчання - це самостійне накопичення життєвого досвіду. Дитина сама обирає зміст і методи навчання, вчитель розробляє і пропонує навчальні та виховні ситуації.

Ідеї вільного природного виховання Ж.Ж.Руссо розробляє в праці “Еміль, або про виховання”.

Ж.Ж.Руссо заклав основитеорії вільного виховання

Козацтво виникає в тяжку годину України, коли її землі шматують литовські, польські, угорські, турецькі і татарські феодали. Для захисту рідної землі український народ створював власні збройні сили. Слово “козак” у перекладі з тюркської мови означає “вільна людина”, козаками називали тих, що “холопства не витримували і пішли в козаки” (Б.Хмельницький). До лав козацтва вступали найсміливіші, найшляхетніші люди, які витримували труднощі військового життя, далеких походів, прирікаючи себе на ризик і смерть.

Як могутня збройна сила волелюбне козацтво формувалося на славній Запорізькій Січі, на легендарному острові Дніпра-Славути – Хортиці. У національній свідомості українців Запорізька Січ символізує вільне і заможне життя, владарювання в рідному краї.

Козацтво України було не тільки військовим, а й соціальним, політичним, державним, культурним, психологічним і педагогічним явищем. Багатогранною була діяльність козаків як звитяжних воїнів, захисників прав народу, вільнолюбних громадян, політичних і державних діячів, дбайливих господарів землі, досвідчених хліборобів, творців високого мистецтва, турботливих членів сім’ї, мудрих вихователів дітей.

Характерними рисами козаків були висока національна свідомість і самосвідомість, політична активність, прагнення мати і зміцнювати власну державність, культ вільної особистості і захист її прав. Гордий, незалежний, сповнений людської, національної і громадянської гідності, поваги до інших людей і самоповаги, визначався характер українського козака. Зростанню козацької гідності і честі сприяв увесь демократичний устрій козацької республіки та запорізькі традиції народовладдя.

Багатовіковий визвольний козацький рух сприяв становленню унікального явища не лише української, але й світової культури – козацької педагогіки.

Козацька педагогіка - це частина народної педагогіки в її вершинному вияві, яка формувала в підростаючих поколіннях українців відданість рідній землі, батьківщині, народу, виховувала в них незламну силу духу, стійку волю і високу козацьку мораль, лицарські якості.

Мета козацької педагогіки - формування козака-лицаря, який свято береже заповіти, традиції батьків, дідів і прадідів; мудрого хлібороба і дбайливого господаря, захисника своїх вольностей і рідної землі.

Завдання козацької педагогіки:

1. Готувати фізично загартованих воїнів-захисників рідного народу від чужоземного поневолення.

2. Виховувати український національний характер, світогляд, духовність, мудрість, справедливість, мужність, шляхетність.

3. Формувати загальнолюдські духовні цінності, моральні чесноти, гуманізм, почуття милосердя і альтруїзму.

4. Формувати позитивне ставлення до освіти та знань.

В українській системі освіти і виховання найважливішими були провідні ідеї національного-визвольного козацькою руху - свобода і незалежність України, непорушність прав народу і людини, вільне волевиявлення особистості, утвердження народовладдя, самоврядування та ін.

Виникнення і розвиток козацької педагогіки були підготовлені всім ходом історії українського народу. Вона ввібрала в себе найкращі надбання наших пращурів від часів трипільської культури та Київської Русі.

Українська козацька система навчання і виховання була глибоко самобутнім явищем, аналогів якій не існує в світі, її висока оригінальність і ефективність проявлялась у кожному складовому компоненті, на всіх її ступенях.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.