Льодовикові фації формуються в областях материкового і гірського зледеніння. Вони включають в себе безпосередньо льодовикові відклади – морени; водно-льодовикові – флювіогляціальні та озерно-льодовикові відклади і формування зандрових долин. Sandur – у перекладі з датської мови – полого-хвилясті рівнини.
Морени формуються із матеріалу перенесеного льодом і який залишається на місці після його розтавання. Вони складені з дуже різних за петрографічним складом валунів, гальки, глиб, зцементованих піщано-глинистим матеріалом. Крім місцевих порід, серед уламків є багато різного матеріалу, перенесеного здалеку. Для цих відкладів характерна своєрідна штрихуватість (“шрами”) і поліровка окремих валунів.
У зовнішньому краю льодовиків утворюються потічки і річки, з талих вод формуються зандрові рівнини, де перевідкладається перенесений льодовиками матеріал. Ці флювіогляціальні відклади по мірі віддалення мають кращу відсортованість і грубий матеріал змінюється піщаним. По мірі віддалення від льодовика текучі води часто локалізуються в долинах у ріки і флювіогляціальні відклади переходять в алювіальні. У межах зандрових рівнин утворюються озера, в яких накопичуються лімногляціальні відклади. Для них характерний більш тонкозернистий склад порід з наявністю тонкої горизонтальної шаруватості. Типовим прикладом таких осадків є стрічкові глини.
З льодовикових найбільш поширені фації антропогенового віку у межах північної півкулі, пермсько-кам’яновугільні відомі у межах Гондвани, ранньоордовинські – у Північній Америці.
З льодовиковими фаціями пов’язані родовища будівельних матеріалів, деякі розсипні. Відомі навіть родовища нафти і газу у нижньому силурі в Алжирі (родовище Іллізі).