Розробка і прийняття Конституції США. Принципи і структура Конституції США

Вранці 29 травня 1787 р. у будинку філадельфійського Стейт-хауза зібралися 55 делегатів із 12 штатів. Вони приїхали у столицю для того, щоб, за висловом одного з них — Дж. Вашингтона, — «привести революцію до щасливого завершення». Створена для захисту інтересів пануючих класів, конституція не могла не відображати дух американської революції. Вона стала видатним документом свого часу, закріпила в Сполучених Штатах буржуазно-республіканський лад.

17 вересня 1787 р. Конвент схвалив проект Конституції, і після її ратифікації (3/4 штатів) 4 березня 1789 р. вона набула законної сили.

Конституція США 1787 р. складається з 7 частин (розділів).

У стислій вступній частині Конституції її розробка і прийняття обґрунтовані такими причинами: утворенням більш досконалого союзу, утвердженням правосуддя, охороною внутрішнього спокою, організацією спільної оборони.

У преамбулі говориться про сприяння добробуту тим, хто живий, і про надання їм і їхнім нащадкам благ і свобод.

Революційні гасла Декларації незалежності про права і свободи американських громадян не згадуються. Упорядники прагнули закріпити права і владу в США за багатою меншістю, всупереч демократичній більшості. Отже, структура загальнофедеральних властей і їхньої компетенції відповідала в першу чергу інтересам крупної буржуазії і плантаторів. У цьому значенні Конституція зробила крок назад у порівнянні з Декларацією незалежності.

Конституція не ліквідувала політичної автономії штатів, але вона протиставила їй сильну центральну владу, Конфедерація перетворилася у федерацію.

Основоположним принципом Конституції став принцип «поділу властей», проголошений свого часу англійським філософом Локком і розвинений видатним мислителем Франції Монтеск’є — «одна влада стримує іншу».

Вища загальнофедеральна законодавча влада вручалася Конгресу, який складається з двох палат: нижня — палата представників, верхня — сенат. Двопалатна структура парламенту відображає федеративний устрій держави.

Палата представників обиралася терміном на 2 роки прямим голосуванням із числа громадян, які досягли 25-літнього віку.

У той час виборчі округи були рівними за своєю чисельністю (по ЗО тис. жителів). Було потрібно1 також, щоб особа, обрана в палату представників, не менше 7 років була громадянином США і проживала в момент обрання в тому штаті, в якому обирається.

Члени сенату обиралися законодавчими зборами штатів по 2 сенатори від кожного. 17 поправка до Конституції, прийнята в 1913 р., установила, що сенатори обираються безпосередньо населенням штату шляхом прямих виборів. Віковий ценз для сенаторів — 30 років (було потрібно, щоб він був громадянином США не менше 9 років і жив у цьому штаті). Термін їхніх повноважень б років. Через 2 роки 1/3 сенаторів повинна переобиратися. Головою сенату був віце-президент.

Первинний текст Конституції головним чином визначив структуру органів державної влади, їхні взаємини, побудовані на основі "принципу розподілу влади" на Законодавчу(Конгрес), виконавчу (Президент) и судову (Верховний Суд),"стримувань і противаг". Конституція розподіляла компетенцію "по горизонталі" на федеральному рівні (статті I‑III), "по вертикалі" (між Союзом і штатами - статті I і IV), встановлювала порядок зміни Основного закону (стаття V), містила різнопланові положення в статті VI, частина з яких втратила силу (про визнання Сполученими Штатами доконституційних боргів), а інші, навпаки, придбали особливе значення (наприклад, норми про співвідношення внутрішнього і міжнародного права). Нарешті, стаття VII говорить про набуття чинності самої Конституції

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Причини перетворення Конфедерації у Федерацію	\|	Компетенція федеральної влади за Конституцією. Організація та повноваження Конгресу. Порядок обрання й повноваження Президента. Формування і фунції Верховного Суду

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.