Білль про права

У період її упорядкування й обговорення ідеологи Американської революції розцінювали спеціальний звід гарантій прав

і свобод («Білль про права») як конституційну надмірність, висловлюючи думку, що «стримування і противаги» системи поділу влад цілком достатні для забезпечення законності та справедливого правління.

Як підтверджують американські історики, «батьки-фундатори» вважали права особистості «природними», що не потребують фіксації в тексті основного закону. Такий їх перелік міг бути нібито витлумачений як вичерпний список усіх прав і свобод, що призвело б до зазіхань на ті права і свободи, які до нього не ввійшли. Противники включення зводу гарантій прав і свобод у федеральну конституцію посилалися також на те, що необхідні права і свободи вже гарантуються громадянам відповідними нормами конституцій окремих штатів.

Відсутність широкого переліку прав і свобод викликало різку критику цього документа з боку антифедералістів і демократично настроєних законодавців у штатах.

Під тиском демократичної громадськості, знову обраному конгресу в 1789 р. були запропоновані проекти поправок, які містять положення про політичні й особисті права громадян. Прийняті ним 10 поправок, що дістали назву Федерального Білля про права, були ратифіковані до 15 грудня 1791 р.

Історичним предтечею американського Білля про права був британський Білль про права 1689 р., який обмежив владу монарха і проголосив ряд прав і свобод його підданих. У пам’яті громадян молодої буржуазної республіки ще не згладилася сваволя, яка чинилася британською короною стосовно своїх політичних і релігійних противників. Тому вороже ставлення до влади країни-метрополії набуло форми недовіри не до влади взагалі, а до сильної, централізованої влади, яку уособлював собою федеральний уряд за Конституцією 1787 р., і яка:

— забороняла конгресу видавати закони, спрямовані на обмеження свободи слова, преси, зборів, петицій, релігії;

— дозволяла громадянам США зберігати і носити зброю, оскільки для безпеки вільної держави потрібне добре організоване ополчення;

— встановлювала недоторканність житла;

— забороняла робити довільні і необґрунтовані обшуки або арешти, визнавала таємницю листування;

— встановлювала, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності, позбавлений свободи, власності, життя інакше як по суду; проголошувала презумпцію невинності: тягар доведення винності лежить в усіх випадках на обвинувачеві;

— надавала обвинувачуваному право вимагати, щоб його повідомляли про характер і привід обвинувачення, забезпечили очну ставку зі свідками, дозволили користуватися послугами адвоката;

забороняла переглядати факт, який був на розгляді присяжних, із ціною позову, який не перевищує 20 $, інакше як за положенням загального права;

забороняла вимагати надмірні застави, стягувати надмірні штрафи, накладати жорстокі і незвичні покарання;

— перелік у Конституції прав громадян не повинен тлумачитися як заперечення або приниження інших прав, які зберігаються за народом;

— повноваження, не надані цією Конституцією і користування якими не заборонено окремими Штатами, залишаються у веденні Штатів.

Недовіра до держави чітко проступає у формулюваннях Білля про права: майже всі, які його утворили, поправки, складені не в таких вираженнях, якими права позитивно закріплювалися б за громадянами, а в таких, якими встановлювалася межа влади держави стосовно громадян.

За формулюваннями й установками Білля про права чітко просліджується ідеологія індивідуалізму, яка виходить із протиставлення особистості суспільству і державі в інтересах обмеження влади держави лише певними заборонами в дусі буржуазного конституціоналізму.

Текст

Поправки 1791 року (БІЛЛЬ ПРО ПРАВА)

Поправка І. Конгрес не має права видавати закони щодо впровадження будь-якої релігії чи заборони вільно сповідувати її, а також не має права видавати закони, що обмежують свободу слова, друку і права народу мирно збиратися і звертатися до уряду з проханням усунути якусь кривду.

Поправка ІІ. Через те, що для безпеки вільної держави необхідна добре організована міліція [народне ополчення], право народу мати і носити зброю не повинне обмежуватися.

Поправка ІІІ. У мирні часи жоден вояк не може квартирувати в будь-якому будинку без згоди на це власника; під час війни таке розквартирування може відбуватися лише згідно з законом, що буде встановлений.

Поправка IV. Право народу на недоторканість особи, помешкання, особистих паперів і майна не має порушуватися безпідставними трусами і арештами; ордер на трус і арешт має видаватися лише зі слушних причин, посвідчених присягою або запевненням. В таких ордерах треба докладно вказувати місце, де треба чинити трус, осіб, яких треба заарештувати, або речі, які треба вилучити.

Поправка V. Нікого не можна притягати до відповідальності за скоєння тяжкого кримінального злочину чи іншого ганебного вчинку, інакше як за поданням або висновком великого журі присяжних, за винятком злочинів, скоєних особами, які належать до наземних чи морських збройних сил або міліції, коли ці особи перебувають на дійсній службі, під час війни чи іншої громадської небезпеки. Нікого не можна притягати до відповідальності за злочин вдруге; нікого не можна примушувати свідчити проти себе за обвинувачення в будь-якому кримінальному злочині, а також нікого не можна позбавити життя, свободи чи власності без законної процедури. Приватну власність не можна відбирати для громадських потреб без справедливої винагороди.

Поправка VI. В усіх кримінальних справах обвинувачений повинен мати право на швидкий і відкритий суд безсторонніх присяжних зі штату чи округи, де скоєно злочин, і то ці округи закон має визначати законом наперед. Обвинуваченого треба повідомляти про зміст і причину обвинувачень, право мати зводини зі свідками позивача, за обов'язковою для усіх процедурою ставити свідків на свою користь і вдаватися до допомоги адвоката для своєї оборони.

Поправка VII. Судові справи на підставі загального права, якщо розмір вимог перевищує двадцять доларів, належать суду присяжних, і жодна справа, розглянута судом присяжних, не повинна розглядатися вдруге у будь-якому суді Сполучених Штатів, інакше як згідно з нормами загального права.

Поправка VIII. Не можна встановлювати надмірних застав, накладати надмірних штрафів або вдаватися до жорстоких і незвичайних покарань.

Поправка ІХ. Перелік у Конституції певних прав не повинен тлумачитися як заперечення чи обмеження інших прав, які належать народові.

Поправка Х. Повноваження, що не передано цією Конституцією Сполученим Штатам і не заборонено нею окремим штатам, належать відповідно штатам або народові. (Ратифіковані у грудні 1791 року).

Bill of Rights, December 15, 1791

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стаття VI.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.