Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Пролетарі - знедолені Модерном

Перелічуючи здобутки суспільства Модерну, не треба забувати, що воно - не тільки суспільство нових соціальних винаходів і благ. У будь-якій соціальній системі існують соціальні групи га спільноти, які зазнають головним чином втрати. Надбання Модерну (індивідуальність, свобода, універсалізм) тривалий час проходять повз них. У середині XIX століття таких називали пролетарями, сьогодні - людьми маси. Саме вони стають об’єктом дисциплінарних практик Модерну, оскільки саме в Модерні закон виступає у формі універсальної норми. Пролетарі як «нові» міські жителі на противагу «старим» (бюргерам) змінюються, вони перестають бути селянами, жебраками, ремісниками через «запис на тілі». Насамперед стосовно них застосовуються вироблені практики дисциплінування, нагляду та покарання. Наслідком цього стає тотальна уніфікація, перетворення їх на однорідну масу, яка говорить однією мовою, має однакові погляди тощо.

Пролетарі набувають новий ритм - ритм виробничий, монотонний, машинний. Виникає новий габітус, нова тілесність та ментальність.

Риси габітусу буржуа були перенесені на підприємство, а потім поширилися на все суспільство. Нові суспільні відносини формують новий габітус - як через техніки дисципліни, так і через добровільний самоконтроль - у доволі великої кількості людей. Через жорсткі, драконівські правила першому поколінню робітників (колишніх селян) на початку Модерну втовкмачували, що таке час, привчали працювати безперервно протягом усієї зміни. Поступово робітники навчилися сприймати час так, як його сприймають буржуа («час - гроші»). Як наслідок, уже друге покоління робітників стало боротися за скорочення робочого дня, а третє - за оплату понадурочних годин. Поділ праці, контроль, покарання, відлік часу за Допомогою заводського гудка, грошове стимулювання, скасування ярмарок та народних гулянь - усе це були заходи, які сприяли формуванню нових робочих звичок та нової дисципліни часу - часу Модерну.

Наголосимо, що результат такого жорсткого навчання проблематичний. Людина викинута з локальної спільноти, вона втратила сім’ю традиційну, не набувши при цьому ні приватності, ні нуклеарної сім’ї. Людина відчуває відчуження, соціальну самотність на фоні тілесної близькості з іншими: у цеху, гуртожитку, трактирі. Пролетарю як маргіналу стає чужим підкорення авторитету, у нього немає індивідуальної ідентичності та почуття впевненості. Він самотній, але не індивідуальний, з огляду на що можна стверджувати про «непродуктивну індивідність» пролетарів.

Традиції та звичаї втрачають статус норм, які умиротворяють, цивілізують колишнього селянина. Пролетарі часто живуть, не підозрюючи не тільки про існування категорії свободи, але й проблеми добра та лиха. Вони живуть у світі найпростіших потреб. Вони не прилучилися до благ Модерну, а тому, за влучним висловом Ф. Броделя, вони випали з ієрархії, стали «не-суспільством», якщо мати на увазі, що суспільство - це завжди ієрархія.

Проте живучи у ворожому для себе міському середовищі, пролетарі діють так же, як селяни, використовуючи тактики пасивного опору та взаємодопомоги. Вони активно споживають продукти та простір домінуючої групи, присвоюючи їх. Сила пролетаріату проявляється у XIX столітті разом із розвитком загального виборчого права та раціональних форм політичної організації, коли політичні лідери вже не могли обґрунтовувати своє право, посилаючись на волю Бога або шляхетне походження. Внаслідок цього баланс самої влади починає змінюватися на користь пролетаріату. Проте робітники вкладають у боротьбу за демократичні права повсякденні реалії фізичного виживання, вони не борються за новий світ, їх турбує те, що в них віднімають або можуть відняти.

В. Зомбарт характеризував пролетаріат «негативно» із точки зору того, що саме иролетарій втратив, ставши пролетарем. Зокрема, він втратив зв’язок із природою, він наче перейшов у штучний світ, позбавлений природної безпосередності. У пролетаря зникає зв’язок із конкретним локусом-місцем - у пролетаря немає вітчизни. Він втратив конкретність, затишність локального існування.

 

 




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Соціально-антропологічні якості буржуа | Соціально-антропологічні риси інтелігенції. Способи панування інтелектуалів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.