Магнітне поле та магнітосфера

Температурний режим та атмосфера

Фізична характеристика

Устелена скелями поверхня Марсу, сфотографована марсоходом Mars Pathfinder

Згідно з орбітальними спостереженнями й експертизою марсіанських метеоритів, поверхня Марсу складається в основному з базальту. Деякі докази свідчать, що частина поверхні Марсу багатша на кварц ніж типовий базальт. Більша частина поверхні покрита оксидом заліза(III). Характерна особливість поверхні Марсу — наявність кріосфери — льоду Н2О в полярних шапках та в ґрунті. Сучасні дані з марсіанських порід свідчать про існування на Марсі хімічно диференційованої кори, аналогічної земній корі.

У центрі Марсу розташоване ядро, діаметром близько 2 9680 кілометрів, яке складається в основному із заліза з близько 14-17% вмістом сірки. Це залізне ядро перебуває в рідкому стані, і має вдвічі більшу концентрацію легких елементів ніж у ядрі Землі. Ядро оточує мантія із силікатів, яка cформувала багато тектонічних і вулканічних особливостей на планеті, але зараз вже не діє. Середня товщина кори планети близько 50 км, максимальна товщина — 125 км.

Геологічну історію Марсу можна розбити на багато епох, але три найголовніші з них:

Нойанська епоха (названа в честь Ноя; 3,8-3,5 мільярдів років назад): Сформувались найстаріші існуючі об'єкти на поверхні Марсу.

Гесперійська епоха (3,5-1,8 мільярдів років назад): У цю епоху сформувалися обширні рівнини з лави.

Амазонська епоха (1,8 мільярдів років назад до теперішнього часу): Сформувалася гора Олімп разом з іншими вулканічними об'єктами на Марсі.

Марс під час пилової бурі 28 жовтня 2005 року. Фотографію зроблено Космічним телескопом ім. Едвіна Хаббла

Через більшу віддаленість від Сонця Марс отримує на 57% менше енергії, у порівнянні з тією, що одержує Земля. Середньорічна температура там −60° С. Протягом доби температура поверхні змінюється істотно. Наприклад, у південній півкулі на широті 50 градусів температура в середині осені змінюється від −18 градусів (опівдні) до −63 градусів (увечері). Однак, на глибині 25 м під поверхнею температура практично постійна −60° С протягом доби і не залежить від сезону. Максимальні значення температури поверхні не перевищують декількох градусів вище 0, а мінімальні значення зареєстровані на північній полярній шапці − мінус 138 °C.

Атмосфера Марсу достатньо розріджена. Атмосферний тиск на поверхні змінюється від близько 0,3 мбар на горі Олімп до понад 12 мбар, із середнім тиском на поверхні близько 6,1 мбар. Це у 160 разів менше від середнього тиску на рівні моря нашої планети (1 бар).Висота однорідної атмосфери складає близько 11 км, що вища ніж Земна (6 км) через нижчу гравітацію.

Атмосфера на Марсі складається із 95% вуглекислого газу, 3% азоту, 1,6% аргону та містить сліди кисню і води. Атмосфера дуже запилена через величезну кількість мікрочастинок близько 1,5 µm в діаметрі, які надають марсіанському небу рудувато-коричневого відтінку, якщо дивитися з поверхні планети.

У Марсу є магнітне поле, але воно дуже слабке та нестійке. В різних точках планети напруженність цього поля може відрізнятися від 1.5 до 2 разів, а магнітні полюси не збігаються з фізичними. Якщо говорити, що залізне ядро Марсу знаходиться у відносній нерухомості по відношенню до його кори, то механізм планетарного динамо, який відповідає за магнітне поле на Землі, на Марсі не працює. Вважається, що планета мала магнітне поле, але після зіткнення з великим небесним тілом ядро втратило майже весь обертальний момент. Сталось це біля 4 млр. років тому.

Магнітне поле та магнітосфера Марсу була досліджена космічними апаратами «Марс-2, −3» (1972) та «Марс-5» (1974). Зважаючи на те що вони перетинали лише границю магнітосфери, їхні дані не можна однозначно інтерпретувати. Досить твердо було встановлено існування беззіткнювальної ударної хвилі та області з регулярним магнітним полем на денній та нічній сторонах поблизу планети. Саме ця область ототожнена з магнітосферою Марсу.У літературі наводяться величини магнітного моменту Марсу від значень, що відповідають виникненню наведеної магнітосфери (10^22 Гс*см³), до значень, відповідних утворенню власної магнітосфери. Більшість дослідників вважають найбільш реальною величину магнітного моменту (1 −1,5)*10^22 Гc*см³, при якій можна чекати виникнення у Марсу комбінованої магнітосфери, принаймні в тих випадках, коли тиск сонячного вітру великий. Немає одностайності і у визначенні орієнтації марсіанського диполя. У комбінованій магнітосфері можна чекати існування роздільних областей наведеного та власного магнітних полів. Лінії наведеного магнітного поля повинні огортати Mарс. Найпростіша модель комбінованої магнітосфери у разі міжпланетного магнітного поля, коли вона перпендикулярна до осі диполя. В цьому випадку меридіональні перетини магнітосфери виявляють топологію поля, характерну для власної магнітосфери, а наведене поле локалізується в екваторіальній

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Наша галактика

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.