• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація рівнів чутливості магніто-порошкової дефектоскопії

і входять назад, утворюються локальні магнітні полюси N і 5, що обумовлюють локальне магнітне поле над дефектом (поле розсіяння). Оскільки це поле неоднорідний, на магнітні частки, що попали в нього, діють сили, прагнучі затягнути їх в місця найбільших концентрацій магнітних силових ліній. Для намагнічування деталей застосовують постійний і змінний струми, а також постійні магніти.

Частки накопичуються поблизу дефекту і одночасно на­магнічуються полемо розсіяння дефекту. Притягуючись один до одного, ці частки утворюють ланцюгові структури, орієнтовані по магнітних силових лініях поля дефекту. В результаті над де­фектом утворюється валик з порошку, що осів. Ширина його зна­чно більше ширини дефекту.

Мал. 6.3. Магнітне поле розсіяння над дефектом

При контролі способом суспензії магнітний порошок розпилюють в спеціальному пристрої і по шлангу подають на контрольовану поверхню. Чутливість способу суспензії значно вища, ніж способу із застосуванням магнітної суспензії, внаслідок високої рухливості зважених в повітрі феромагніт­них часток під впливом магнітного поля і відсутності підви­щеного тертя часток порошку із-за в'язкості рідини. При достатньому колірному контрасті порошку з фоном (чорний поро­шок, біла фарба) спостерігається стійке виявлення устало­стних тріщин під шаром фарби завтовшки 0,3...0,5 мм.

Залежно від поверхні контрольованої деталі використовують різні порошки: чорний магнітний для деталей зі світ­лою поверхнею; магнітно-люмінесцентний для деталей з тем­ною поверхнею. За відсутності магнітно-люмінесцентного порошку деталі з темною поверхнею слід покривати білою нітроемаллю.

Як магнітний порошок допускається вживання чис­тої залізної окалини, що отримується при куванні і плющенні, а тако­ж сталева тирса, що отримується при шліфуванні сталевих виробів. Їх рекомендується подрібнювати в кульових млинах і просіювань через сито, перетворюючи на феромагнітну пудру.

Для приготування магнітних суспензій можна використовувати керосиново-масляні суміші із співвідношенням масла і гасу 1:1 при 50...60 г магнітного порошку на 1 л рідини. Допускається застосування водних суспензій, наприклад мильно-водна з вмістом в 1 л води 5...6 г мила, 1 г рідкого скла і 50... 100 г магнітного порошку. Склади магнітних суспензій представлені в таблиці. 6.4.

Технологія контролю включає наступні основні ета­пи: підготовка поверхні деталі до контролю, намагнічування деталі, нанесення на контрольовану поверхню магнітного порошку або суспензії, огляд деталі, розмагнічування. Контрольована поверхня перед намагнічуванням має бути очи­щена від пилу, грязі, масел.

Таблиця 6.4

Переглядів: 500