Зв'язок етики та психології. Проблема моральності у психології

Теоретичний фундамент дисципліни «Етичний кодекс психолога» складають: філософія, психологія, етика, юриспруденція, аксіологія та ін. Якщо говорити про міждисциплінарні зв'язки, то вони очевидні та багатогранні. Дисципліна «Етичний кодекс психолога» черпає відомості з різноманітних галузей психологічних, загальногуманітарних, соціологічних знань, збагачуючи водночас і їх своїми відкриттями.

Актуальний зв'язок дисципліни з психологією - віковою, диференціальною, соціальною, психологією праці, геронтопсихологією, спеціальною психологією, психогігієною, психологією релігії, психологією сім'ї, психологією конфліктів; медичними науками: анатомією, фізіологією, педіатрією; економічними та політичними науками, соціологією, культурою та етнологією, з математикою, історією та ін.

Доцільно детальніше розглянути зв'язок психології та етики, дискусії про який серед авторитетних вітчизняних і зарубіжних психологів продовжуються по сьогодні.

Розглянемо предмет вивчення даних дисциплін.

Предмет наукової психології складають конкретні факти психічного життя у їх якісній та кількісній характеристиках. Психологія - наука, яка вивчає факти, закономірності та механізми психіки. Психологія виявляє індивідуальні, вікові особливості та закономірності розвитку і поведінки людей, що слугує передумовою для визначення способів і засобів виховання, навчання [4]. Психологія - наука, яка намагається вияснити, як виникають психічні явища, як з них складаються психічні стани, як формуються із них психічні процеси, як вони закріплюються у психічних властивостях, як це відображається у діях, поведінці та діяльності людини.

Психологія (від грецьк. рзуске - душа та Іо§оз вчення) - наука, яка вивчає закономірності формування та розвитку психіки як особливої форми життєдіяльності [6, с.468].

Предметом вивчення етики є мораль, моральність як форма суспільної свідомості, як одна із важливих сторін життєдіяльності людини, специфічне явище суспільного життя. Етика визначає місце моральності у системі інших суспільних відносин, аналізує її природу та внутрішню структуру, вивчає походження та історичний розвиток моральності, теоретично обґрунтовує ту чи іншу її систему [6, с. 17-18].

Етика як наука існує вже понад 23 століття. Термін «етика» («Нікомахова етика», «Велика етика», «Евдемова етика») введено Аристотелем. Він же і виділив її в особливу дисципліну, помістивши між ученням про душу (психологією) та вченням про державу (політикою): базуючись на першому, вона служить другому, оскільки її мета - формування доброчинного громадянина держави.

Більшість сучасних вітчизняних психологів вважають цілком можливим існування «моральної психології» (Б.С.Братусь), В.В.Да-ипдон стверджує, що психологія повинна бути «пов'язана з етикою», А.В.Брушлинський вважає, що «союз етики та психології є доволі актуальним», В.В.Умріхін зазначає, що «психологія невіддільна від етики», М.Г.Ярошевський стверджує, що «думка про несумісність природничо-наукового образу з ціннісно-моральним поглядом на сутність людини є неправомірною».

Водночас, ряд авторів (Н.Мусхелішвілі, Ю.Шрейдер, В.Слободчиков, Б.Юдін) закликають до більш обережного розгляду зв'яжу стики та психології.

З часів З.Фрейда етика та мораль розглядалися як тиск «над-Я» пп особистість, як деяка сублімація. Етика говорить про мистецтво жити достойно. Вона як хороший глушник у машини, який, усуваючи шум, очищаючи вихлопи, забирає значну міць мотора, але завдяки цьому глушнику ми не глухнемо від шуму і ще можемо дичині и місті. Завдяки обмеженням етики ми залишаємось людьми і цінувати життя інших[2].

Етика - філософськи оформлена совість, механізм нашого мучення. Нагорода за ці муки - яскравий погляд на світ, своє місце і своє (у тому числі професійне) призначення в ньому.

Сьогодні психолог починає діяти в нових контекстах, з одного боку, аналізується його необхідність, як спеціаліста, і розширюються можливості, а з іншого - з'являються нові, невідомі попередньому досвіду проблеми: психолог не просто взаємодіє з досліджуваним, клієнтом, пацієнтом, підозрюваним і т.д., але й, так чи інакше, впливає на нього. Тобто відбувається «втручання» психолога у психічне життя людини, що часто має не тільки позитивні, але й негативні наслідки.

Сфера психологічних практик поки що не дозріла до юридичного регулювання, але етична рефлексія тут особливо необхідна.

З моменту перебудови у психології людини відбулися певні зміни в особистісних моральних нормах, люди почали неоднозначно ставитися до моральних цінностей, що склалися століттями. Для прикладу візьмемо таку цінність як чесність. Чесна людина - це та, котра знайшла гаманця і повернула його людині, котра його загубила. Згадайте ж більшість сьогоднішніх оголошень: «Пропала собака, тому, хто знайшов, - винагорода гарантується». І більшість людей сьогодні так і розуміють чесність. Виходить, якщо кіллер узяв замовлення і виконав його, - то він теж вчинив чесно у відношенні до замовника [2].

Інші питання, про які варто згадати, це питання про те, наскільки етичні психологічні експерименти, обман з боку експериментатора та чи примножують знання моральність людини?

В.В.Знаков з цього приводу говорить таке: брехня та обман входять до технології професіоналів-психологів, психотерапевтів, тому що в половині експериментів досліджуваним вони дають зовсім не ту інструкцію, про яку самі думають. Наприклад, експерименти на конформність² стали б просто неможливими, якби досліджуваним говорили правду. Так само, як і не є етично «чистими» експерименти по ефекту плацебо³. Оскільки, коли пацієнту повідомляють, що може бути плацебо, то складається вже зовсім інша ситуація; вся історія людства свідчить про те, що немає жодного зв'язку між інтелектуальним і моральним розвитком. Тому немає надії на 11\ що, розповівши про етику, хтось від цього стане вести себе більш етично [2].

І.С.Братусь вважає, що звернення до етики - несхвальний, мано не заборонений прийом у психологічних міркуваннях. Етику почили сприймати як нормативний кодекс (близький до цивільного та кримінального кодексів), де постулюється, чого робити не можна, маніть якщо дуже хочеться. Але більшість усе ж таки це роблять - Просто маскуючись, ховаючись в інші форми роботи, які не засуджуються суспільством.

Крім того, як уже зазначалось, етика «заважає» дослідженням, простору дій. Н.М.Авдєєва наводить такий приклад: «...мені належить, дослідити, як людина буде реагувати на глобально негативне Ставлення до неї, а що потім буде з нею, як цей досвід на неї вплине і це вже мене не стосується. Якщо я як дослідник буду турбуватися про ці наслідки, обмежувати себе з етичних міркувань - це буде перешкоджати моєму науковому дослідженню. Тому, ведучи мову про с піну, ми говоримо про деяку силу, яка повинна увійти в психологічну реальність, потіснити й обмежити її, посіяти сумніви в правомірності наших дій, стати нашим мучителем, дати право засобам Виправдати чи дискредитувати поставлені цілі. Мова йде про доги 11, серйозні речі, і невипадково чимало колег-психологів так зміни на обличчі, коли чують слова «етика», «моральність» [2].

Звичайно, не можна акцентувати увагу тільки на обмеженій. Насправді етика говорить про мистецтво жити достойно.

Зазначимо, що етика психологічного співтовариства напряму пов'язана з етикою суспільства. До питань етики психології можна підходити з погляду юридичних норм, а можна з духовий моральних.

Ф.Г. Майльонова говорить, що «проблема етики в психології - це насамперед проблема рівнів рефлексії. І звідси - хто є суб'єктом звернення? Само собою зрозуміло, це не ті, хто навіть не знає, що таке етика, не знає і не замислюється, що таке вибір, а ті, для кого це питання вже стоїть, хто цим займається, цим мучиться... Але я бачу етику не тільки як «механізм мучення», а ще й як те, що рятує від цих мук, тому що від цих мук нікуди не дінешся, вони завжди будуть, були і є, тому що людина, особливо людина, яка рефлексує, мислить, живе у ментальному світі постійно стикається з ситуацією, коли їй необхідно вибирати: або що-небудь із рівновеликих цінностей, або найменше зло, або добро й добро: коли обране одне інше знищується вибраним. Така ситуація найбільше мучить, у ній неможливо жити, якщо не вибирати» [2].

3. Основні поняття дисципліни

Оскільки психологи знаходять усе більше і більше механізмів впливу на поведінку людини, природно постає питання етичності подібного роду впливів на іншу людину. Одні вважають, що це обмежує свободу особистості. Інші заявляють, що за допомогою обумовлення наш світ стане кращим, оскільки люди не будуть здійснювати небажаних та егоїстичних вчинків_; і бачитимуть у можливості цілеспрямованої зміни поведінки важливий крок уперед у розв'язанні психологічних проблем (Хілл, 1985).

До основних понять дисципліни наїжать такі:

- кодекс - це сукупність етичних норм_; правил поведінки, що склалися у певному суспільстві; збірний правил, інструкцій, що регулюють певну галузь діяльності, спортивних змагань тощо; єдиний систематизований законодавчий акт, у якому містяться норми права, що регулюють певну галузь суспільних відносин [6];

- етика (від грецьк. етос, що ще у Гомера означало місце перебування, спільне житло, згодом почало переважати інше значення - звичай, вдача, характер, чесноти, той, що стосується моральності) - наука про мораль, її походжень^ розвиток і роль у суспільному та особистому житті людей; норми поведінки, сукупність моральних правил якогось класу, суспільної організації, професії та ін. (лікарська етика) [7, с. 15];

- етичний кодекс психолога - нормативний акт, який виступає гарантом високопрофесійної, гуманної; високоморальної діяльності психологів України, яка здійснюється _в залежності від спеціалізації та сфери інтересів; сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися у психологічному співтоваристві та регулюють його життєдіяльність [ 1 ].

Етичний кодекс сприяє більш успішному здійсненню психологами своєї професійної діяльності.

практичний психолог - фахівець з психології, практичний діяч у галузі психології; особа, яка має спеціальну психологічну освіту, підтверджену державним дипломом і яка представляє науково-дослідну, навчальну, виробничу, лікувальну, кооперативну чи іншу організацію (див. додаток А);

- замовник - керівник державної чи кооперативної організації або приватна особа, яка звернулася до психолога за консультацією психологічного характеру, ознайомлена з правилами і принципами роботи психолога і яка погоджується з ними. У ролі замовника може виступати і сам психолог, якщо йому необхідно здійснити психокорекційний вплив на основі результатів дослідження, і досліджуваний, якщо на основі результатів дослідження він має намір здійснювати у тій чи іншій формі самовдосконалення (аутотренінг та ін.) [З, с.52];

- досліджуваний - особа, яка погодилася бути об'єктом психологічного дослідження в особистих, наукових, виробничих, чи соціальних інтересах; умовне позначення людини, яку консультують, навчають, тренують, хворої людини, чи такої, яку обрали, атестують або анкетують і тестують для наукових досліджень [4];

- користувач - людина, яка отримує від психолога необхідну психологічну інформацію;

- клієнт - людина, яка передає психологу знання про себе чи інших людей, при цьому вона не вважає себе відповідальною за зміст цієї психологічної інформації [3, с152];

- мораль - система поглядів та уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей; одна з форм суспільної свідомості [8];

- етикет - установчі норми поведінки та правила ввічливості в певному товаристві;

- цінність - це позитивна чи негативна значимість об'єктів навколишнього світу чи символів, пов'язаних з ними, для суб'єкта пізнання та діяльності, яка визначається їх зв'язком з життєдіяльністю людини [6, с.662];

- вільний розвиток людини - процес кількісних та якісних змін, який нічим не обмежується, якому ніщо і ніхто не заважає;

- свобода - відсутність гноблення, утиску й обмежень у суспільно-політичному житті;

- життя, існування і т. ін. без залежності від кого-небудь, можливість поводитися на свій розсуд;

- індивідуальність (від лат. - неподільне) - сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших індивідів [6, с.219];

- відповідальність - особливо важливе, серйозне, сумлінне ставлення до виконання своїх обов'язків;

толерантність - поблажливість, терпимість до думок інших, поглядів, вірувань, способу життя, поведінки, цінностей тощо; - компетентність - добра обізнаність у певній галузі;

- захист інтересів клієнта - відстоювання, оборона тверджень, суджень, думок клієнта;

- конфіденційність - те, що не підлягає розголосові;

- етичні правила психологічних досліджень — дотримання у процесі психологічних досліджень етичних норм і принципів;

- кваліфікована пропаганда психології - компетентне поширення, постійне і глибоке роз'яснення психологічних ідей, поглядів, знань;

- професійна кооперація - форма організації праці, при якій кілька психологів-професіоналів беруть участь у тому самому процесі або в різних, але пов'язаних між собою процесах праці; спільна дія;

- професійна етика психолога - це реалізація психологом у своїй діяльності специфічних моральних вимог, норм поведінки як у взаємостосунках з колегами, науковим співтовариством, так і досліджуваними, респондентами, особами, які звернулися за психологічною допомогою; сукупність моральних норм, які визначають відношення людини до свого професійного обов'язку та регулюють відносини людей у трудовій сфері [4]. Змістом професійної етики є кодекси поведінки, які визначають певний тип моральних взаємовідносин між людьми і способи обґрунтування даних кодексів.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
МОДУЛЬ 1. ЕТИЧНІ КАТЕГОРІЇ В ПСИХОЛОГІЇ	\|	Історія становлення етичних кодексів психолога у світі та в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.