• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Зв'язок етики та психології. Проблема моральності у психології

Теоретичний фундамент дисципліни «Етичний кодекс психо­лога» складають: філософія, психологія, етика, юриспруденція, ак­сіологія та ін. Якщо говорити про міждисциплінарні зв'язки, то во­ни очевидні та багатогранні. Дисципліна «Етичний кодекс психоло­га» черпає відомості з різноманітних галузей психологічних, загальногуманітарних, соціологічних знань, збагачуючи водночас і їх своїми відкриттями.

Актуальний зв'язок дисципліни з психологією - віковою, ди­ференціальною, соціальною, психологією праці, геронтопсихоло­гією, спеціальною психологією, психогігієною, психологією релігії, психологією сім'ї, психологією конфліктів; медичними науками: анатомією, фізіологією, педіатрією; економічними та політичними науками, соціологією, культурою та етнологією, з математикою, іс­торією та ін.

Доцільно детальніше розглянути зв'язок психології та етики, дискусії про який серед авторитетних вітчизняних і зарубіжних психологів продовжуються по сьогодні.

Розглянемо предмет вивчення даних дисциплін.

Предмет наукової психології складають конкретні факти психічного життя у їх якісній та кількісній характеристиках. Пси­хологія - наука, яка вивчає факти, закономірності та механізми психіки. Психологія виявляє індивідуальні, вікові особливості та закономірності розвитку і поведінки людей, що слугує передумо­вою для визначення способів і засобів виховання, навчання [4]. Психологія - наука, яка намагається вияснити, як виникають пси­хічні явища, як з них складаються психічні стани, як формуються із них психічні процеси, як вони закріплюються у психічних вла­стивостях, як це відображається у діях, поведінці та діяльності людини.

Психологія (від грецьк. рзуске - душа та Іо§оз вчення) - нау­ка, яка вивчає закономірності формування та розвитку психіки як особливої форми життєдіяльності [6, с.468].

Предметом вивчення етики є мораль, моральність як форма суспільної свідомості, як одна із важливих сторін життєдіяльності людини, специфічне явище суспільного життя. Етика визначає місце моральності у системі інших суспільних відносин, аналізує її природу та внутрішню структуру, вивчає походження та історич­ний розвиток моральності, теоретично обґрунтовує ту чи іншу її систему [6, с. 17-18].

Етика як наука існує вже понад 23 століття. Термін «етика» («Нікомахова етика», «Велика етика», «Евдемова етика») вве­дено Аристотелем. Він же і виділив її в особливу дисципліну, помістивши між ученням про душу (психологією) та вченням про державу (політикою): базуючись на першому, вона служить другому, оскільки її мета - формування доброчинного громадя­нина держави.

Більшість сучасних вітчизняних психологів вважають цілком можливим існування «моральної психології» (Б.С.Братусь), В.В.Да-ипдон стверджує, що психологія повинна бути «пов'язана з ети­кою», А.В.Брушлинський вважає, що «союз етики та психології є доволі актуальним», В.В.Умріхін зазначає, що «психологія невіддільна від етики», М.Г.Ярошевський стверджує, що «думка про несу­місність природничо-наукового образу з ціннісно-моральним поглядом на сутність людини є неправомірною».

Водночас, ряд авторів (Н.Мусхелішвілі, Ю.Шрейдер, В.Слободчиков, Б.Юдін) закликають до більш обережного розгляду зв'я­жу стики та психології.

З часів З.Фрейда етика та мораль розглядалися як тиск «над-Я» пп особистість, як деяка сублімація. Етика говорить про мистецтво жити достойно. Вона як хороший глушник у машини, який, усува­ючи шум, очищаючи вихлопи, забирає значну міць мотора, але завдяки цьому глушнику ми не глухнемо від шуму і ще можемо ди­чині и місті. Завдяки обмеженням етики ми залишаємось людьми і цінувати життя інших[2].

Етика - філософськи оформлена совість, механізм нашого му­чення. Нагорода за ці муки - яскравий погляд на світ, своє місце і своє (у тому числі професійне) призначення в ньому.

Сьогодні психолог починає діяти в нових контекстах, з одного боку, аналізується його необхідність, як спеціаліста, і розширюють­ся можливості, а з іншого - з'являються нові, невідомі попередньо­му досвіду проблеми: психолог не просто взаємодіє з досліджува­ним, клієнтом, пацієнтом, підозрюваним і т.д., але й, так чи інакше, впливає на нього. Тобто відбувається «втручання» психолога у пси­хічне життя людини, що часто має не тільки позитивні, але й не­гативні наслідки.

Сфера психологічних практик поки що не дозріла до юридич­ного регулювання, але етична рефлексія тут особливо необхідна.

З моменту перебудови у психології людини відбулися певні зміни в особистісних моральних нормах, люди почали неоднознач­но ставитися до моральних цінностей, що склалися століттями. Для прикладу візьмемо таку цінність як чесність. Чесна людина - це та, котра знайшла гаманця і повернула його людині, котра його загу­била. Згадайте ж більшість сьогоднішніх оголошень: «Пропала со­бака, тому, хто знайшов, - винагорода гарантується». І більшість людей сьогодні так і розуміють чесність. Виходить, якщо кіллер узяв замовлення і виконав його, - то він теж вчинив чесно у відно­шенні до замовника [2].

Інші питання, про які варто згадати, це питання про те, наскі­льки етичні психологічні експерименти, обман з боку експеримен­татора та чи примножують знання моральність людини?

В.В.Знаков з цього приводу говорить таке: брехня та обман входять до технології професіоналів-психологів, психотерапевтів, тому що в половині експериментів досліджуваним вони дають зов­сім не ту інструкцію, про яку самі думають. Наприклад, експериме­нти на конформність² стали б просто неможливими, якби досліджу­ваним говорили правду. Так само, як і не є етично «чистими» екс­перименти по ефекту плацебо³. Оскільки, коли пацієнту повідомля­ють, що може бути плацебо, то складається вже зовсім інша ситуа­ція; вся історія людства свідчить про те, що немає жодного зв'язку між інтелектуальним і моральним розвитком. Тому немає надії на 11\ що, розповівши про етику, хтось від цього стане вести себе більш етично [2].

І.С.Братусь вважає, що звернення до етики - несхвальний, ма­но не заборонений прийом у психологічних міркуваннях. Етику по­чили сприймати як нормативний кодекс (близький до цивільного та кримінального кодексів), де постулюється, чого робити не можна, маніть якщо дуже хочеться. Але більшість усе ж таки це роблять - Просто маскуючись, ховаючись в інші форми роботи, які не засу­джуються суспільством.

Крім того, як уже зазначалось, етика «заважає» дослідженням, простору дій. Н.М.Авдєєва наводить такий приклад: «...мені нале­жить, дослідити, як людина буде реагувати на глобально негативне Ставлення до неї, а що потім буде з нею, як цей досвід на неї вплине і це вже мене не стосується. Якщо я як дослідник буду турбуватися про ці наслідки, обмежувати себе з етичних міркувань - це буде перешкоджати моєму науковому дослідженню. Тому, ведучи мову про с піну, ми говоримо про деяку силу, яка повинна увійти в психологічну реальність, потіснити й обмежити її, посіяти сумніви в право­мірності наших дій, стати нашим мучителем, дати право засобам Виправдати чи дискредитувати поставлені цілі. Мова йде про до­ги 11, серйозні речі, і невипадково чимало колег-психологів так змі­ни на обличчі, коли чують слова «етика», «моральність» [2].

Звичайно, не можна акцентувати увагу тільки на обмежен­ій. Насправді етика говорить про мистецтво жити достойно.

Зазначимо, що етика психологічного співтовариства напря­му пов'язана з етикою суспільства. До питань етики психології можна підходити з погляду юридичних норм, а можна з духов­ий моральних.

Ф.Г. Майльонова говорить, що «проблема етики в психології - це насамперед проблема рівнів рефлексії. І звідси - хто є суб'єктом звернення? Само собою зрозуміло, це не ті, хто навіть не знає, що таке етика, не знає і не замислюється, що таке вибір, а ті, для кого це питання вже стоїть, хто цим займається, цим мучиться... Але я бачу етику не тільки як «механізм мучення», а ще й як те, що рятує від цих мук, тому що від цих мук нікуди не дінешся, вони завжди будуть, були і є, тому що людина, особливо людина, яка рефлексує, мислить, живе у ментальному світі постійно стикається з ситуацією, коли їй необхідно вибирати: або що-небудь із рівновеликих цінностей, або найменше зло, або добро й добро: коли обране одне інше знищується вибраним. Така ситуація найбільше мучить, у ній неможливо жити, якщо не вибирати» [2].

3. Основні поняття дисципліни

Оскільки психологи знаходять усе більше і більше механізмів впливу на поведінку людини, природно постає питання етичності подібного роду впливів на іншу людину. Одні вважають, що це об­межує свободу особистості. Інші заявляють, що за допомогою обумовлення наш світ стане кращим, оскільки люди не будуть здій­снювати небажаних та егоїстичних вчинків_; і бачитимуть у можли­вості цілеспрямованої зміни поведінки важливий крок уперед у розв'язанні психологічних проблем (Хілл, 1985).

До основних понять дисципліни наїжать такі:

- кодекс - це сукупність етичних норм_; правил поведінки, що склалися у певному суспільстві; збірний правил, інструкцій, що регулюють певну галузь діяльності, спортивних змагань тощо; єдиний систематизований законодавчий акт, у якому містяться норми права, що регулюють певну галузь суспільних відносин [6];

- етика (від грецьк. етос, що ще у Гомера означало місце перебування, спільне житло, згодом почало переважати інше значення - звичай, вдача, характер, чесноти, той, що стосується моральності) - наука про мораль, її походжень^ розвиток і роль у сус­пільному та особистому житті людей; норми поведінки, сукупність моральних правил якогось класу, суспільної організації, професії та ін. (лікарська етика) [7, с. 15];

- етичний кодекс психолога - нормативний акт, який висту­пає гарантом високопрофесійної, гуманної; високоморальної діяль­ності психологів України, яка здійснюється _в залежності від спеціа­лізації та сфери інтересів; сукупність етичних норм, правил пове­дінки, що склалися у психологічному співтоваристві та регулюють його життєдіяльність [ 1 ].

Етичний кодекс сприяє більш успішному здійсненню психологами своєї професійної діяльності.

практичний психолог - фахівець з психології, практичний діяч у галузі психології; особа, яка має спеціальну психологічну ос­віту, підтверджену державним дипломом і яка представляє науко­во-дослідну, навчальну, виробничу, лікувальну, кооперативну чи іншу організацію (див. додаток А);

- замовник - керівник державної чи кооперативної організації або приватна особа, яка звернулася до психолога за консульта­цією психологічного характеру, ознайомлена з правилами і прин­ципами роботи психолога і яка погоджується з ними. У ролі замов­ника може виступати і сам психолог, якщо йому необхідно здійсни­ти психокорекційний вплив на основі результатів дослідження, і досліджуваний, якщо на основі результатів дослідження він має намір здійснювати у тій чи іншій формі самовдосконалення (ауто­тренінг та ін.) [З, с.52];

- досліджуваний - особа, яка погодилася бути об'єктом пси­хологічного дослідження в особистих, наукових, виробничих, чи соціальних інтересах; умовне позначення людини, яку консульту­ють, навчають, тренують, хворої людини, чи такої, яку обрали, атестують або анкетують і тестують для наукових досліджень [4];

- користувач - людина, яка отримує від психолога необхід­ну психологічну інформацію;

- клієнт - людина, яка передає психологу знання про себе чи інших людей, при цьому вона не вважає себе відповідальною за зміст цієї психологічної інформації [3, с152];

- мораль - система поглядів та уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей; одна з форм суспільної свідомості [8];

- етикет - установчі норми поведінки та правила ввічливості в певному товаристві;

- цінність - це позитивна чи негативна значимість об'єктів навколишнього світу чи символів, пов'язаних з ними, для суб'єкта пізнання та діяльності, яка визначається їх зв'язком з життєдіяль­ністю людини [6, с.662];

- вільний розвиток людини - процес кількісних та якісних змін, який нічим не обмежується, якому ніщо і ніхто не заважає;

- свобода - відсутність гноблення, утиску й обмежень у сус­пільно-політичному житті;

- життя, існування і т. ін. без залежності від кого-небудь, можливість поводитися на свій розсуд;

- індивідуальність (від лат. - неподільне) - сукуп­ність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших індивідів [6, с.219];

- відповідальність - особливо важливе, серйозне, сумлінне ставлення до виконання своїх обов'язків;

толерантність - поблажливість, терпимість до думок ін­ших, поглядів, вірувань, способу життя, поведінки, цінностей тощо; - компетентність - добра обізнаність у певній галузі;

- захист інтересів клієнта - відстоювання, оборона тверджень, суджень, думок клієнта;

- конфіденційність - те, що не підлягає розголосові;

- етичні правила психологічних досліджень — дотримання у процесі психологічних досліджень етичних норм і принципів;

- кваліфікована пропаганда психології - компетентне по­ширення, постійне і глибоке роз'яснення психологічних ідей, по­глядів, знань;

- професійна кооперація - форма організації праці, при якій кілька психологів-професіоналів беруть участь у тому самому про­цесі або в різних, але пов'язаних між собою процесах праці; спіль­на дія;

- професійна етика психолога - це реалізація психологом у своїй діяльності специфічних моральних вимог, норм поведінки як у взаємостосунках з колегами, науковим співтовариством, так і дослі­джуваними, респондентами, особами, які звернулися за психологічною допомогою; сукупність моральних норм, які визначають відношення людини до свого професійного обов'язку та регулюють відносини людей у трудовій сфері [4]. Змістом професійної етики є кодек­си поведінки, які визначають певний тип моральних взаємовідносин між людьми і способи обґрунтування даних кодексів.

Переглядів: 1167