Зворотний зв'язок

Розуміння - один з небагатьох цінних подарунків, котрими люди можуть обдарувати один одного. (Р.Мей)

Дещо інший тип інформації, яка відіграє суттєву роль в ході інтерв'ю, має назву зворотного зв'язку.Людина не може передати свої думки іншій людині безпосередньо - вона користується кодом: словами, тоном голосу жестами, позою, мімікою тощо. Внаслідок цього якась частина інформації може бути розсіяна або не вірно витлумачена. „Отримувач" розшифровує повідомлення на свій розсуд і для того, щоб уникнути помилок, прагне уточнити, чи правильно він зрозумів „відправника".

Форм передачі зворотної інформації багато.

Це, наприклад, інформація про те:

І) , -повідомлення про сприйняття партнера як консультант сприймає вербальні і невербальні реакції клієнта(„Ваші жести зараз виражають більше, ніж слова...", „На словах ви змирились, але ваше тіло говорить „ні", „Ви дуже змінилися з часу нашої останньої зустрічі"...),

2)повідомлення про сприйняття самого себе як ставиться до сказаного чи продемонстрованого ним, свого стану, що виник під впливом бесіди ("Мене турбує, що я ніяк не можу зрозуміти ...", „Я відчуваю зараз...").

3) зауваження про хід бесіди,консультант намагається разом з клієнтом проаналізувати те, що відбувається під час сеансу.

Зворотний зв'язок допомагає удосконалити комунікацію, тому ^єобов'язковим атрибутом уважної поведінки.

Методичні вказівки щодо його реалізації такі:

Зворотний зв'язок:

· слід зосереджувати на позитивних моментах, або ж не забувати починати з позитиву навіть тоді, коли йде передача негативних спостережень;

· має бути конкретним і точним;

· має бути відносно безоцінним. Краше передавати свої почуття з приводу необхідного, ніж формулювати „вироки";

· слід надавати стисло і чітко;

· потрібно зосереджувати на такому матеріалі, стосовно якого інша

людина може щось вдіяти;

має надаватися з прихильністю. Варто перевіряти, як інша людина сприйняла його („Як ви на це реагуєте? Чи правильно це звучить? Що це для вас означає?").

Деякі автори виділяють оцінні типи зворотного зв'язку, такі як похвала, підтримка, зауваження та покарання.

І хоча оцінний зворотнийзв'язок вважається недоречним в умовах психотерапевтичної допомоги, його застосування в консультуванні можливе лише при врахуванні всіх вказаних вище правил. Особливу увагу при наданні оцінного зворотного зв'язку потрібно звернути на характеристики голосу. Інтонація має бути не осудливою і лояльною, аби усунути ущипливість та претензійність.

Найкращою формою зворотного зв'язку є інформація передана в Я-висловлюваннях, тобто представлена через переживання та сприйняття психолога, в манері, що повністю виключає навіть натяк на оцінку.

Я-висловлюванняможе мати три- або чотирикомпонентну будову.

Я бачу(чую, сприймаю, та ін.)... - описання фактів;

Я відчуваю...- формулювання своїх відчуттів або переживань партнера;

Я потребую(мені необхідно)... - потреби, що породжуються за таких обставин;

Тому я хотів (-ла) б від...- власне прохання або опис бажаної перспективи.

Порівняйте два варіанти однієї й тієї ж зворотної інформації. Перший варіант: „Я бачу, що протягом останніх 10 хвилин нашої розмови, ви весь час бгаєте хустинку і відводите погляд. Я відчуваю ваше напруження і свою ніяковість, неначе я вриваюсь на територію, на яку ви не дуже б хотіли пускати. Мені хочеться розрядити напругу і сподіватися, що між нами буде більше довіри". Другий варіант: „Зверніть увагу на те, як ви себе почуваєте: мені здається, ви не довіряєте мені".

Порядок та кількість компонентів не є обов'язковими - головне, щоб зберігався причинно-наслідковий зв'язок і почуття співдії та порозуміння. Ось ще одна формула так званого „я - повідомлення":

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
А.Айві вділяє 6 типів фокусу.	\|	Інтерпритація

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.