Інтерпритація

За загальним правилом інтерпретація пропонується тоді, коли клієнт „готовий" до неї. (Е. Шостром)

Пропонуючи скаргу, клієнт чекає від терапевта активності. Не варто потрапляти на цю вудочку до тих пір, поки клієнту не буде надано .достатньо місця" для того, щоб дійти до деякої логічної паузи, що символізує консолідацію всього необхідного матеріалу, починаючи від відчуттів, образів, асоціацій, переживань аж до моменту вичерпування можливих значень. Тобто не варто бути занадто „розумним" і поспішливим консультантом.

Інтерпретація- це психологічне пояснення проаналізованого матеріалу, нова точка зору на почуте.

Через інтерпретацію психолог виражає власне бачення ситуацій чи проблем клієнта. Звичайно, що це бачення формується не на порожньому місці, його гарантом виступають знання предмету дослідження, тобто особливостей і закономірностей розвитку та функціонування психіки. В процесі інтерпретування консультант прагне викликати інсайт завдяки розкриттю істинного смислу, який приховується за деякими патернами поведінки клієнта, наприклад: „Безмірно люблячи свого батька, ви весь час прагнете знайти його риси в інших чоловіках. Чи не цим пояснюється ваш інтерес до старших чоловіків, які б турбувалися про вас так, як він?"

Якість знань психолога та його професійна проникливість сприяють точності та конструктивності переданої клієнту інформації. Тому інтерпретація - один з найдієвіших та найбільш уживаних способів впливу на клієнта.

Будується вона за такою схемою:

уважне вислуховування клієнта,

проведення інтерпретації,

перевірка реакції клієнта на нову точку зору („Як ви ставитесь до такої думки, сприймаєте таке трактування?"). Якщо інтерпретація невдала, психолог може, зваживши огриману під час перевірки інформацію, дати іншу, більш вдалу версію.

Погляньмо, як, наприклад, можна відреагувати на вже наведений випадок з основ психодинамічного підходу: „Всередині вас досі живе страх малого хлопчика, якого батько обов'язково покарає (каструє) за любов до матері"; з позицій транзакційного аналізу „Включіть своє доросле „Я" і скажіть, чим загрожує вам ця ситуація"; поведінкова парадигма: „Якщо ви так реагуєте на ситуацію, то згадайте де і коли ви цьому навчилися"; в дусі НЛП: „Ви повністю включаєтесь в ситуацію, тобто асоційовані з нею; зовсім інакше виглядає ситуація, коли на неї подивитися збоку (з третьої позиції)".

Однак найпрактичнішими є інтерпретації, в яких не тільки щось констатується, але й наявне пояснення механізму, який до цього призвів. Наприклад, інтерпретації: „Ви залежні від рідної для вас людини" -замало, якщо клієнт не отримає відповіді на питання: „Чому я такий залежний?", „Чи відрізняюсь я від інших людей, і якщо так, то як я став ^таким?", „Як мені на це реагувати?", „Чи повинен я перестати бути залежним, і якщо так, то що я повинен зробити для цього?" і т. д.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зворотний зв'язок	\|	Конфронтація

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.