Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Класифікація папоротеподібних

ІІ

І

Папоротеподібні належать до найбільш давніх груп вищих рослин. За своєю давністю вони поступаються тільки рініофітам та плауноподібним і мають приблизно один геологічний вік з хвощеподібними. В той час, як ріні офіти давно вимерли, а плауноподібні відіграють дуже скромну роль в сучасному рослинному покриві Землі, папоротеподібні продовжують процвітати. Зараз нараховують близько 300 родів та 10 тис видів папоротей. Папороті поширені практично по всій земній кулі і зустрічаються в різний екологічних умовах. Однак, найбільша їх різноманітність спостерігається у вологих тропічних лісах, де вони ростуть не тільки на грунті але і як епіфіти.

За своїми розмірами папороті варіюють від тропічних деревовидних форм (до 25 м висотою і до 50 см у діаметрі) до маленьких рослинок довжиною до кількох мм.

У папоротей як і у більшості вищих рослин домінуючим поколінням є спорофіт, який ми перш за все спостерігаємо. Майже у всіх папоротей спорофіт багаторічний, лише у небагатьох спеціалізованих форм – однорічний (наприклад: у роду цератоптерис - це водні або болотні папороті). Спорофіт папоротеподібних має корені. Немає їх у деяких гіменофілових та у роду сальвінія, внаслідок редукції. Корені папоротей додаткові, утворюються від стебла, іноді від листків.

Стебла папоротей досить різноманітні. Більшість з них має порівняно слаборозвинене стебло, нерідко представлене кореневищем, що переважно знаходиться землі. У багатьох форм стебло повзуче, тонке, але є ряд папоротей з прямостоячим стеблом. Серед них відомі і дерев’янисті форми.

На відміну від хвощеподібних і плауноподібних папороті характеризуються макрофілією – мають великі листки, як правило, дуже розчленовані, рідше цілісні. Наростають верхівкою, що вказує на їх стеблове походження.

Спорангії у папоротей виникають на нижній поверхні листка у великій кількості, рідше вони поодинокі, частіше спорангії зібрані в купки - соруси, одягнуті особливим виростом листка – покривалом, що називається індузієм. Спорангії можуть зростатися між собою в так звані синангії, або містяться в спеціальних утворах – спорокарпіях.

Спорангії виникають або на звичайних вегетативних листках, або на особливих спороносних листках (спорофілах). Спорангії можуть утворюватись з групи клітин листка, як епідермальних, так і субепідермальних. В такому випадку стінка спорангія багатошарова. Такі спорангії притаманні давнім папоротям. В інших папоротей спорангії утворюються з однієї поверхневої клітини і мають одношарову стінку, така будова спорангія властива для більшості сучасних папоротей. Зрілі спорангії відкриваються при допомозі спеціальних пристосувань, що розвиваються на їх стінках (кільця різної будови, групи клітин з нерівномірно потовщеними стінками).

Серед папоротей зустрічаються як рівноспорові, так і різноспорові рослини. При проростанні зі спор розвиваються заростки (гаметофіти). Заростки рівноспорових папоротей зелені, хивляться самостійно, як правило, невеликого розміру, різної форми.

У різноспорових папоротей спостерігається значне спрощення (редукція) заростків, особливо чоловічих, вони мають мікроскопічні розміри. Чоловічі заростки втрачають здатність до самостійного життя і живлення.

Відділ Папоротеподібні поділяють на 7 класів, з яких 4 представлені виключно викопними формами, а решта - 3 відомі як у викопному стані, так і в сучасній флорі планети.

Викопні класи:

Клас Аневрофітопсиди (Aneurophytopsida)

Дуже давня група. Геологічний вік: кінець раннього девону – середина пізнього девону. Представники ще не мали справжніх листків, але кінцеві їх гілочки були скручені равликоподібно, як і в сучасних папоротей. Представник Птилофітон.

Клас Археоптеридопсиди (Archaepteridopsida)

Відомі з кінця середнього девону до початку карбону. Мали справжні листки з розсіченою в різній мірі листковою пластинкою, але не закручені. Ксилема дуже добре розвинена, так як це дерев’янисті рослини. Представник Археоптерис.

Клас Кладоксилопсиди (Cladoxylopsida)

Геологічний вік: кінець раннього девону – до раннього карбону. Не мали камбію і, як наслідок, не утворювали вторинної деревини. Очевидно це сліпа гілка еволюції. Представник – Кладоксилон.

Клас Зигоптеридопсиби (Zygopteridopsida)

Геологічна історія починається з пізнього девону до пермського періоду, розквіт – карбон. В основному невеликі рослини, але були і дерево видні форми. Представник – зигоптерис.

 


Читайте також:

  1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
  2. V. Класифікація і внесення поправок
  3. V. Класифікація рахунків
  4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
  7. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
  8. Банківський кредит та його класифікація.
  9. Банківські ресурси, їх види та класифікація
  10. Будівельна класифікація ґрунтів
  11. Будівельні домкрати, їх призначення, класифікація та конструкція.
  12. Будівельні лебідки, їх призначення, класифікація та конструкція.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Тема 3: Відділ Папоротеподібні | Загальна характеристика відділу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.